За останні два десятиліття всі Олімпійські ігри, чемпіонати Європи та світу з водних видів спорту для Херсонщини були низкою суцільних розчарувань. Її представники в національних збірних у більшості випадків взагалі не могли посісти призових місць, хоча за СРСР наша область заслужено вважалася «кузнею чемпіонів» з веслування на байдарках і каное, академічного веслування. А все тому, що наші спортсмени просто не в змозі вгнатися за суперниками з благополучніших країн. Ні, із грамотними тренерами, загартуванням і волею до перемоги й у херсонців все гаразд. Але погано те, що займаються молоді веслярі на стареньких суденцях ще радянського виробництва. Відтоді з’явилися нові матеріали й технології, завдяки яким ті ж байдарки і каное, їхні весла стали більше бігкими й у той же час полегшали більш як у два рази. Менше вага — вища швидкість, а чим вище швидкість, тим більше шансів обійти суперників на дистанції.
Однак додаткових шансів у наших хлопців просто немає, оскільки вони тренуються на морально й фізично застарілих «калошах». Це те саме, що влаштовувати змагання у влучності між «очкариком» зі старезним мушкетом і снайпером, для якого приготована суперсучасна гвинтівка з потужним оптичним прицілом. Як не крути, а сили свідомо нерівні: результат подібного турніру відомий заздалегідь!
— Основна тренувальна база 62 наших веслярів — Школа вищої спортивної майстерності на житловому масиві «Корабел». Однак «малий флот» ШВСМ — це в основному спадщина радянських часів, технічний стан якої з кожним роком погіршується. І як йому не погіршуватися, якщо навіть елінг, у якому взимку все це добро зберігають, і той без ремонту протікає! — засмучений заслужений тренер України, старший тренер відділення академічного веслування Вищого училища фізкультури та спорту Херсона Георгій Волощук. — Інвентар терміново потрібно оновлювати, однак порівняно дешеві човни вітчизняного виробництва купувати просто немає сенсу: вони виходять із ладу, прослуживши менше сезону. А імпорт дуже «кусається» — човен для одиночного академічного веслування закордонного виробництва коштує від 8 до 13 тисяч у євровалюті, «вісімка» — взагалі від 30 до 50 тисяч євро! Батьки, звичайно, купили б своїм дітям такі «тренажери», але ж вони не багатії, більшість наших учнів з аж ніяк не заможних селянських і робітничих родин.
Не можна сказати, що влада не має уявлення про проблеми спортивної еліти краю. Чиновники регулярно бувають на базі, стоїчно вислуховують справедливі дорікання юних веслярів і тренерів, навіть обіцяють «за можливості допомогти». Але ключове слово тут — «за можливості».
Оскільки спорт, культура й освіта у нас вже традиційно фінансуються за залишковим принципом, можливості створити спортсменам гідні умови для тренувань і відпочинку «слуги народу» знаходять куди рідше, ніж гроші на євроремонт власних кабінетів і шикарні службові іномарки.
— В останні роки більш-меньш серйозні кошти на ремонт Школи вищої спортивної майстерності з обласної скарбниці не надходили. Цього року нарешті запланували виділити 414 тисяч гривень. На них до кінця нинішнього літа у ШВСМ у першу чергу відремонтують дах ігрового залу, який хронічно протікає, і замінять у ньому вікна. Цей зал дуже потрібен для тренувань веслярів саме в холодний сезон, коли спортсмени не мають можливості вийти на воду, тому його треба якомога швидше упорядкувати, — зазначив начальник управління родини, молоді й спорту Херсонської облдержадміністрації Олег Кравець. — Але скажу відверто, що із цих коштів викроїти щось ще й на човни, мабуть, не вийде — дорого. На купівлю нових якісних весел і «стійок» часом ще знаходимо гроші, а от імпортні байдарки й каное нам поки не по кишені. Хіба що з держбюджету в майбутньому цю статтю витрат профінансують.
Кажуть, у Києві вже обговорюють ідею при підготовці до Олімпіади-2012 скоротити національну збірну за рахунок «безперспективних» видів спорту, а зекономлені гроші направити на модернізацію інвентарю й створення тим же веслярам комфортних умов для тренувань, щоб через кілька років вони виступили з реальною заявкою на медалі. Однак спортивна громадськість заздалегідь проти латання бюджетних дірок за системою «охрімової свити».
Тренери нагадують, що чемпіонський вік недовгий, і талановиті хлопці, що упустять свій шанс виступити на Олімпіаді в наступному році, ще через чотири роки взагалі можуть піти з великого спорту, не прославивши себе й Батьківщину найголовнішою перемогою...
