Улітку громадський транспорт дошкуляє особливо: задуха, тиснява, великі інтервали руху. На таксі не пересядеш — мінімальний тариф по Києву 25 гривень. Не проїдеш і велосипедом, бо немає доріжок. То терпіти дискомфорт чи шукати альтернативу? Громадяни діють спільно: водії на власних автівках знаходять через Інтернет пасажирів, яких розвозять за символічну плату дорогою до роботи й додому. А в період відпусток попутників шукають, щоби спільно дістатися моря чи вирушити в подорож.
Справжня соцмережа виникла у Дніпропетровську. Проблеми громадського транспорту там загострені. Мешканці часто скаржаться на інтернет-форумах: відколи в 2000-х з’явилися маршрутки, майже зникли тролейбуси, автобуси і трамваї. Люди купчаться на зупинках, чекаючи мікроавтобуси по 15—20 хвилин, а в постійній транспортній тисняві псуються одяг, нерви, настрій. До честі столичних перевізників, маршрутки ходять доволі часто. Але технічний стан жовтобоких, а отже, і наша захищеність спричиняють занепокоєння. Адже понад 2,5 тисячі київських маршруток несправні («Голос України» писав про це в №127 (5127) від 15 липня).
Торік у вересні, на День міста Дніпропетровська, запрацював соціальний проект «Попутник». Його почала молодіжна організація «К12». Зараз на інтернет-сайті зареєстровано більш як чотири тисячі пасажирів та понад тисяча водіїв. Для мегаполіса з населенням більше мільйона це небагато. Проте проект не може ощасливити всіх одразу. За словами його координаторки Олени Кисіль, проїзд у маршрутках по Дніпропетровську в середньому коштує три гривні. Дорога з попутним водієм обійдеться у 5 гривень. Так мешканці віддалених районів швидше й комфортніше добираються до роботи, а автомобілісти потроху відшкодовують витрати на паливо і стоянку, отримують знижки в автоклубах і страхових компаніях. Тому починання рекламують «на тілі»: учасники ліплять на заднє скло своєї машини фірмову наклейку (в зеленому трикутнику — кулак із піднятим догори великим пальцем).
Але «не сідай до чужої машини!» — одне з перших правил, яке ми за-своїли з дитинства. На-скільки безпечно покладатися на незнайомого водія? Психолог Майя Кухаренко за часів свого студентства багато подорожувала по Україні автостопом. Зараз вона радить: незалежно від того, чи вас підвозять до роботи, чи ви рушаєте з попутниками в мандри, підготуйтеся.
— Зустріньтеся заздалегідь. Прислухайтеся до своєї інтуїції: підсвідомо ми помічаємо купу дрібних деталей. Спостерігайте, як співбесідник на вас дивиться, чи показує зацікавленість, чи не «бігають» у нього очі. Ви-кликає довіру «домашня» обстановка в машині — якісь «талісмани», м’які іграшки, іконки. Не хочете задушевних бесід? Сідайте на заднє сидіння. У разі чого — і втекти легше. Нізащо не підтримуйте розмови на сексуальні теми, — каже співрозмовниця.
У столиці пошук попутників поки що не надто популярний: мережа маршруток доволі розвинена, рятує і метро. «Голос України» опитав водіїв, які давали оголошення в Інтернеті. Від станції метро «Позняки» до Хрещатика можна доїхати за 10—15 гривень. Однак оголошення «висять» на сайтах місяцями: з десятка опитаних тільки двоє водіїв знайшли, що шукали.
Мал. Миколи КАПУСТИ.
