Набрання чинності Законом «Про доступ до публічної інформації» потребує внесення змін до 55 законодавчих актів. Про це йшлося під час публічної презентації-обговорення закону, яке провів у Донецьку Комітет Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації.

«Сьогодні можемо констатувати, що дуже багато органів влади слабко підготувалися до набрання чинності цим законом. Повинні бути внутрішні розпорядження, встановлені розцінки на копіювання інформації, потрібні зручні веб-сайти, щоб швидко оприлюднювати рішення, — зазначив голова комітету, народний депутат Андрій Шевченко (на знімку ліворуч). — В окремих випадках ідеться про саботаж чиновників. Багато хто з них не в захваті, що роботи побільшало, і працювати треба швидше, до того ж за ті самі гроші. Крім того, існує брак традицій відкритості влади. Навіть для Верховної Ради, яка ухвалила закон, величезною проблемою стало відкрити декларації про доходи депутатів».

Серія поїздок Україною спрямована на вивчення практичного втілення закону. За словами депутата, комітет отримує пропозиції радикального перегляду позицій закону. «Але ж є ініціативи, які прямо означатимуть зміну філософії, — підкреслив А. Шевченко. — Обговорюємо, дивимося, що працює добре, а що потрібно покращувати. Восени плануємо видати науково-практичний коментар про застосування законів «Про доступ до публічної інформації» та змін до закону «Про інформацію».

На думку народного депутата Олени Бондаренко (на знімку праворуч), і журналістам, і звичайним громадянам потрібно навчитися користуватися наданими правами.

  • ДОСЛІВНО

Олена БОНДАРЕНКО:

«Закон можна використовувати, як скальпель: або врятувати людину, або зарізати. Яка мета — завалити роботою, аби зайняти руки чиновника і не давати йому більше нічого робити? Чи зробити владу відповідальною?»

Депутат додала, що чимало конфліктів виникає під час відповідей на телефонні запити громадян. Олена Бондаренко порадила особам, які відповідають за надання публічної інформації, вести телефонний запис розмови, попередньо попередивши особу про здійснення такого запису. Крім того, сказала парламентарій, громадяни не завжди знають, куди саме, до якого органу влади спрямовувати свій запит.

«Часто плутають поняття — звернення громадянина та запит громадянина, — сказала О. Бондаренко. — Крім того, потрібно розрізняти публічну та особисту інформацію. Все, що стосується діяльності особи під час виконання публічних обов’язків, — це публічна інформація. Що стосується особистого життя чиновника чи іншого громадянина — це надається лише за його особистим бажанням. Закон охороняє право на особисте життя та конфіденційність інформації. Чиновник — також людина, і у нього є право на особисте життя».

Представники органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади області, які взяли участь в обговоренні, зазначили, що не відчули особливого припливу запитів на інформацію.

«Обласна рада отримала 15 запитів, із них 8 — від громадян, 3 — від громадських організацій, 4 — від юридичних осіб, — повідомив заступник голови Донецької облради Ігор Коваль. — Ми чекали більшого потоку запитів і готувалися до нього. Уже можемо зробити висновок: що більше інформації знаходиться у вільному доступі, то менше виникає запитів. Вважаємо, що зусилля влади повинні бути спрямовані на побудову відкритої та прозорої діяльності».

Міський голова Донецька Олександр Лук’янченко поскаржився, що вимога закону оприлюднювати проекти рішень міської ради та виконкому за 20 днів часто не дає змоги оперативно вирішувати питання про матеріальну допомогу громадянам та про субвенції місцевим бюджетам. Керівник міста запропонував внести зміни до закону в цій частині. «Всього Донецька міська рада отримала 168 запитів, ще 40 — районні ради, — сказав міський голова. — Найбільше запитують про комунальні тарифи, житлово-комунальне господарство, питання благоустрою, будівництва, шляхів, бюджету. Трапляються дивні запити. Наприклад, громадянка із Харкова поцікавилася кількістю знесених у Донецьку дерев, сумою коштів, витрачених на посадку дерев, з 2008-го по 2010 роки. Доводиться шукати, завантажувати апарат непотрібною інформацією».

Учасники обговорення ставили чимало запитань членам парламентського комітету. Зокрема, місцевих чиновників цікавило, чи можна оприлюднювати прізвища громадян, які володіють земельними ділянками, чи це є персональною інформацією. За словами Андрія Шевченка, в таких випадках заборона на оприлюднення стосується не документа в цілому, а лише інформації, яка стосується конкретного громадянина.

Фото автора.