За рік кожен із нас продукує 200—300 кг сміття
У державі — чергова криза. Цього разу — сміттєва. Нині, за різними підрахунками, на території країни накопичилось понад 30 млрд. тонн сміття. І ця нереальна цифра щороку зростає. Сподівань, мовляв, українці почнуть менше смітити, — мало. Експерти запевняють: якщо не почати розв’язувати цю проблему вже зараз, то за кілька років Україна просто «потоне» у власному смітті. Тим часом столична влада оголосила конкурс із залучення інвесторів до будівництва сміттєпереробного комплексу. На все про все, за підрахунками чиновників, має піти 2—3 млн. євро. Планується, що потужність комплексу становитиме 240 тисяч тонн на рік.
Щоправда, кажуть експерти, цього замало. Адже в Києві за рік «збирають» аж 1,5 млн. тонн відходів. Тому будівництво комплексу проблему не розв’яже. До того ж зібрати сміття — лише початок. Що далі з ним робити — це вже серйозніше питання. Єдиної відповіді на нього немає і в експертному середовищі. Але всі погоджуються: при правильному використанні сміття воно є дуже корисним продуктом, на якому можна навіть заробляти.
Сміттєві проблеми в країні починаються не на полігонах, а на кухнях наших господинь.
Щоденно в одну купу без розбору йдуть харчові відходи, пластик, скло і навіть дефіцитний папір. Те, що могло бути переробленим, складується на полігонах, засмічуючи країну. Причина — відсутність елементарної культури збирання сміття.
— У розвинених країнах роздільний збір сміття — беззаперечне правило, — каже Олександр Сергієнко, директор аналітико-дослідницького центру «Інституту міста». — Там навіть дворічна дитина знає, куди викидати скло, а куди — пластик. Те, що намагались зробити у нас, — це просто смішно. Цей процес потрібно дуже добре організувати і провести потужну просвітницьку роботу. Скажімо, в Німеччині спочатку людям за роздільний збір доплачували, а потім тих, хто так і не привчився, почали штрафувати. У нас така робота не ведеться. Істотна проблема наших відходів — присутність органічної фракції. Через неї, переконує Валерій Кравченко, директор ДП «Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут міського господарства», навіть нужденні та люди без визначеного місця проживання не погоджуються сортувати сміття вручну. «У США скидати органічні фракції у сміття взагалі заборонено. Усі рештки продуктів після спеціального подрібнення йдуть у каналізацію», — каже експерт.
На те, щоб навчити наших людей правильно смітити, піде чимало часу. Але його, як переконують експерти, в України немає. Тому потрібно докласти максимум зусиль, щоб якщо не «розгребти» ті тонни, що вже накопичились, то принаймні їх не збільшувати. То що робити?
Сміття можна спалювати. Але це, переконує Олександр Сергієнко, повернення в кам’яний вік. Мовляв, у цивілізованих країнах від цієї «звички» відмовляються. На відходах там намагаються заробляти.
— У нас є і вітчизняні, і закордонні розробки, які дають змогу робити безвідходне виробництво. Тобто усе сміття, що виникає, переробляти. З нього, мовляв, можна зробити все: від палива до добрив, і при цьому не просто економити, а навіть заробляти. Та в можливість стовідсоткової переробки відходів не вірить Валерій Кравченко. Аргументує тим, що ніде у світі немає жодного міста, якому цей «експеримент» вдався. Переробити певний відсоток відходів (10, а за найкращим сценарієм — 40 %) реально, але куди подіти решту? Сміття потрібно термічно обробляти. Утім, робити це необхідно «з розумом», каже експерт.
— В Європі було прийнято рішення перейти від спалювання сміття до його термічної обробки, щоб знизити токсичність відходів. У нас майже 20 років тому столичний завод «Енергія» відпрацював свій ресурс. Але через те, що сміття більше нікуди подіти, він продовжує діяти. Щодо переробки сміття, то, за моїми даними, не така вже це й прибуткова справа. Більшість таких компаній працюють на збиток. І це при тому, що там вартість переробки одного кубу відходів — у десятки разів більша, ніж у нас.
Тому експерти радять дуже добре обдумати, що робити із відходами. Адже якщо не розв’язувати це питання, дуже скоро наш прославлений чорнозем доведеться шукати під шарами сміття.
Мал. Миколи КАПУСТИ.
