Автор і видавець, музикант і продюсер. Майже як козак і чорт. Хто кого перехитрує? Чий буде ґешефт? Якщо за кордоном ці стосунки владнують юристи, літературні й музичні агенти, контракти розглядають по півроку й відстоюють кожну літеру, то українські артисти й письменники іноді досі підписують контракти, не читаючи їх.

Грають під чужу дудку

Переможець першого сезону співочого шоу «Х-фактор» Олексій Кузнєцов уклав невигідну угоду з російською компанією Sony Musіc Entertaіnment. За його словами, на розгляд контракту чотирьом фіналістам дали один день. І попередили: якщо ті не підпишуть, то «випурхнуть» із шоу. «Х-фактор» скінчився півроку тому. Олексій каже, що компанія не виконує своїх зобов’язань: нема ні концертів, ні костюмів, як і запису альбому в Лондоні. Із менеджерами співак спілкується телефоном та електронною поштою. Контракт складено за російським законодавством. Діє він «протягом строку» (якого — у документі не вказано), «на території всіх держав світу..., а також на території Сонячної системи». У документі Олексія названо «артист або принципал». Принципал фінансує свою діяльність самотужки і доручає агентам його представляти. Із Кузнєцовим вирішили працювати за принципом «спочатку сам зароби, а потім ми вкладемо в тебе гроші». Співак ускочив у халепу, не знаючи юридичних термінів. 

Нещодавно Олексій подав на компанію до суду. Зараз співак збирається до туру з італійським оперним тенором Алессандро Сафіною та застерігає власним прикладом майбутніх учасників талант-шоу.

Правити своє доводиться й досвідченим музикантам. Гурт «Крихітка Цахес» два роки судився з українською рекординговою компанією «COMP MUSІC», боронячи авторські й суміжні права на диск, записаний власним коштом.

— У нас був підписаний договір на п’ять альбомів. Компанія мала тиражувати диски. У 2007 році ми втратили одного з учасників гурту, змінили склад, назву (на «Крихітка». — Авт.) і записали альбом «Рецепт». Компанія подала на нас до суду, щоб ми передали їм авторські й суміжні права на новий альбом, — розповідає солістка «Крихітки» Олександра Кольцова.

Свого часу, підписуючи контракт, музики не звернулися до юриста. Коли почався суд, компанія «COMP MUSІC», за словами Олександри, заборонила трансляцію пісень «Крихітки» на радіо й телеканалах. Сердег «порятували» пірати: пісні розповсюдилися в Інтернеті. Згодом «Крихітка» виборола авторські й суміжні права на альбом «Рецепт», однак право тиражувати їхню дебютну платівку лишилося за компанією. Тому перший диск гурту можна вважати раритетом: його більше не випускають.

— Мало артистів розуміють, що таке права автора. Більшість готові підписати все, щоб бути прив’язаними до великої організації. Коли ви віддаєте суміжні й авторські права, це означає, що у вас можуть відібрати ім’я, репертуар, заборонити давати інтерв’ю, зняти кліпи з ефіру: мовляв, звук належить компанії, а відео — вам. Можна поховати музичний проект, підписавши щось, — підсумовує Олександра Кольцова.

Гуртом і батька легше бити

Невдовзі «Крихітка» збирається порушити ще одне питання — отримання своїх роялті — «гонорар авторові літературного, музичного тощо твору у вигляді фіксованого відсотка від суми, одержаної від продажу цього твору» . А також й за користування його твором (наприклад, «крутіння» пісень на радіо чи в кафе). Замість музик ці виплати можуть збирати організації колективного управління правами. За законом, це неприбуткові організації, що є посередниками між творцями й користувачами продукту. Для того, щоб «данину» збирали чужі руки, треба укласти з такою організацією договір. Гурт «Крихітка» договорів не укладав, але, за словами музикантів, вони знають, що від їхнього імені отримують гонорари.

— Щороку в нас, музикантів, забирають 3,7 млн. євро роялті. Це дані Держкомстату. У Литві — так само. Але в Литві стільки ж населення, як у Києві. Тобто музиканти отримують гроші далеко не завжди, — розповів «Голосу України» арт-директор мережі пабів Олександр Стасов. — Ми працюємо в аморальних економічних умовах. А «лейбли» самі себе піратують: без відома музикантів випускають додаткові тиражі дисків і спродують їх. Це вигідно, бо не треба ділитися з артистом і платити податки. Звідси випливає, що творчі люди не можуть захистити свої права й отримати прибуток.

У книжкових нетрях 

— Я наче сваха, бо кожна книжка друкувалася в новому видавництві, — каже письменниця Ірена Карпа. Їй не раз доводилося достроково розривати контракти, коли видавництва не виконували свої обов’язки. Приміром, книжки Карпи не постачалися в магазини, не рекламувалися або письменниці доводилося платити з власної кишені за участь у промо-турах. Ірена розповіла «Голосу України»: 

— Першим «моїм»   видавництвом було одне з відомих. За два місяці до закінчення контракту вони надрукували дві книжки в російському перекладі. Переклали дуже неякісно. У контракті я віддала права на друк текстів російською, за що і поплатилася. Молоді автори не знають, як стежити за виконанням контракту. Щодо роялті: тобі кажуть, що книжки погано продаються, купили 50 примірників, а ти поставив автографи вже на кількох тисячах... Тут хіба що понесеш книжку на експертизу і доведеш: видавництво додрукувало тираж, не повідомивши тебе. 

Юка Гаврилова, літературний агент Ірени Карпи, Іздрика, Андрія Кокотюхи та інших авторів, каже: зазвичай факт додруку довести важко, потрібне розслідування. Доводиться обмежуватися підозрами і розривати угоди. Молодим літераторам радять уважно читати контракти й те, що в них дрібним шрифтом. Бажано — з юристом або власним літературним агентом.

— Зараз із більшістю видавництв (їх близько 50) та юристами спілкуються мої агенти, — ділиться досвідом письменник Андрій Курков, книжки якого продаються в Європі. — Я особисто читаю контракти, підкреслюю те, що не подобається, і надсилаю назад. Отримую новий варіант і знову читаю. Якось після довгих перемовин видавництво надіслало мені перший варіант контракту під виглядом останнього. Тож раджу перечитувати навіть тоді, коли начебто всі зміни внесено. 

За словами письменника, його права порушувалися, але нечасто. У 1992 році дитяча книжка «Пригоди чепухоносиків» вийшла тиражем 100 тисяч примірників у Санкт-Петербурзі. Автор знайшов тамтешніх видавців і одержав замість гонорару десяту частину тиражу. Книжки йому довелося розповсюджувати самотужки. Нині в Росії продаються аудіокниги з його текстами. Це піратські копії, але Андрій Курков не має бажання та часу вишукувати винних — мовляв, хай слухають. 

Якщо ви стали успішним — «трусіть сорочку» від паразитів і пам’ятайте: кожен сам боронить свої права.

КОМЕНТАР:

Сергій Іонушас, адвокат:

«Контракти готують «лейбли». (У даному разі — звукозаписуючі компанії. — Авт.) Передусім там враховуються інтереси їхні, а не артиста. Робиться ставка на те, що артисти контракт не читатимуть або не зрозуміють. Раджу перш за все звернутися до юриста, що спеціалізується на шоу-бізнесі. Якщо виникли проблеми, варто намагатися піти на мирову, підписати новий контракт. Адже головне — популярність, на якій заробляють обидві сторони. Наше законодавство має достатньо хороший рівень. Захищати свої права маєте ви самі, а не держава. Для цього створено інструменти — суди й правоохоронні органи».

Мал. Михайла САЧКА.