На межі руйнування  опинилися нинішнього рокудрібні ставкові господарства Херсонщини. Держава підняла ціну за електроенергію, що використовується ними для підкачування води. До того ж подорожчала й зерносуміш, якою підгодовують рибу, щоб вона виросла до «товарних» кондицій. Водночас оптові ціни на продукцію господарств скупники тримають на колишньому рівні — 6—8 гривень за кілограм товстолобика, 15 гривень — за кілограм коропа живою вагою. І ці «ножиці» не дають змоги підприємцям зводити кінці з кінцями, не кажучи вже про якийсь розвиток значущого для регіональної економіки бізнесу!
— В усьому світі риба дорожча за м’ясо, бо витрати на її вирощування вищі. А в нас — що кілограм свинини живою вагою, що кілограм коропа — все коштує однаково. При цьому держава вимагає свою частку, не роблячи жодних поблажок на труднощі виробника, — з гіркотою каже власник одного зі спеціалізованих товарних рибницьких господарств Білозерського району Сергій Некрасов. — Мені доводиться платити за оренду землі, що під ставками, три відсотки від її оцінної вартості щорічно. Однак з 90 гектарів території близько 20 га стоять сухими й не експлуатуються, бо насоси для закачування в них води були розкрадені ще до передачі ділянки в оренду. Але орендну плату чомусь доводиться вносити за однаковими ставками — що за водні угіддя, де ми вирощуємо рибу на продаж, що за пустир.
Десятиліття безкарного браконьєрського промислу й погіршення екології призвели до того, що рибу в природних водоймах України й у прибережних водах Азовського й Чорного морів майже «вибили».
Здавалося б, у таких умовах держава мала б стимулювати розвиток рибництва, але на ділі виходить, що вона лише збільшує тиск. Через те що більшість власників ставкових господарств Херсонщини працює на єдиному податку, після набрання чинності Податковим кодексом і збільшення відрахувань до Пенсійного фонду їхні непродуктивні витрати зросли, а доходи залишилися такі, як раніше, або навіть зменшилися. Адже попит на рибу не зростає, а тільки падає через зниження купівельної спроможності українців.
Підприємці переконані, що держава повинна розділити з ними «ношу» економічних труднощів: рибоводи Каланчацького району вже звернулися до облради з листом про необхідність переглянути ставки оплати за оренду висохлих або обмілілих водних угідь, з яких неможливо одержати хоч якийсь прибуток. От тільки виносити це питання на обговорення сесії постійна комісія з питань агропромислового розвитку й екології не стала, порекомендувавши орендарям повернути «порожні» землі в оборот, поглиблюючи водойми або підкачуючи воду насосами. Порада начебто слушна, от тільки за роботу земснаряда й покупку насосів теж треба платити, і чимало. Утім, гроші рибоводам за таких доходів узяти нема звідки: хіба що на дні висохлих ставків золоті самородки відшукаються.