Про видалення підсудного із зали засідання суду

Звичайно, було б чудово, якби всі люди були виховані й чемні, поважали закон і суд. У такому разі вони, скоріш за все, не вчиняли б злочинів і не ставали перед судом. Але поки що все інакше.

Судді зобов’язані це знати. Вони зобов’язані знати і те, що підсудний у судовому засіданні, як правило, перебуває в особливому емоційному стані. Часом цей стан доходить до психічних зривів, особливо тоді коли підсудний сприймає обвинувачення як необ’єктивність і несправедливість. Мудрий суддя в такому разі зобов’язаний вжити всіх заходів до того, щоб підсудний заспокоївся. Суддя не повинен всілякими докорами і чіпляннями загострювати напругу в судовому засіданні. Якщо він це робить, то сприймається як необ’єктивний та упереджений.

Було б добре, якби і підсудні та самі судді знали, що таке честь і достоїнство і намагалися їх мати.

А тепер щодо суті правопорушення, за яке суд може видалити підсудного із зали суду.

Відповідно до статті 272 КПК України, «якщо підсудний порушить порядок засідання або не підкориться розпорядженням головуючого, останній попереджає підсудного про те, що в разі повторення ним зазначених дій його буде видалено із залу засідання».

І нібито за кожне із них або за обидва разом підсудний може бути видалений із зали засідання. Разом з тим наступне речення цієї статті передбачає дещо інше. Зокрема: «при повторному порушенні порядку судового засідання підсудного за ухвалою суду можна видалити із залу засідання тимчасово або на весь час судового розгляду справи». Тобто ця спеціальна норма передбачає, що видалити підсудного із зали судового засідання можна лише в разі повторного порушення порядку судового засідання і не можна видалити за повторне невиконання розпоряджень головуючого.

Що ж таке порядок судового засідання, за повторне порушення якого можна видалити підсудного?

На жаль, закон не розшифровує цього поняття. За усталеною суддівською практикою, за логікою «порядок судового засідання» — це та поведінка людей, яка не перешкоджає суду виконувати його завдання.

Порушень порядку судового засідання безліч. Їх усі перелічити важко. Як правило, це крики, лайка, сміх, конклюдентні дії, що викликають певну емоційну реакцію, свистіння, улюлюкання, блокування дій судді, прокурора, захисника, свідка, експерта чи інших учасників судового засідання, ламання меблів і так далі, і тому подібне.

Тобто це будь-які дії, які перешкоджають суду виконувати свої повноваження. Звичайно, видаляти можна лише за умисні дії, які грубо порушують порядок у судовому засіданні.

Видаляти підсудного за те, що він не встає на розпорядження суду, не звертається до нього зі словами «Ваша честь» або мовчить і не реагує на дії суду не можна, бо такі дії не позбавляють суд можливості виконувати свої обов’язки. Вони свідчать лише або про зневагу до суду, або про неадекватність підсудного.

Слід знати, що, намагаючись уникнути відповідальності або відстрочити її, підсудний може вдатися до багатьох хитрощів, зокрема до симулювання глухоти, сліпоти, німоти, енурезу, різних психічних захворювань тощо. І перш ніж робити йому зауваження та попередження, треба переконатися, що він справді симулює. Для цього проводяться відповідні експертизи.

Суддя, який знає презумпцію розумності, повинен знати і про презумпцію невинуватості.

У судовому засіданні він не повинен обходитись із підсудним як зі злочинцем і провокувати його на адекватні відповідні дії, бо злочинцем підсудний стає лише за обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. В судовому засіданні він лише обмежений у певних правах запобіжним заходом. У всьому іншому він звичайний громадянин, якого лише обвинувачують у певних незаконних діях.

У статті 272 КПК України передбачено, що підсудний може бути видалений із зали засідання суду за порушення порядку. А це означає, що видаляти суд має право, а не обов’язок. Використовуючи це право, головуючий може попередити і один раз, і декілька разів. Щоб не нарватись на порушення права на захист або на висновок про необ’єктивність та упередженість, розумний головуючий має бути терплячим. Свого часу китайці робили американцям сотні попереджень, але не реалізували їх і від цього лише виграли.

Оскільки видалення підсудного із зали судового засідання — це істотне обмеження його права на захист, певне позбавлення можливості захищатися, кожне порушення порядку судового засідання, з приводу якого робиться попередження, має бути зафіксоване в протоколі судового засідання, а в разі, якщо ведеться технічне фіксування, то і на ньому.

Аналогічно зафіксоване має бути і попередження. Що стосується самого факту видалення, то він має здійснюватися лише на підставі мотивованої письмової ухвали суду.

Хочу звернути увагу читачів, що ні в Конституції України, ні в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод немає норми, яка б дозволяла обмежувати право підсудного на захист, і тому до видалення підсудного із зали судового засідання треба ставитися дуже обережно. Це не той захід, яким можна гратися. Кожне обґрунтоване видалення підсудного із зали судового засідання має компенсуватись іншими формами захисту, інакше Європейський суд з прав людини не можна обійти.

При необґрунтованому легковажному видаленні підсудного із зали засідання, якщо навіть апеляційний і касаційний суд не побачать цього, Європейський суд може визнати це порушенням права на захист, у зв’язку з чим Верховний Суд України зобов’язаний буде скасувати вже постановлений вирок. Крім того, держава зобов’язана буде платити компенсацію, а суддя нестиме відповідальність. Це настанова суддям. Але вважаю за необхідне звернути увагу і підсудних і їх захисників.

Відпрацювавши у судовій системі України 33 роки, пройшовши всі інстанційні судові рівні, розглянувши безліч кримінальних справ, як багатолітній представник України в комісії Організації Об’єднаних Націй з питань кримінального правосуддя знайомий з кримінальним правосуддям багатьох країн світу, я не знаю випадку, щоб підсудний і його захисник отримали в суді перемогу лише завдяки ігнорування суду та правил, за якими він працює, образам та приниженням судді.

Така поведінка свідчить передусім про низьку культуру поведінки або про її відсутність взагалі, по-друге, про відсутність правових аргументів для захисту від обвинувачення або невміння їх знайти, сформулювати і подати, а у зв’язку з цим про очевидну для всіх безпомічність, слабкість.

Не суддя формує і формулює обвинувачення. Без дослідження обставин справи він не має права закрити її. На свій розсуд він може вчиняти дуже обмежене коло дій. Кожне його рішення, кожна дія регламентовані кримінально-процесуальним кодексом. Тобто його вини в тому, що певна особа стала перед судом і вимушена мати з ним процесуальні стосунки, ніякої. У зв’язку з цим образи і приниження судді, як правило, мають за мету вивести його із рівноваги, змусити вчинити якусь правову дурницю, за яку можна буде вчепитись і використати в захисних цілях.

Окремим підсудним вигідно, щоб до них суд застосовував силові заходи, зокрема взяття під варту, видалення із зали судового засідання тощо. У зв’язку з цим головуючий має передбачати наслідки своїх дій, відрізняти позитив від негативу, вчитися не реагувати на випади проти нього, в процесі роботи загартовувати свій характер і волю.

Разом з тим треба пам’ятати, що й комар кусається. Сподіватися, що суддя злякається і буде поблажливий, дуже наївно. У нього багато владних правових можливостей. За його спиною держава.

Кожна людина, яка приходить у суд, має знати, що судовий процес не мітинг, де важливі епатажність, бравада і «красне слівце», не спальня, де можливі примхи, не сварка, де можна кричати «сам дурак».

Суд — це жорстка державна машина з суворими правилами, де на емоції звертають мало уваги. Тут встановлюються факти і дається їм правова оцінка.