Ситуацію у житлово-комунальному комплексі, без перебільшення, можна назвати кричущою. Реформа тут вже давно назріла. Проте серйозних позитивних зрушень у цій сфері й досі не відбулося. У 2009 році парламент затвердив у новій редакції Загальнодержавну програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства України на 2009—2014 роки. Вона, зокрема, передбачала залучення довгострокових інвестицій і впровадження енергозберігаючих технологій, а також створення умов для роздержавлення та конкуренції на ринку житлово-комунальних послуг. Що, у свою чергу, мало підвищити їхню якість.
Власне, на виконання цієї програми у Верховній Раді нещодавно було зареєстровано проект закону «Про внесення змін до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (щодо регулювання інвестиційної діяльності у сфері житлово-комунальних послуг та вдосконалення механізму тарифоутворення).
Як зауважують у пояснювальній записці автори законопроекту народні депутати Валерій Бондик (ПР), Валерій Баранов (Народна партія), Едуард Прутнік (ПР), Олексій Плотніков (ПР), Юрій Литвин (Народна партія), у більшості випадків тарифи затверджуються без врахування необхідного рівня рентабельності, що потрібно для беззбиткової діяльності підприємств, які працюють у цій сфері.
Крім того, зазначають депутати, чинне законодавство не вирішує проблеми вчасного коригування уже встановлених тарифів, необхідність якого виникає у разі зміни вартості основних складових: ставок податків і зборів (обов’язкових платежів), рівень заробітної плати (відповідно до законодавства, Генеральної чи Галузевої угод), цін на паливно-енергетичні та матеріальні ресурси тощо. Адже метою коригування тарифів є забезпечення відшкодування у повному обсязі економічно обґрунтованих планованих витрат, що враховуються під час визначення повної собівартості послуг, запланованого прибутку, податків та інших загальнообов’язкових платежів.
Тож, не маючи достатніх гарантій повернення вкладених коштів, суб’єкти господарювання не поспішають вкладати інвестиції у виробництво та реалізацію проектів із технічної модернізації й енергозбереження у житлово-комунальному господарстві. Ці ж обставини стримують появу нових компаній, готових не тільки працювати у цій сфері, а й вкладати довгострокові інвестиції та реалізовувати проекти. Розв’язання цих проблем, переконані парламентарії, можливе винятково на законодавчому рівні.
Передбачає проект також і норми, які дадуть можливість запобігти необґрунтованому зростанню тарифів через включення до їх складу собівартості інвестиційної складової.
Ухвалення цього законопроекту, переконані депутати, дасть змогу створити умови для розвитку підприємств різних форм власності, які працюватимуть на ринку житлово-комунальних послуг, залучити кошти на їх технічне переоснащення, а також зменшити енергоємність виробництва та підвищити якість послуг, що надаватимуться населенню.
Законопроект передбачає
До складу економічно обгрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг можуть включатися витрати на відшкодування залучених інвестиційних ресурсів та їх вартості в межах і за рахунок зниження фактичної собівартості цих послуг в результаті залучення таких інвестиційних ресурсів (інвестиційна складова ціни/тарифу).
Граничний рівень вартості інвестицій, які залучаються за інвестиційними програмами, що включаються при розрахунку економічно обгрунтованих витрат, та граничний термін дії інвестиційних програм, до моменту повного погашення зобов’язань за ними, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Розмір інвестиційної складової ціни/тарифу, що включається до собівартості житлово-комунальних послуг, затверджується органом, уповноваженим здійснювати встановлення цін/тарифів.
Рівень рентабельності, що застосовується при розрахунку економічно обгрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг, затверджується Кабінетом Міністрів України.
