Чергова транспортна проблема «намалювалася» на Полтавщині. Цими днями фактично збанкрутувало підприємство «Кобелякиавтотранс», яке забезпечувало не лише перевезення в межах району, а й міжміські.
Як розповів начальник Головного управління промисловості та розвитку інфраструктури Полтавської облдержадміністрації Руслан Овчаренко, у підприємства немає коштів на закупівлю пально-мастильних матеріалів. Тому «Кобелякиавтотранс» більше не може забезпечити регулярність автоперевезень навіть між Полтавою та Кобеляками. Уже нині кількість рейсів істотно зменшилася: якщо раніше автобуси «ходили» протягом дня з інтервалом у дві-три години, то зараз лишилося лише два, а далі можуть зникнути й вони.
Про складність ситуації свідчить уже хоча б такий промовистий факт: цими днями на підприємстві зі своїх посад звільнилися навіть... директор та головний бухгалтер! Економіст Сергій Лещенко, який брав участь у розробці деяких транспортних програм у кількох містах і районах області, зауважує, що проблема транспортних перевезень у глибинці потребує вирішення не лише на місцевому, а й на державному рівні.
— Усі сьогодні хочуть працювати у місті, де перевезення за рахунок «обороту» завжди вигідніше. А що на місцях? Усі ці ТОВ — здебільшого уламки колишніх «радянського зразка» автопідприємств, які тоді мали змогу покривати низькі тарифи (а отже, й власні збитки) за рахунок вантажоперевезень. Адже зазвичай такі автоколони, які діяли у кожному райцентрі, мали у своєму складі ледь половину, а то й дві третини парку вантажних автомобілів, що працювали за підрядами місцевих організацій і колгоспів. Вантажівки давно пішли «з молотка», але возити людей треба! «На ногах» — здебільшого радянський транспортний спадок: «пазики», ЛАЗи... А для того, щоб вони ще «бігали», треба утримувати ремонтну базу, купувати запчастини. Все це — зайві витрати, але нових автобусів ніхто купити не може, оскільки в сільській місцевості пасажиропотік не дуже великий, а до того ж більшість пасажирів — пільговики, за яких місцева влада фактично «не розраховується». Тому я прогнозую, що перманентно подібні ситуації виникатимуть і в інших районах. Отже, це проблема не лише для Полтавщини. Тож і тут має бути певна державна політика.
А тим Часом
у Кобеляцькій райдержадміністрації у «пожежному порядку» вирішують, як ліквідувати місцевий транспортний колапс. З тими ж кобеляцькими автобусами ще у 80-ті роки трапилася і кумедна історія. Тоді «згори» надійшла установка, щоб увесь пасажирський і вантажний транспорт було «промарковано» відповідними емблемами районів. У Кобеляцькому районі саме розпочав функціонування найбільший в області міжрайонний відгодівельний комплекс, тож місцеве начальство не знайшло нічого кращого, як взяти за транспортну емблему району силует... коров’ячої голови з рогами!
Якщо на внутрірайонних маршрутах автобуси з такою дивною «символікою» особливого здивування не викликали, то на маршруті Кобеляки — Харків «рогатий» ЛАЗ сприймався досить неоднозначно. На всіх зупинках з пасажирів кепкували, називаючи і їх «рогатими». Зрештою, хтось поскаржився аж у ЦК, і лиш тоді в Кобеляках згадали, що район є батьківщиною багатьох відомих письменників, а значна територія виходить до Дніпродзержинського водосховища... Тож на новому варіанті емблеми з’явилися розгорнута книга і хвилі.
А от самих гостей міста та подорожніх усе ще продовжував шокувати, говорячи сучасними термінами, бігборд, що стояв при в’їзді в місто. Там були зображені дві огрядні молодиці в національному вбранні і з паляницею в руках, а під ними напис — «Вас вітають Кобеляки!». Звісно, що далеким від тонкощів української топоніміки людям одразу спадало на думку слово «кобила». Кажуть, шоковані таким оригінальним виявом гостинності пілігрими довго не могли прийти до тями...
Полтавська область.
