У  Крим їдуть на відпочинок усупереч. Усупереч зусиллям багатьох вітчизняних і закордонних ЗМІ, а також громадських і політичних формувань, які напрочуд узгоджено активізуються напередодні кожного літнього сезону. То скандал улаштують навколо встановлення Поклінного хреста на в’їзді до курортної Феодосії; то вигадають прогноз катастрофічного землетрусу, що знесе з лиця землі весь півострів; то підкинуть «документально підтверджені» відомості про збройні виступи кримських татар, що готуються на літо; то «достовірними» сотнями й тисячами випадків захворювання на вірусний гепатит від купання в морі злякають...

Поки що, за офіційними даними Міністерства курортів і туризму АРК, у Криму лише один «об’єкт розміщення» сертифіковано на категорію «п’ять зірок» — ялтинська «Вілла Єлена». З «Прайсу 2011 року на розміщення в апартаментах» можна дізнатися, що «ціна за номер у грн.» у «високий сезон» доходить майже до тридцяти трьох тисяч. Не можна виключити, що ця ціна — не «найзірковіша» на півострові. В Балаклаві під час презентації проекту готельно-розважально-туристичного комплексу автори говорили про те, що розрахунок кількості створюваних робочих місць вели, виходячи з пропорції «один відпочивальник/сімнадцять осіб обслуговуючого персоналу». Із чого можна приблизно здогадуватися про ціни за проживання в будинках, відомих балаклавцям під назвами «Дача актриси Соколової» або «Дім міського голови Гіналі».

Заради справедливості варто сказати й про те, що не завжди й скрізь у Криму ломлять ціну за «долучення» до відомих прізвищ. Минулого літа політолог Дмитро Видрін презентував свою книгу «О политике упорно» в Лівадійському палаці-музеї. Сумніваюся, що сьогодні на книжці недетективного жанру можна заробити багато грошей. Звідси висновок: оренда залу Лівадійського палацу Дмитрові Гнатовичу обійшлася не дуже дорого.

Хоча варто погодитися і з тим, що далеко не кожен турист прагне потрапити в Крим для презентації своєї нової книжки. Переважна більшість — все-таки для відпочинку, а не роботи.

Для тих, кому тридцять три тисячі гривень за пентхаус здадуться непід’йомними, є інші, демократичніші пропозиції. Наприклад, у Севастополі й передмістях (у тій самій Балаклаві) цілком можливо знайти житло й за півтори сотень гривень за добу проживання. «Кімната в квартирі з хазяйкою та з безперешкодним доступом до всіх благ цивілізації», — скоромовкою пояснив мені парубок у шортах і солом’яному капелюсі. Мені здалося, що фразу він відточив багаторазовим повторення. І, не відповівши на запитання: «А скільки за цю ціну можна поселити?», тією ж скоромовкою продовжив: «Можемо запропонувати окрему двокімнатну квартиру із сауною та стоянкою для машини. Море близько. Шістсот гривень».

Очевидно, що цифра «шістсот» має якийсь прихований зміст для тих, хто готовий виявити привітність до туристів: саме стільки просять за годинну прогулянку на комфортабельному («риболовля, мангал, купання у відкритому морі») катері в Балаклаві. У стільки ж обійдеться прихильникам активного відпочинку двогодинна подорож горами на квадроциклах або позашляховику «УАЗ-469» (на знімку в центрі). Шістсот гривень коштує одномісне розміщення в «Стандарті-Б» у севастопольському готелі «Україна» в центрі міста й більшість номерів у бутік-отелі «Апартаменти «Херсонес», що в тихому й приморському районі міста, і дво- та тримісні номери в пансіонаті «Афаліна» на Фіоленті (за дванадцять кілометрів від центру Севастополя). Остання пропозиція, щоправда, актуально тільки для першої декади травня і від середини вересня до середини жовтня.

Класичні бабусі на залізничному та автовокзалах із рукописними плакатами «Здам недорого житло біля моря», схоже, незабаром залишаться без роботи — не витримають конкуренції з Інтернетом. Там широкий вибір пропозицій «здам квартиру/будинок подобово відпочиваючим». Ціни: від ста до згадуваних уже раніше шестисот гривень за добу.

Кілька слів про останній згаданий у заголовку вид відпочинку. Він загрожує тим, хто, втомившись від пляжної гіподинамії, зважиться самостійно ознайомиться з визначними пам’ятками Криму. В найнесподіваніших місцях, переважно в горах і лісах, на мандрівників можуть чекати саморобні шлагбауми (іноді у вигляді мотузки, а іноді — й без неї), контрольовані людьми непевного віку й не зовсім презентабельними на вигляд. Відрекомендовуються ці «стражі порядку» по-різному: хто лісниками, хто громадськими екологічними інспекторами. А хто й без зайвих слів. Одразу ж озвучують свої претензії: «Вхід/в’їзд платний. З людини — десять (варіанти: п’ять, двадцять, тридцять гривень)». Можуть навіть показати якийсь пом’ятий папірець, називаючи його рішенням місцевої влади. В руки «документ» допитливому туристові не дають. Авторові цих рядків «лісник» біля входу до Великого каньйону Криму пред’явити «рішення» відмовився і пригрозив, що, «якщо будеш розумувати, колеса в машині проткну». Доброзичливішими виявилися «громадські працівники» у Кастрополі (Сімеїзьска міськрада): просили за проїзд легковика тридцять гривень, але після короткої розмови про законність їхніх вимог погодилися на п’ять: «Ну, адже не зовсім задурно на сонці засмагати!»

Бажаю приємного відпочинку!

Севастополь.

У Балаклаві власники яликів готові своїх пасажирів за десять гривень відвезти на Дальній або Ближній пляжі. Ціна квитка на «офіційному» пасажирському катері — дванадцять гривень.

Фото автора.