Тротил та відходи ртутного виробництва поки що залишаються

Державне підприємство «Горлівський хімічний завод» — символ часу. Колись військовий завод спеціалізувався на виробництві великотоннажного тротилу. Тепер збанкрутіле підприємство називають не інакше як «бомбою сповільненої дії». Відходи виробництва, зупиненого ще в середині 90-х, досі становлять загрозу і для міста, і для всього регіону.

 

Небезпечну речовину утилізуватимуть за кордоном

«Зараз усі сили спрямовуються на те, щоб прибрати з території заводу насамперед відходи мононітрохлорбензолу. Інша назва цієї речовини — «кров’яна отрута». Один міліграм спричиняє смертельні наслідки для людини. Якщо трапиться якась аварійна ситуація і відходи потраплять до грунтових вод, під загрозою опиниться навіть Азовське море», — розповідає начальник управління економіки, промисловості, транспорту та зв’язку Горлівської міськради Юрій Трунов.

Цього року Кабінет Міністрів пообіцяв виділити 60 мільйонів гривень для вивезення з країни мононітро-хлорбензолу. Утилізуватимуть отруту за кордоном. Але передусім відходи на Горлівському хімзаводі потрібно перезавантажити. Адже зараз небезпечна речовина зберігається у металевих місткостях, які зазнають корозії. «Кілька років тому ми перезатарили частину мононітрохлорбензолу до гарних пластикових діжок, тому від тих металевих практично нічого не залишилося. Діжки стояли на піддоні, і він уже був наповнений речовиною. Але перезавантажено лише малу частину — 3—4 відсотки».

Загалом на заводі зберігається 2350 тонн мононітрохлорбензолу. Яка спеціалізована організація перезавантажуватиме та вивозитиме відходи, — визначить тендер. У міськраді не приховують надії, що цього року цю найболючішу екологічну проблему не лише Горлівки, а й усього регіону буде розв’язано. А от рештки тротилу, який міститься у ємностях та комунікаціях, 2011-го утилізувати не вдасться. За словами начальника управління, всього на заводі зберігається близько 30 тонн вибухових речовин: «Уряд виділяє цього року 6,7 мільйона гривень, але цього вкрай недостатньо. Потрібно щонайменше 18 мільйонів. Тому цього року проблему не розв’яжемо».

Ситуацію ускладнює той факт, що з 2002 року завод перебуває у стадії банкрутства. Нині завершується процедура санації, за нею має початися ліквідація підприємства. Колишні працівники досі не отримали борги у зарплаті — на 7 мільйонів гривень. Колись лунали пропозиції створити на базі заводу кілька приватних підприємств, які використовували б спільну інфраструктуру. Але зараз, після продажу основних фондів, про організацію виробництва вже не йдеться. Та й іти на «проблемне» підприємство інвестори не наважуються.

«Залишкова вартість основних фондів була близько 10 мільйонів гривень, — пояснює Юрій Трунов. — Ми розраховували, що цього буде достатньо, щоб розрахуватися із колективом. Проте органи юстиції описали майно і реалізували за вкрай низькою ціною. Ми намагалися до цього процесу втрутитися, але нічого не вийшло. Тож погасять десь 3 мільйони гривень у зарплаті. Решту виплачувати вже немає з чого».

«Хвости» збанкрутілого підприємства не дають вільно дихнути

Ще однією «гарячою точкою» на карті міста залишається Микитівський ртутний комбінат. Наша газета вже писала про нещасні випадки, які трапляються на кар’єрах цього підприємства. Небезпечні об’єкти діаметром до 130 метрів і завглибшки до 50 метрів приваблюють і дітей, і дорослих любителів гострих вражень. Охорони немає: з 1996 року комбінат не працює. Розв’язання всіх пов’язаних із ліквідацією проблем ускладнюється тим, що існує мораторій на банкрутство державних гірничодобувних підприємств.

Від колишнього комбінату залишилися, крім п’яти кар’єрів, будівля основного виробництва, просочена випарами ртуті, та хвостосховища — відвали основного виробництва. «Ртутний комбінат займає величезну площу, яку місто не може використовувати за призначенням як будівельний майданчик. Доки не приведеш її в нормальний стан, ніхто не хоче брати, — констатує співрозмовник. — До того ж випари ртуті продовжують виділятися, хоча й не так інтенсивно, як за працюючого підприємства. У суху погоду із хвостосховищ піднімається пил, він розноситься по всьому місту».

Юрій Трунов каже: потрібне принаймні технічне завдання, щоб визначитися з обсягом і вартістю робіт. «Десять років тому фахівці оцінили це в 50 мільйонів доларів. Зараз, гадаю, сума буде втричі більшою», — зазначає начальник управління. Складна екологічна ситуація в місті стає відлунням економічних проблем 90-х років.

Травень 2009 р. Мононітрохлорбензол із найіржавіших діжок перевантажили у пластик. Решта отрути зберігається в металі.

Фото Олексія ВЕДМІДСЬКОГО.