Шведський реванш

Україна — Швеція. 0:1. Гол: Гюссен, 90+2.

Україна: Дикань, Федецький, Чеберячко, Мандзюк, Гай, Тимощук, Ротань (Едмар, 73), Калиниченко (Коноплянка, 55), Девич, Воронін (Мілевський, 45+1), Шевченко (Антонов, 58). Тренер — Олег Блохін.

Швеція: Ісакссон, Лустиг (Сафарі, 62), Майсторович, Гранквіст, Вендт, Чельстрьом (Вернблом, 46), Байрамі (Вільгельмссон, 26), Свенссон, Ларссон (Екдаль, 60), Герндт (Ольссон, 82), Елмандер (Гюсен, 67). Тренер — Ерік Гамрен.

Рефері — Паоло Тальявенто (Італія).

Харків. Стадіон «Металіст». 25 000 глядачів. 24 градуси.

Це був третій поєдинок цих суперників. Два попередні виграли українці: один у Швеції, інший (по пенальті) на турнірі на Кіпрі. Якщо справедливо, то харківський матч — абсолютно рівний — мав завершитись нічиєю. І треба було так статися, що пропустили ми вже на другій компенсованій хвилині. А в основний час у нас було кілька моментів, щоб забити.

Рівень футболу, який продемонструвала збірна України у цій зустрічі, навіть перевершив сподівання її тренера. Про це Олег Блохін заявив на післяматчевій прес-конференції.

— У цілому, грою я задоволений. Чому? Тому що після двох лазень і одного тренування команда мала гідний вигляд, — сказав наставник. — Протягом перших 25 хвилин ми звикали один до одного, бо так виходить, що кожну зустріч проводимо в новому складі. Було дуже багато боротьби, самовіддачі, і приємно, що на полі був колектив.

Мали моменти і ми, і шведи. У другий половині перевага була на нашому боці. Тому особливо прикро поступатися у компенсований час. Хотів би подякувати харківським уболівальникам. Хоч стадіон і не був заповнений повністю, але нас щиро підтримували — приємно грати в такій атмосфері, а не за напівпорожніх трибун, — натякнув Блохін на матч із Францією у Донецьку.

Про гру Мілевського тренер сказав коротко: «Див не буває». І продовжив: «Не хотів би переходити на особистості. Загалом я очікував гіршої гри, ніж та, яку ми продемонстрували. Замало тренувати команду один день і вийти проти Швеції, яка вже чотири роки грає стабільним складом».

Насамкінець Олег Володимирович ще раз наголосив, що нарешті побачив коллектив, і пообіцяв провести ретельну роботу над помилками і коригування складу.

Наставник гостей Ерік Гамрен також прокоментував перебіг харківського поєдинку.

— Ми знали, що збірна Україна — серйозний суперник. І це вимагало особливої пильності в обороні. Господарі більше контролювали м’яч, але гольових моментів ми з ними створили приблизно однакову кількість. Дуже задоволений діями своїх гравців в обороні, а також окремими контратаками. Мене, звичайно, тішить результат. І особливо тому, що перемогу здобуто на виїзді.

— Як оцінюєте суперника?

— Українська збірна добре володіє м’ячем, в її складі багато технічних футболістів. Найбільшою небезпекою для наших воріт були стандартні положення у виконанні суперника. Гадаю, що у збірної України добрі шанси на Євро-2012. Вона, як мінімум, вийде з групи...

Футбол. Київ. ІХ Меморіал Валерія Лобановського. 10 серпня. Фінал.

Україна — Узбекистан. 0:0 (пенальті — 7:8).

Україна: Коваль, Кривцов, Опанасенко, Хомченовський (Гармаш, 46), Петров (Путраш, 46), Павлов (Бабир, 46), Ткачук, Шахов (Віценець, 46), Федотов (Єременко, 59), Богданов (Безус, 59), Гречишкін. Тренер — Павло Яковенко.

Ми вже повідомляли, що узбецька команда — не молодіжна, а олімпійська. Її гравці трохи старші за наших. Але гра була бойовою і майже рівною. Хоча українські футболісти мали більше моментів відзначитися. Однак, на жаль, не реалізували жодного. Не забили і гості.

Переможця, згідно з регламентом, довелося визначати в серії одинадцятиметрових. За рахунку 7:7 воротар узбеків Мочалов, котрий сам забив один пенальті, парирував удар Бабира, і збірна Узбекистану стала переможцем турніру. А в поєдинку за третє місце Сербія обіграла Ізраїль — 1:0.