Василь Ткачук, з яким розмовляємо в його обійсті в Підгайчиках Коломийського району, в сільському господарстві Івано-Франківщини людина відома. Успішний у недалекому минулому керівник агрофірми, Герой Соціалістичної Праці. Був депутатом Верховної Ради України.
Хоча 78-річний чоловік за станом здоров’я нині вже не займається активно роботою, та в курсі всіх процесів і щодо зняття мораторію на продаж землі, і щодо засилля агрохолдингів. Розмова вилилася швидше в монолог про наболіле.
Приміром, Василь Ткачук щиро радив не поспішати із продажем зерна нового врожаю, адже через засуху в Африці та в низці європейських країн ціна на нього очікується високою, і наші селяни мали б заробити на цьому.
Інша річ, що нестача обігових коштів зумовить багатьох реалізувати вирощене вже тепер. З цих причин можна одразу після збирання продавати насіння озимого ріпаку, на який уже встановилася ціна. Каже, що ціновою політикою мають займатися спеціалісти місцевих управлінь агропромислового розвитку. Щодня мати зведення, стежити за рухом зерна, цінами, давати актуальні рекомендації, а не збирати, наприклад, дані про те, хто скільки й чого посіяв. Що від того простому фермеру?
Шкода, що наші хлопці погоджуються на це
Дедалі частіше в селах правлять бал не місцеві господарі, а столичні магнати. Тобто відома практика, коли керівники, яким селяни віддали свої земельні паї під три відсотки, отримують від агрохолдингів більше. Шкода, що чимало очільників сільгосппідприємств ідуть на це, маючи певний зиск від суборенди. Пошушукалися десь там потайки... Отакий ґешефт... Люди й самі б обробляли свої гектари, та не мають доступу до дешевих кредитів, і державні програми зазвичай скеровані на підтримку великих агроформувань. Хлібороб не має техніки, то й не може конкурувати з магнатом. Тому фактично й продає паї. Прикро, що обдурюють народ, обходять земельне законодавство. Таке може трапитися і з землею, як лише знімуть мораторій на її продаж. Василь Ткачук радить селянам не поспішати й не купуватися «за копійки». На жаль, так чітко відпрацьовані корупційні схеми, що зламати всю цю потужну машину вкрай важко. Та вже є випадки, коли власники земельних часток розривали угоди оренди, а також через суд повертали собі відданий колись за безцінь пай. Треба, щоби громадськість ширше була інформована про оборудки із землею та майном, активно мали би долучатися сільські ради, а в угодах оренди потрібно чітко прописувати певну суму на підтримку місцевої інфраструктури. Інакше село зовсім загнеться.
Не хапатися за горох із капустою
Очоливши свого часу агрофірму, Василь Ткачук зіткнувся зі всіма проблемами тогочасної системи щодо державного регулювання на селі. Попри це, вдалося тоді чимало. Найважливішими вважав питання збуту сільгосппродукції та технічне оснащення господарств. Будували стайні й посилали своїх працівників навчатися до Америки. А зараз ефективніше працювати, якщо господарство різнопланове. Легше вижити, бо якогось року є урожай на одну культуру, другого — добре зародить щось інше. Звичайно, і сівозміна потрібна. Та все ж має бути певна спеціалізація кожного господарства, а не хапатися за горох із капустою.
Івано-Франківська область.
Фото автора.
