У науці є такий дослідницький метод — моделювання, який дає можливість за окремою «моделлю» зробити висновки щодо шляхів вирішення наукової проблеми. Тож історія Харківського національного аграрного університету імені В. В. Докучаєва, першого й найбільш відомого не тільки в Україні, а й у Європі вищого сільськогосподарського навчального закладу, дає підстави для визначення стратегії розвитку вищої аграрної освіти й науки нашої держави. З питаннями про минуле та майбутнє цієї галузі ми звернулися до ректора цього вишу, доктора сільськогосподарських наук, професора, члена-кореспондента НААН України В. К. Пузіка.
— Володимире Кузьмичу, яку роль відіграв університет у становленні та розвитку вітчизняної аграрної науки та освіти?
— Наш університет було засновано в жовтні 1816 року, тож шлях пройдено поважний. Історичною традицією ХНАУ є, перш за все, вдумливе творче врахування попереднього історичного досвіду, послідовна орієнтація на органічне поєднання освіти, науки й виробництва.
У різні часи в нашому навчальному закладі працювало чимало відомих науковців. За час свого існування Харківський агроуніверситет підготував понад 60 тисяч фахівців для агропромислового виробництва. Найкращі з них назавжди пов’язали свою долю із цим навчальним закладом та своєю творчою працею допомагали господарям-практикам вирішувати актуальні проблеми аграрного виробництва. Багато вчених університету підготували нову плеяду своїх учнів, які теж згодом стали відомими спеціалістами в агропромисловому комплексі країни.
Гордістю і славою університету є видатні докучаєвці — науковці, педагоги, випускники, серед них: три Герої Радянського Союзу, один двічі Герой Соціалістичної Праці, 19 Героїв Соціалістичної Праці, три Герої України, п’ять лауреатів Ленінської премії, вісім лауреатів Державної премії СРСР, шість лауреатів Державної премії України.
Університет славетний не тільки підготовкою профільних фахівців. Всесвітню відомість набув випускник агрономічного факультету майстер мікромініатюри М. Сядристий.
На початку 30-х років минулого століття Харківський сільськогосподарський інститут відіграв провідну роль у створенні Української академії сільськогосподарських наук. Її першим президентом був обраний видатний ґрунтознавець, академік АН України О. Н. Соколовський, завідувач кафедри ґрунтознавства. У різні часи понад 50 науковців-докучаєвців були і є академіками, членами-кореспондентами ВАСГНІЛ, УААН та НААН України та інших вітчизняних і закордонних академій.
У січні 1991 р. наказом Державної комісії Ради Міністрів СРСР ХСГІ (тодішня назва університету) за наукові та освітянські здобутки було надано статус державного аграрного університету. На базі нашого університету було створено два вищі аграрні заклади, які в подальшому одержали статус національного (Харківський національний технічний університет сільського господарства імені П. Василенка та Сумський національний аграрний університет), а також такі відомі науково-дослідні установи: Український науково-дослідний інститут агроґрунтознавства, Національний науковий центр «Інститут агрохімії та ґрунтознавства імені О. Н. Соколовського», Інститут землеробства НААН України, «Український науково-дослідний інститут лісівництва та агролісомеліорації імені Г. М. Висоцького». Вчені університету брали активну участь у створенні та становленні філіалу Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки», Інститутів НААНУ — рослинництва імені В. Я. Юр’єва, овочівництва та баштанництва, шовківництва.
У 1997 р. наказом Міністерства агропромислового комплексу України було створено навчально-науково-виробничий комплекс на базі ХДАУ імені В. В. Докучаєва, до складу якого ввійшли Інститут рослинництва УААН, Інститут ґрунтознавства та агрохімії УААН, Інститут овочівництва та баштанництва УААН, Інститут тваринництва УААН, Харківський відділ інституту аграрної економіки УААН, Харківський філіал Інституту землеустрою УААН, Харківська проектно-пошукова станція хімізації, Харківська обласна державна станція захисту рослин, Державна інспекція з карантину рослин по Харківській області та 15 технікумів.
Від 1997 р. університет є членом Міжнародної асоціації університетів (ЮНЕСКО, Париж). Сьогодні Харківський національний аграрний університет успішно готує висококваліфікованих фахівців-аграрників, забезпечує ефективні фундаментальні й прикладні дослідження, є науково-методичним центром агропромислового комплексу України.
Випускниками університету є понад 1 000 магістрів та більш як 100 докторів філософії із 90 країн Європи, Азії, Африки, Північної та Південної Америки. Викладачі університету готували національні кадри в 13 країнах світу. Сьогодні на всіх факультетах університету та на підготовчому відділенні навчається понад 100 іноземних громадян.
— Які наукові школи сформувалися у ХНАУ — відомому центрі аграрної науки?
— ХНАУ сьогодні — це не тільки престижний навчальний заклад, але й всесвітньо відомий центр аграрної науки. Він здобув визнання завдяки талановитим ученим, які плідно працювали в його стінах. Це, в першу чергу, один із найкращих представників плеяди вчених і громадських діячів, що вийшли з народу, носій наукової думки світового значення про ґрунтоутворення, всесвітньо відомий природознавець, засновник наукового генетичного ґрунтознавства та зональної агрономії Василь Докучаєв.
Тут натхненно творив науку засновник української школи біохіміків, розробник актуальних наукових напрямків, що стали основою сучасної біохімії і молекулярної біології, теоретичної і практичної медицини академік Олександр Палладін.
В університеті плідно працював відомий на весь світ ґрунтознавець, фундатор Українського НДІ ґрунтознавства, академік Олексій Соколовський; займався науковою та педагогічною діяльністю засновник науки про ліс і лісову дослідницьку справу академік Георгій Висоцький; створював нові сорти сільськогосподарських рослин і талановито викладав для молоді один із засновників вітчизняної селекції і наукової школи з селекції і насінництва, всесвітньо відомий селекціонер Василь Юр’єв.
І ще багато відомих українських учених, які збагатили всю світову аграрну науку, працювали в стінах цього одного з найстаріших вузів Європи. На основі багаторічного наукового досвіду й наукових досліджень в університеті сформувалися та функціонують провідні наукові й науково-методичні школи.
Школа академіка В. Я. Юр’єва з селекції і генетики сільськогосподарських рослин заснована в 1937 р. академіком Василем Юр’євим — двічі Героєм Соціалістичної Праці. Школою підготовлено значну кількість докторів та 20 кандидатів наук. Результатами наукових досягнень вчених-селекціонерів за останні роки є створені нові високоврожайні сорти ярого ячменю (Докучаєвський 15, Мономах, Козак), квасолі (Зіронька, Докучаєвська), амаранту (Харківський-1, Ультра, СЕМ, Лера, Білонасінний, Вогняна кулька). На сьогодні в Державному реєстрі сортів рослин України перебуває 10 сортів сільськогосподарських рослин, які створили вчені-селекціонери — послідовники та вихованці школи Микола Проскурнін, Лариса Полянська, Тетяна Гопцій.
У 1924 р. академіком, першим президентом Української академії сільськогосподарських наук Олексієм Соколовським в університеті була заснована Школа агрономічного ґрунтознавства. З часом на базі кафедри ґрунтознавства були створені два самостійні наукові заклади: у 1952 р. — Український науково-дослідний інститут агроґрунтознавства (нині Інститут землеробства НААН України) і в 1956 р. — Інститут ґрунтознавства та агрохімії ім. О. Н. Соколовського НААН України (нині Національний науковий центр, м. Харків). Ученими-ґрунтознавцями докторами сільськогосподарських наук, професорами Олександром Грінченком, Миколою Лактіоновим, Дмитром Тихоненком, Василем Дегтярьовим за останні роки розроблені теоретичні й практичні питання гіпсування та вапнування солонцевих, опідзолених і чорноземних ґрунтів; колоїдно-хімічний напрямок у вивченні гумусу; викладено методику обстеження ґрунтів. Послідовники засновників наукової школи вносять значний вклад у розвиток охорони земель і родючості ґрунтів із вивченням закономірностей розвитку культурного ґрунтотворного процесу, еволюції ґрунтів і підвищення родючості ґрунтів. Ученими розроблено і впроваджено технологію інтегрального використання даних дистанційного зондування і цифрових моделей рельєфу для оцінки якості та ефективного використання земель.
Школа «Економічний механізм господарювання в аграрному секторі економіки та підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва в умовах ринкової економіки» була започаткована відомими професорами-економістами Левом Клецьким і Кирилом Телешеком у 30-ті роки ХХ сторіччя. Школою на сьогодні підготовлено 12 докторів та майже 200 кандидатів наук. Плідно працюють над науковими проблемами послідовники, вчені-економісти — професори Віктор Шиян, Микола Бесєдін, Олександр Олійник, Олександр Ульянченко, Олександр Гуторов, Таміла Олійник. Науковцями університету встановлені закономірності функціонування аграрного ресурсного потенціалу, виявлено основні тенденції у динаміці складових функціонування та розвитку механізму інформаційного забезпечення, а також чинники, під впливом яких вони формуються. Ведуться наукові дослідження з проблем ринкової трансформації аграрної економіки, інтенсифікації використання ресурсів у рослинництві. Наукову розробку «Система бізнес-планування в аграрних підприємствах» за рішенням Науково-технічної ради Міністерства аграрної політики України прийнято до впровадження по всій Україні.
Ще в 90-ті роки ХІХ сторіччя видатний організатор агарної науки й освіти Петро Будрін, на той час ректор і завідувач першої в Європі кафедри рослинництва, започаткував створення наукової школи рослинників-екологів, досягнення якої набули світового визнання, що пов’язано з іменами видатних вітчизняних учених: академіка Миколи Кулешова, професорів Григорія Пилипця і Григорія Коренева. Науковою школою підготовлено 17 докторів наук і понад 150 кандидатів наук, у тому числі більше 30 — докторів філософії для країн Африки, Палестини, Сирії, Єгипту.
В умовах сьогодення провідні вчені-послідовники — член-кореспондент НААН України професор Михайло Бобро, професори Ганна Фурсова, Тетяна Гопцій та інші — успішно підтримують і розвивають традиції наукової школи.
За останні роки було розроблено технологічні та екологічні заходи для стабілізації виробництва у Східному Лісостепу та Степу України.
За безпосередньої участі кафедри рослинництва розроблені й впроваджені у виробництво високоефективні технології: українська інтенсивна технологія виробництва цукрових буряків; енерго- і ресурсоощаджувальна технологія вирощування озимої пшениці; визнана у світі технологія підвищення продуктивності цукрових буряків на основі передзбиральної обробки посівів регуляторами росту.
Школа лісівничо-екологічної типології була започаткована в 20-ті роки минулого сторіччя. Її фундаторами стали видатний український лісознавець, академік Георгій Висоцький, професор Євген Алексєєв і вчений зі світовим ім’ям, засновник теорії порівняльної екології рослин, що широко застосовувалася у лісовому господарстві України та зарубіжних країн, Петро Погребняк. Школою підготовлено п’ять докторів та понад 40 кандидатів наук. Науковцями Дмитром Воробйовим, Борисом Остапенком та Віктором Ткачом розроблені регіональні лісотипологічні класифікації, а на їх базі лісотипологічне районування; нормативи водоохоронної лісистості та ведення лісового господарства на водозбірно-ландшафтних засадах для умов Лівобережного Лісостепу України; установлені зональні лісотипологічні комплекси, господарське угрупування типів лісу; структурно-функціональна організація лісових біоценозів та динаміка їх формування в основних типах лісу водозборів рік Лівобережного Лісостепу України; проведений аналіз природної та фактичної продуктивності типів лісу; побудовані математичні моделі зміни воднобалансових показників водозборів під впливом лісистості. Методики лісотипологічного районування та кадастр типів лісу, розроблені науковцями університету, добре відомі в країнах СНД, Польщі, Угорщини.
Також слід відзначити діяльність школи «Теоретичні і практичні аспекти патогенезу, імуногенезу і захисту рослин від інфекційних хвороб», школи «Проблеми динаміки популяції і прогнозування масових розмножень шкідливих організмів», школи природозахисного і ефективного використання сільськогосподарських земель, школи з питань бухгалтерського обліку, школи «Сучасні шляхи удосконалення системи землеробства в Лісостепу України», школи «Технологія виробництва овочів», школи професора Г. Ф. Наумова з алелопатії рослин.
— Які наукові та освітянські завдання університет вирішує сьогодні?
— Аграрна освіта й наука проходять етап оновлення та спрямовані на формування цілісної системи, яка б відповідала національним інтересам і світовим тенденціям розвитку, забезпечувала б підготовку фахівців, здатних втілювати їх у життя. Навчальний заклад готує не просто фахівців-аграрників, які б виконували певний комплекс робіт, а й виховує самодостатню, соціально адаптовану особистість, здатну бути творцем на виробництві, генератором ідей, дієвих пропозицій. А головне — господаря землі, власника, який би добре розумівся на агрономії, менеджменті, маркетингу, вмів би знаходити й приймати правильні рішення, відповідати за результати своєї праці. В цьому контексті врахування перевірених досвідом найкращих традицій аграрного виробництва та наукового доробку провідних учених ХНАУ імені В. В. Докучаєва набуває особливої актуальності. Адже вчені-аграрники ХНАУ спрямовували свої зусилля на дослідження найактуальніших проблем підвищення продуктивності сільського господарства, розвитку економічної, сільськогосподарської науки, її інтеграції з практикою в Україні й у світовому просторі, формування творчої особистості для незалежної Української держави.
Результатом досягнень в останні роки є створення нових високоврожайних сортів ярого ячменю, квасолі, амаранту, які вирощуються в Україні та в державах близького зарубіжжя. Чимало наукових досліджень, виконаних науковцями університету на замовлення Мінагрополітики України, рекомендовані до впровадження на сільськогосподарських підприємствах усіх форм власності та господарювання, у навчальному процесі аграрних ВНЗ України. Залучення вчених агроуніверситету до розробки національних стандартів із питань якості ґрунту, амаранту, коріандру, кмину, анісу тощо свідчить про визнання їхньої високої кваліфікації.
Останнім часом ученими університету було розроблено технологію еколого-економічного забезпечення використання земельних угідь у різних зональних умовах України; технологічні та екологічні заходи для стабілізації виробництва високоякісного зерна в Східному Лісостепу та Південному Степу України; ґрунтозахисна енергоощадна технологія вирощування цукрових буряків; система бізнес-планування в аграрних підприємствах. Створений науковцями ХНАУ «Альбом спеціалізованих форм регістрів для сільськогосподарських підприємств», що суттєво спрощує систему обліку та аналізу витрат, у 2008 р. був визнаний кращою роботою серед науково-дослідних та конструкторських робіт, проведених в установах країни.
Учені та викладачі всіх факультетів докладають чимало зусиль щодо підвищення наукового та освітянського потенціалу університету. Так, наприклад, до найбільш вагомих наукових доробок Харківської школи ґрунтознавців слід віднести: теорію і практику гіпсування і вапнування солонцюватих, підзолистих і чорноземних ґрунтів (прибавка врожаю зерна 2—5 ц/га); новітню систематику і класифікацію ґрунту України; моделі бездефіцитного балансу гумусу в ґрунтах України; сучасну методологію великомасштабних обстежень і картографування ґрунтів України; агрохімічне окультурювання заплавних ґрунтів (подвоєння врожайності лучних трав кормового призначення); протиерозійні заходи та ґрунтово-екологічне районування території України на базі ГІС-технологій і ДЗЗ (дистанційне зондування Землі); екологізовані системи землеробства Лісостепу України (з екологічно орієнтованими системами удобрення) тощо.
Науковці факультету опрацьовують глобальну проблему дефіциту родючих ґрунтів і нарощування продовольчого фонду держави за рахунок відтворення та підвищення родючості ґрунтів при їх окультурюванні в контексті еколого-біогеохімічної концепції еволюції ґрунтів ландшафтних екосистем, моніторингу та оцінки їх якості як базової першооснови економічно обґрунтованого та соціально досконалого завершення земельної реформи в Україні з огляду на конституційне визнання землі її головним національним багатством.
Для забезпечення означених завдань у навчальному процесі кафедрами факультету за останні десять років видано понад 50 підручників і навчальних посібників, більше 30 монографій, понад 2500 методичних розробок (у тому числі науково-практичного спрямування). Серед професорів і викладачів факультету є автори й співавтори типових навчальних програм підготовки бакалаврів, спеціалістів, магістрів агрономічного та екологічного напряму. За їх участі розроблені галузеві стандарти вищої освіти. Вони є постійними членами науково-методичної комісії з агрономії НМЦ Мінагрополітики і продовольства України, експертами ДАК (професори В. В. Дегтярьов, Д. Г. Тихоненко). Професори й доценти кафедри ґрунтознавства (Д. Г. Тихоненко, В. В. Дегтярьов, М. О. Горін, Л. Л. Величко, К. Б. Новосад, С. В. Крохін) за останні роки видали 12 підручників і посібників із грифом Мінагрополітики і продовольства та МОН України, за які вони отримали «Золоту медаль» Міжнародної виставки «Агро-2011» (м. Київ) за вагомий внесок у розвиток аграрного сектору економіки України.
— Яке ваше ставлення до місця, ролі й значення підготовки спеціалістів економічного профілю для потреб сільськогосподарських підприємств?
— У 1929 р. уперше в Україні й удруге на теренах колишнього Радянського Союзу в нашому навчальному закладі було створено економічний факультет із такою концептуальною установкою: підготовка фахівців економічного профілю для потреб сільськогосподарського виробництва повинна будуватися таким чином, щоб вони не тільки мали фундаментальні знання у галузі економіки, а були добре підготовлені з питань технології та організації сільськогосподарського виробництва. Практика багатьох років переконливо підтвердила, що то був правильний, абсолютно обґрунтований принцип, реалізація якого дала позитивні результати.
З використанням досвіду нашого університету відбулося спочатку формування економічної підготовки фахівців різного профілю, а в подальшому — створення економічних факультетів в інших аграрних ВНЗ, причому університет у цьому процесі відігравав провідну роль, у тому числі, у формуванні кадрового забезпечення. За період функціонування двох економічних факультетів було підготовлено близько 200 докторів і кандидатів економічних наук.
У вирішенні кадрових проблем цих факультетів суттєве значення мала та обставина, що в університеті постійно працювала рада із захисту кандидатських дисертацій з аграрної економіки. Причому, певний час вона в Україні через різні обставини була єдиною. Всього в радах захистили дисертації майже 350 осіб, які працюють або працювали в усіх аграрних ВНЗ нашої держави. Суттєва допомога в організації економічної освіти була надана Білоцерківському НАУ, Уманському НАУ садівництва, Дніпропетровському ДАУ, Луганському НАУ, Харківському регіональному інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, а особливо Харківському національному технічному університету сільського господарства ім. Петра Василенка та Сумському НАУ.
Про рівень підготовки студентів, зокрема, свідчить те, що всесвітньо відомим науковцем став випускник університету академік І. І. Лукінов, який тривалий період часу очолював економічну науку України; професор Д. Ю. Ванін — пройшов школу виробництва, став Героєм Соціалістичної Праці, а в подальшому захистив докторську дисертацію. Діячами державного рівня стали В. А. Слаута (віце-прем’єр-міністр), захистивши одночасно дисертацію на здобуття ступеня кандидата економічних наук, В. Д. Гревцов — який працював заступником міністра сільського господарства і продовольства України, І. О. Зубрич — начальник Головного управління агропромислового розвитку Харківської обласної державної адміністрації. Економічний досвід, накопичений нашим закладом, допоміг увійти в число 10 провідних топ-менеджерів України І. М. Сирому, генеральному директору, голові правління ТОВ «МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ».
За 80 років для потреб народного господарства підготовлено близько 12 тисяч спеціалістів економічного профілю. Про достатньо високий рівень їх підготовки свідчить і те, що за останній час переможцем ІІ туру Всеукраїнської олімпіади з обліку й аудита стала Л. Б. Борисенко, переможцями Всеукраїнського конкурсу наукових робіт стали А. В. Кучер, С. І. Василішин, переможцем обласного конкурсу «Найкращий молодий науковець Харківщини», будучи студентом, став А. О. Гуторов.
За результатами Всеукраїнського конкурсу «Аудитор-2011», у якому брали участь більше тисячі студентів із вищих навчальних закладів України, де проводиться економічна підготовка, найкращі результати показали студенти Харківського національного аграрного університету ім. В. В. Докучаєва, переможцем стала Ю. О. Крот, а, крім того, у десятку переможців увійшли ще три студенти нашого ВНЗ.
Таким чином, за загальним рівнем підготовки випускники економічних факультетів нашого вишу не поступаються підготовці в профільних ВНЗ, але мають суттєву перевагу в тому, що значно більше й краще обізнані в питаннях сільськогосподарського виробництва. Тому спеціалістів економічного профілю для потреб галузі найбільш доцільно готувати в системі аграрної освіти, а державне замовлення на їх підготовку зосереджувати, перш за все в тих ВНЗ, які спроможні їх готувати на рівні, що відповідає сучасним вимогам.
— Яке ваше бачення вирішення проблеми оптимізації вищих аграрних закладів Харківщини.
— Як відомо, сьогодні ми маємо в області три профільні виші: ХНАУ ім. В. В. Докучаєва, ХНТУСГ ім. П. Василенка та ХДЗВА. Багаті наукові та освітянські традиції, потужний сучасний потенціал дозволяють готувати, пріоритетно для агропромислового виробництва, висококваліфікованих спеціалістів. Хоча чимало випускників плідно працюють і в інших сферах та галузях.
Проте, враховуючи реалії сьогодення, завдання з глибокої інтеграції наукових та освітянських установ аграрного профілю з метою вирішення нагальних потреб аграрного виробництва, на наш погляд, було б доцільно створення єдиного навчально-науково-виробничого центру. При цьому провідні науковці матимуть можливість читати лекції, проводити практичні та лабораторно-практичні заняття в університеті, а студенти — проходити виробничу практику під керівництвом викладачів у лабораторіях, клініках, на дослідних полях, у дослідних господарствах науково-дослідних установ. Таким чином, студенти, як у кращих на світовому рівні університетах, матимуть можливість спілкуватися з видатними вченими, а для останніх вирішаться юридичні питання роботи за сумісництвом.
Стосовно оптимізації вищих аграрних закладів Харківщини, я вважаю за доцільне створити один Харківський національний аграрний університет, до складу якого як юридично самостійні підрозділи входитимуть інститути:
1) Сільськогосподарський інститут ім. В. В. Докучаєва,
2) Інститут зооветеринарії,
3) Технічний інститут ім. П. Василенка.
Очолюватиме кожен інститут ректор, а на чолі Харківського НАУ — президент. При кожному інституті потрібно зберегти основні факультети з урахуванням сучасної потреби аграрного сектора економіки регіону у фахівцях. Наприклад, при Сільськогосподарському інституті ім. В. В. Докучаєва функціонують сім факультетів: агрономічний, агрохімії та ґрунтознавства, захисту рослин, лісового господарства, інженерів землевпорядкування, обліку і фінансів, менеджменту і економіки. Перші п’ять факультетів готуватимуть фахівців для агропромислового виробництва тільки в цьому інституті. Стосовно фахівців економічного профілю, яких зараз готують у кожному університеті, необхідно вивчити сучасну потребу виробництва у цих фахівцях, можливості їх працевлаштування та, з урахуванням досвіду, кадрового та навчально-методичного забезпечення, прийняти рішення про надання одному з інститутів права на їх підготовку за державним замовленням. На сьогодні університет — це шість навчальних корпусів загальною площею 41859 м2, актова зала на 850 місць, сім гуртожитків на 3025 місць, спортзал і спортивні майданчики, дендропарк, Парк ветеранів, навчгосп площею 2132 га землі, лісгосп площею 8271 га лісу, дослідне поле площею 90 га і навчальне містечко площею 106,3 га. Університет, маючи потужний навчально-науковий та виробничий потенціал, є конкурентоспроможним центром аграрної освіти та науки країни і готовий взяти на себе відповідальність стати основою при об’єднанні аграрних ВНЗ і науково-дослідних установ Слобожанщини.
— Сподіваємося, Володимире Кузьмичу, ваше бачення майбутнього аграрної освіти та науки знайде серед наших читачів багато однодумців. Дякуємо за розповідь.
Бесіду вів Віктор Лук’янов.
