Будучи народним депутатом України кількох скликань, я, як завжди, залишаюся тісно пов’язаним душею, думками і клопотами з повсякденними проблемами і переживаннями моїх рідних земляків з Чернігівського краю.

Під час моїх численних поїздок громадяни у спілкуванні порушують широке коло проблем. Відповіді на деякі з них нерідко потребують певного часу та узагальнення. Також трапляються й такі запитання, що стосуються мого особистого життя.

Тому й вирішив напередодні мого дня народження, що випадає якраз на період переходу від завершення чергового парламентського року до початку наступного, викласти своє бачення нинішньої ситуації у формі відповідей на вісім запитань, що їх останнім часом найчастіше ставили виборці під час особистих зустрічей, а також у листах і зверненнях.

1. Минув черговий рік вашої біографії. Які події цього часу були для вас найважливішими?

Найважливіше, що народився онук, зіп’ялась на ніжки внучка — доця молодшого сина. Це по-особливому вплинуло на мою свідомість, спонукало до глибшого осмислення змісту та сенсу людського життя, викликало біографічні спомини з мого босоногого дитинства та відповідні порівняння.

Вважаю, що кожен з нас, українців, повинен час од часу зупинитися на шляху своєї щоденної біганини, сісти та подумати про сенс життя, своє призначення на землі, відповідальність перед нащадками.

2. Чи впродовж чергового парламентського циклу щось змінилося у ваших уявленнях про політику в Україні та про роль і обов’язки народного депутата?

Розчарувало, що політики загалом не виправдали довіри суспільства і його сподівань. Адже життя громадян України цілком очевидно погіршилось, причому практично у всіх вимірах.

Занепадає національна культура, поступаючись російській попсі; замість національної духовності бачимо політико-ідеологічний наступ Російської церкви в Україні. Національну ідею витіснено з державної політики та із свідомості громадян.

Дошкуляє безглуздя податкового тиску. Постійне зростання цін на товари першої необхідності й комунальних тарифів чітко відбивають непевний стан економіки, яку нинішній уряд намагається утримати за рахунок збільшення фіскального навантаження на пересічних громадян і закордонних запозичень.

А головне: розширення поля корупції і панування неправди на найвищих щаблях владної драбини.

3. Чи впродовж 2010—2011 парламентського року змінилася структура або рейтинг проблем, що їх першочергово треба вирішувати в інтересах Української нації?

Як на мене, є чотири найважливіші, причому не просто проблеми, а великі проблемні комплекси, що продовжують залишатися першочерговими:

— організація і координація діяльності гілок влади;

— управління національним господарством України на основі раціонального використання ресурсів (зокрема, у сільському господарстві), з врахуванням необхідності докорінної реорганізації податкової системи;

— проблеми науки, освіти і національно-патріотичного виховання українців;

— проблеми місцевого самоврядування.

А головне: існує і дедалі поглиблюється прірва між інтересами пересічних громадян і тими, хто у владних кабінетах ухвалює рішення всупереч цим інтересам.

Так звана політика для людей, організатори якої обіцяли «почути кожного», на практиці виявилася політикою, спрямованою проти пересічних громадян, на догоду олігархічній «еліті».

Всесвітньо відомий польський економіст Лєшек Бальцерович у нещодавньому інтерв’ю для тижневика «Контракти», ділячись власним досвідом реформування, звернув увагу передусім на те, що олігархічна система веде країну до краху і що в нормальній країні не може бути привілейованих бізнесменів, наближених до влади.

4. Чому «БЮТ-«Батьківщина», перебуваючи при владі, не порушив ці першочергові проблеми?

Можна було б відповісти коротко: бо їх вирішення неможливе, якщо не ліквідувати корупцію (до того ж зав’язану на інтереси Росії в Україні), а передусім — якщо не звільнити всуціль корумповане чиновництво. Наприклад, так, як це зробив президент Саакашвілі у Грузії.

Але не відповідатиму за керівництво нашої політичної сили, а скажу лише про себе.

У моїй депутатській команді ми ще на початку 2009 року заздалегідь прорахували варіанти розвитку подій. Ще тоді ми усвідомили, що коли не буде проведено реорганізації в самому «БЮТ-«Батьківщина», тоді владу в Україні монополізує олігархічний донецький клан і почнеться те, що й відбувається ось уже третій рік поспіль.

Я особисто кілька разів подавав керівництву нашої політичної сили конкретні пропозиції щодо реорганізації структур і форм діяльності «БЮТ-«Батьківщина», намагаючись зміцнити партію «Батьківщина», її авторитет і роль у суспільстві та позиції її фракції у парламенті.

Мабуть, поточні справи «затикання дірок» виявилися важливішими, ніж реформування політичної сили, яка повинна була ініціювати прогресивні зміни в усьому українському суспільстві. Тому так і сталось. До влади прийшли люди не зацікавлені в розвитку України.

Свій вирішальний внесок у перемогу В. Януковича зробив В. Ющенко, зокрема, закликавши своїх фанатичних прихильників голосувати «проти всіх».

Внаслідок цього ми нині є свідками іншого «реформування», автори якого чи не найважливішим своїм завданням вважають посадити за ґрати і усунути з політичної арени Ю. Тимошенко і Ю. Луценка, які заважають завершити нинішній московський сценарій ліквідації незалежної України.

5. За вирішення якої із зазначених вами проблем ви могли б зараз взятися персонально?

Як голова підкомітету з питань інформатизації та інформаційних технологій, я маю певні завдання на найближчий час. Ці завдання випливають із уже існуючого законодавства і потребують наступного їх розвитку. Насамперед це законодавча підтримка і врегулювання таких питань:

— розвиток електронного врядування й надання адміністративних послуг населенню із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем;

— електронної комерції;

— адміністрування і розвитку адресного простору українського сегмента мережі Інтернет;

— електронних платежів і фінансових послуг із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем;

— розвитку національної програми інформатизації;

— правові аспекти захисту авторських і суміжних прав у інформаційно-комунікаційних системах.

Узагальнюючи, всі ці питання можна назвати завданнями розвитку інформаційного суспільства.

На жаль, хоча цей рік було проголошено в Україні роком розвитку інформаційного суспільства, але реальних кроків у цьому напрямку було зроблено дуже мало.

Мені також болить питання раціонального і справедливого використання землі, розвитку сільськогосподарського виробництва та агропереробки. Знаюся на цьому з дитинства, бо ніколи не поривав зв’язків із селом.

Разом із селянами обурююсь фактом очевидного безглуздя, безсовісної експлуатації людей на землі й знущання над ними з боку держави, коли ціну закупівлі одного літра молока у селян встановлюють нижче вартості півлітрової пляшки звичайної води у сільській крамниці.

До того ж органи місцевого самоврядування практично усунуті від розв’язання місцевих проблем життя людей.

6. Якими ви бачите шляхи розвитку і вдосконалення місцевого самоврядування?

Відповідь на це запитання слід розглядати не лише у площині розподілу повноважень між центральною і місцевою владою, а й із врахуванням особливостей життя та праці (а головне — потреб) людей у місті й в селі.

Зокрема, доки можна терпіти очевидний абсурд: чиновництво забирає до «центру» всі гроші, створені на місцях праці й щоденного життя людей, щоб потім спрямувати якусь частку цих грошей «на місця».

В умовах такого «порядку», що залишився незмінним із радянських часів, немає сенсу говорити про місцеве самоврядування.

На щастя, входить у життя нове покоління, яке, незважаючи на залишки самопринизливого мислення та виховання, що подекуди залишається навіть у шкільних підручниках, уже не миритиметься з очевидними проявами абсурду.

7. Що, на ваш погляд, треба нині першочергово зробити у системі науки та освіти?

По-перше, у нас фактично немає повноцінної, сучасно організованої науки. Немає, бо української науки і українських учених не дуже видно у світі. Нобелівські лауреати — це науковці США, Франції, Великої Британії і т. д.

Наших там досі чекають, проте нічого суттєвого не робиться, щоб потрапити до наукової еліти світу.

Натомість маємо силу-силенну гонористих діячів із високими званнями та науковими ступенями докторів наук, доцентів, професорів і академіків, які часом не здатні до ладу зв’язати кількох слів, а до наукових досліджень взагалі не мають жодного відношення, бо не знають, що воно таке.

Цим так званим публічним людям, що за будь-яку ціну добралися ближче до влади, потрібні наукові ступені й звання лише «для престижу», а не для роботи. Вони не здатні працювати ані в науці, ані в освіті, бо це великий самовідданий труд.

А тому нині в системі управління державою не видно реальних рухів у бік створення інновацій, ані в академічній, ані в прикладній науці. І що характерно — ніхто у нинішній владі цим не переймається.

По-друге, освіта і виховання не можуть бути космополітичними, безнаціональними, бо тоді у свідомості людини створюється психологічна порожнеча і тоді таким громадянам й на думку не спаде, що добробут це наслідок розвитку національної культури, основою якої є національна свідомість, патріотичне мислення і особиста відповідальність за свою Батьківщину.

8. Наступний рік — рік виборів до Верховної Ради України. Що б ви побажали виборцям і своїм колегам — народним депутатам?

Передусім не маю певності, що нинішнє правляче донецьке угруповання дотримається власних усталень щодо терміну виборів. Колегам-депутатам, незалежно від кольору їх партійних прапорів, хочу побажати, щоб відкинули ілюзії. Бо гроші вирішують далеко не всі проблеми.

Задоволення від проживання у п’ятизірковому готелі швидко проходить, а котеджів, яхт і заводів на той світ не забереш із собою. Забереш тільки душу з відповідним багажем совісті. А наскільки чистої — це вже інша справа.

Натомість виборцям бажаю не купуватися на солодкі слова професійних брехунів із трибун і телеекранів, а брати відповідальність за все, що відбувається, а особливо — за свій власний вибір — на себе.

Бо «проти всіх» — це означає і проти себе.

Пам’ятайте: не по словах, а по справах пізнаєте їх.

Віталій КОРЖ, народний депутат від фракції «БЮТ-«Батьківщина».

Друкується за рахунок квоти депутатської фракції «БЮТ-«Батьківщина».