Затвердження Фондом держмайна плану-графіка продажу пакетів акцій енергогенеруючих і енергопостачальних підприємств, згідно з яким черговий етап приватизації в галузі розпочнеться вже наступного місяця, поновило інтерес до українського майна закордонних покупців. Україна — багатообіцяюча країна...

 

...З точки зору закордонних інвестицій, і передусім інвесторів світу цікавить українська енергетика, оскільки на нинішньому етапі приватизації саме в цьому секторі велика частка акцій належить державі. Таку, зокрема, думку висловив заступник голови Комітету ЄП з міжнародної торгівлі Павел Залєвські на семінарі «Реформа енергетичного сектору в Україні», що відбувся 12 липня у Брюсселі в приміщенні Європарламенту.

Присутній на семінарі президент НАК «Енергетична компанія України» Петро Омеляновський, який розповів про урядове рішення про приватизацію двох генеруючих та дев’яти компаній дистрибуції на умовах відкритих конкурсів з фіксованими умовами продажу пакетів акцій, пояснив основну мету нової приватизаційної кампанії. А саме: поповнення державного бюджету — тактика, стратегія — модернізація, реконструкція й будівництво нових енергоблоків за рахунок приватного капіталу та інвестицій нових власників.

«Я ще раз підкреслюю, — сказав президент НАК «ЕКУ», — це — відкритий конкурс. Він дає можливість участі в приватизації й купівлі державних пакетів акцій, що виставляються на продаж, будь-якому бажаючому — при виконанні фіксованих умов конкурсу, які будуть доведені до відома потенційним покупцям».

Наша держава, яка покладає на черговий етап роздержавлення майна великі очікування, пов’язані як з надіями на отримання «другого дихання» підприємствами енерговиробництва й енергорозподілення, так і відродження сировинної складової — вуглепрому, зацікавлена, звичайно, в максимальному ефекті. Участь закордонних компаній — це доступ до потужних інвестицій і передових технологій, вихід на європейський ринок збуту. А ще — підвищення міжнародного іміджу України. Але, як відомо, існує низка вітчизняних бізнес-гравців з необхідним портфелем капіталів, технологічним досвідом та, головне, — із досвідом виробництва в українських умовах.

Уряду можна довіряти, а з переможцем — співпрацювати

Відповідь на це запитання дав євродепутат пан Залєвські: «Уряд має забезпечити прозорість приватизаційного процесу». Що можна зрозуміти й так: в умовах глобалізації виробництва й бізнесу не принципово, хто конкретно переможе у приватизаційних перегонах. Головне, щоб гра була чесною, оскільки з чесним переможцем можна буде співпрацювати на прийнятних для цивілізованого світу засадах.

Колега й земляк польського депутата, заступник голови бюджетного Комітету Європарламенту й член Комітету транспорту (екс-міністр транспорту Польщі) Богуслав Ліберадзькі ще раз підтвердив, що наша західна сусідка є правдивим адвокатом України. На його думку, в поточному процесі «енергетичної» приватизації в Україні нашому уряду «можна довіряти». «Процедури (приватизації. — Авт.) стають дедалі прозоріші», — підкреслив пан Ліберадзькі.

Директор із зовнішніх зв’язків української ДТЕК Олександр Толкач, який поінформував учасників євросемінару, що нині до приватизації енергопідприємств в Україні допускаються тільки відомі та достатньо великі компанії (аби унеможливити участь у процесі офшорних спекулянтів), наголосив: Україна, що стала членом Європейського енергетичного співтовариства і воліє стати частиною Європейської енергосистеми, надасть зарубіжним партнерам у галузі всі можливості для ведення бізнесу в українському енергопросторі.

Оскільки на саміті не лишалось поза увагою питання контролю з боку держави, яке буде актуальним навіть після приватизації, можна було очікувати, що експерти Європарламенту із скептицизмом поставляться до ідеї українського уряду зберегти за державою блокуючі пакети акцій кожного з підприємств, що виставляються на продаж. Але Богуслав Ліберадзькі оцінив такий крок виключно як позитивний. «У разі виникнення проблем споживачі зможуть звернутися зі скаргами до держави, а не до приватного сектору», — зауважив він.

Крім того, пан Ліберадзькі попередив Україну про важливість забезпечення приватизованих об’єктів паливом власного виробництва, насамперед вугіллям. Його головна порада — не повторювати помилок Польщі: «Під час приватизації в Польщі держава вимагала від інвестора використовувати не місцеве вугілля, а найдешевше. В результаті значна кількість вугілля в Сілезію імпортувалась — а це все одно, що йти в ліс зі своїми дровами». Якщо взяти до уваги, що Сілезію можна вважати польським Донбасом, то на тлі цієї заяви зрозумілою стає вітчизняна ідея — через приватизацію об’єктів енергетики відродити вітчизняну вугільну галузь, а не імпортувати вугілля з сусідніх країн.

Країна-труба

Так вже склалося (чи вже ми це «склали» самі), але всі «газові» війни останніх років там, в Європі, в Брюсселі, переформатували імідж України з енергоекспортуючої, паливопостачальної держави на державу-транзитер, країну-газонафтопровід, яка лише помпує енергоносії зі Сходу на Захід. Повернути наш потенціал, щоб Україна могла експортувати на світовий ринок вугілля й вироблену в тому числі й з твердого палива електроенергію — це завдання, зокрема, й поставлено в нинішній приватизаційній стратегії з метою докорінної модернізації енергопотужностей.

До речі, в цьому кровно зацікавлена Європа, котрій набагато вигідніше купувати готову електроенергію, ніж паливо-сировину. На це натякнув у розмові Олександр Толкач: європейським інвесторам вигідніше вкласти кошти в українське енерговиробництво, в адаптацію нашої інфраструктури, щоб в кінцевому результаті отримувати готовий екологічний продукт.

Звичайно, на такому шляху є кілька застережень для потенційних партнерів: завершення процесу укладення угоди про вільну торгівлю між Україною та ЄС, українські гарантії виконання досягнутих домовленостей щодо експорту і т. д. Але, як ще раз підкреслив Павел Залєвські, процесу має сприяти «перенесення в Україну європейських стандартів, в тому числі — стандартів прозорості». Йдеться, в першу чергу, про прозорість приватизаційного процесу на нинішньому етапі.

Стандарти прозорості

До них євродепутат відніс прозорість заявок («не повинно виникати запитань: що це за учасники, що це за результати? — все має бути абсолютно ясно») і прозор щодо запобігання проявів корупції.

«Я бачу зміни, що відбуваються в Україні. Маю на увазі зусилля уряду в боротьбі з хабарами. Бачу, що економічні реформи проводяться в податковій і пенсійній сферах. А відтак розумію — цьому уряду можна довіряти», — навіть якщо ці слова Богуслава Ліберадзькі розглядати як аванс, цей аванс зароблено реальними першими кроками в приватизації об’єктів енергетики. Наступні покажуть правоту чи помилку європейського політика. І дуже б хотілося, щоб його оцінка нашого вектора розвитку була безпомилковою.

«Європа втомилася від України» — казали європейські експерти під кінець колишньої української владної каденції. Передовсім — у політичному сенсі. Допустити розчарування й «втому» ще й в сенсі економічному — такого у посткризовий період не може дозволити собі будь-яка держава. Тим більше Україна, для якої процес приватизації енергетичного сектору — мало не останній реальний шанс на європейське майбутнє.

 

Київська область, поблизу Вишгорода.

Фотоетюд Юрія ПЕРЕБАЄВА.

Фото з архіву «Голосу України».