Ці слова, в яких туга за рідною землею, супроводжують кожен фестиваль «Дзвони Лемківщини». Цього року він відбувся втринадцяте. Минулими вихідними в урочище Бичова поблизу райцентру Монастириська на Тернопільщині з’їхалися лемки не лише з різних областей України, а й із Польщі, Словаччини, Сербії, Росії, Хорватії, США, Канади... Давно полюбилася самобутня лемківська культура мешканцям Тернопільщини і сусідніх областей, тож не лише самі їдуть на лемківську ватру, а й везуть знайомих із різних країн, а ті своїх родичів і знайомих. Хто хоч раз побував на самобутньому етнофестивалі, захоче приїхати сюди знову і знову.
— Цього року фестиваль за масштабністю, рівнем організації перевершив усі попередні, — вважає незмінний керівник оргкомітету, голова Всеукраїнського товариства «Лемківщина» Олександр Венгринович. — У ньому взяли участь 110 колективів художньої самодіяльності, близько сотні народних майстрів із різних регіонів України. Загалом учасників і гостей було майже 30 тисяч. Спрацьовує інстинкт самозбереження. Ми знаємо, що час невблаганний і візьме своє, але, наскільки це можливо, намагаємося зберегти свою самобутність. Зрештою, в українського народу не так багато яскраво виражених етногілок: лемки, бойки, гуцули... Недарма кажуть, що ніхто так не танцює, як гуцул, ніхто не грає краще на скрипці, ніж бойко, ніхто так задушевно не співає, як лемко... Втримати свої культуру, говірку, звичаї вони зуміли, мабуть, тому, що жили в горах. Деякі науковці стверджують, що лемки є носіями староруської мови, однак ця теза вимагає досліджень. Так чи інакше, але для нас це не просто фестиваль, це нагода зустрітися з родичами, знайомими, поспівати, повеселитися... Це наша душа.
Розпочався фестиваль запаленням ватри заввишки 2,5 метра , благословенням священиків, великим театралізованим дійством. До речі, організатори обіцяють, що невдовзі палатиме не лише літня фестивальна «Лемківська ватра». Буде й зимовий варіант свята. Тим паче що в останні два роки до організації фестивалю активно долучилася обласна та районна влада. Голова Тернопільської облдержадміністрації Валентин Хоптян, вітаючи учасників і гостей свята, запевнив, що невдовзі в урочищі облаштують музей під відкритим небом «Лемківське село».
Уроки майстерності учасникам фестивалю давали майже сто умільців із різьбярства, гончарства, кераміки, ковальства, вишивання та інших ремесел . Охочі брали участь у давніх і сучасних спортивних іграх. А що вже частувань було... Особливо смакували традиційними лемківськими стравами: варениками з капустою, малаєм (кукурудзяним хлібом), бігосом, мачанкою...
67 років минуло з часу депортації лемків. Досі сумують вони за рідними горами, відвідують села, де народилися, могили рідних. Болить їм, що ніхто не вибачився за такий трагічний експеримент над тисячами сімей. Але вони оптимісти. Як можуть, бережуть свої культуру, звичаї, передають їх від покоління до покоління, не забувають свого коріння. Свідчення цього — «Лемківська ватра».
Тернопільська область.
Фото Андрія КРИМСЬКОГО.
