Паліативна — це з латинської. Й означає засіб, що тимчасово полегшує хворобу, але не ліквідовує її. Справа ця для українського суспільства поки що нова і навіть дискусійна. Хоча цивілізований світ уже давно практикує такі методи.
Отож наприкінці 2009 року у Виноградові на базі районної лікарні відкрили госпісну палату на чотири ліжка. Відтоді стаціонарну паліативну допомогу отримало 65 закарпатців.
За словами голови правління благодійної організації «Спільне об’єднання соціуму» Володимира Шевчука, з червня цього року в тому ж таки Виноградівському районі уже створено виїзну службу паліативної допомоги, оскільки чимало закарпатців, які мають невиліковні недуги, воліють останні дні прожити в оточенні родини. За місяць служба здійснила 37 медсестринських виїздів, 13 — лікарських та три — за участі духівників.
Виконавчий директор Української ліги сприяння розвитку паліативної та госпісної допомоги Леся Брацюнь наголошує: «В Україні 80—85 відсотків людей з обмеженим прогнозом життя бажають завершити свій життєвий шлях удома. Тому важливо надати їм повний обсяг соціальної, юридичної, духовної допомоги. Важливо допомогти їм примиритися із ситуацією, коли біль страшніший від смерті...».
А ось точка зору заступника начальника управління охорони здоров’я Закарпатської обл-держадміністрації Тетяни Міцьо: «Закарпатцям завжди було притаманне почуття милосердя, чисто людського жалю і співчуття... Тому наше управління одразу підтримало ідею запровадження такої служби. Маємо низку наказів, працює позаштатний спеціаліст з паліативної допомоги, зібрана потрібна нормативна база. Згідно з рекомендацією Мінохорони здоров’я приблизна потреба Закарпаття — 210 госпісних ліжок. На сьогодні близько 60 відсотків невиліковних хворих — це соматичні захворювання, 85—90 відсотків — онкологія... Оскільки в системі охорони здоров’я триває реформування, можливості для відкриття відділень та встановлення ліжок для госпісних хворих є, незважаючи на те, що поки що у бюджеті немає окремої статті на ці витрати».
Тим часом голова Закарпатської обласної організації Товариства Червоного Хреста України Іванна Сабо нагадала нам: ще 1993 року в селі Ракошине Мукачівського району почала працювати лікарня на 20 ліжок від Червоного Хреста, там діє паліативна опіка, з 19 пацієнтів — половина повністю лежачі. «Це люди, які не мають рідні або ж цілком одинокі, — продовжує Іванна Сабо. — Плануємо офіційно переоформити лікарню як таку, що надає паліативну допомогу. Червоний Хрест має і патронажну службу медсестер, збирає волонтерів. Щоправда, волонтерський рух на Закарпатті потребує активізації й пропаганди».
Ганна ТАРКАНІЙ, Василь НИТКА.
На знімку (зліва направо): заступник начальника управління охорони здоров’я Закарпатської ОДА Тетяна Міцьо, виконавчий директор Української ліги сприяння розвитку паліативної та госпісної допомоги Леся Брацюнь, голова правління благодійної організації «Спільне об’єднання соціуму» Володимир Шевчук, голова Закарпатської обласної організації Товариства Червоного Хреста України Іванна Сабо.
Фото Олени УМАНЦІВ.
