Гори манять-притягують до себе, як і красива жінка, з якою розстаєшся на якийсь час. Тобто, до них хочеться якнайшвидше повернутися. Вони привабливі й бажані будь-якої пору року. Навіть тоді, коли їхні вершини закутані в пелену кудлатих хмар, і мжичить надокучливо-дрібний дощ. Та особливо липневої днини, коли довкруж королює літо. Коли пахне-п’янить молодим сіном, отим чаклунським різнотрав’ям, яким зустрічають нас лісові галявини й полонинські луки, коли кличе-манить розімлілою від літньої спеки ялицею.
Та ще й Карпати — одна з найбільших гірських систем нашого континенту, яка внесена до переліку двохсот найважливіших природних регіонів світу. Мало того, саме Українські Карпати, за версією московських учених-географів, належать до п’яти найкрасивіших природних об’єктів Європи.
Доріг, які ведуть до підніжжя Говерли — найбільшої вершини нашої країни, є декілька. І всі вони, звісно, по-своєму цікаві та привабливі. Одна з них провадить через мальовничі гірські села Видричку, Богдан, Луги — і далі вже лісовою дорогою, територією Карпатського біосферного заповідника. Понад крутими схилами, берегами гірських потоків, через праліси, які своїми кронами підпирають високе карпатське небо вже 100—150 років. І ті кілька десятків кілометрів, які, зрештою, приводять до притулку, чи, говорячи офіційною мовою, — інформаційно-туристичного центру «Високогір’я Карпат», відкритого декілька тижнів тому на сідловині під Говерлою, не менш захоплюючі, ніж сходження на саму вершину. Бо це не тільки ближче знайомство зі справжнім царством карпатського лісу, а й можливість побачити залишки колишніх гамованок на гірських річках, з допомогою яких стримували величезні потоки під час танення снігів і раптових злив та сплавляли заготовлену деревину поближче до залізничних колій та переробних підприємств. А також нагода переконатися в тому, до яких негативних наслідків призводить хаотична вирубка лісу на гірських схилах або непродумане хазяйнування людини на гірських пасовищах, тобто — на полонинах.
Про те, щоб підкорювачі Говерли та інших карпатських вершин не мали проблем у горах, щоб отримали максимум задоволення від мандрівки, дбають працівники Карпатського біосферного заповідника. Зокрема, вони облаштували й розмітили Закарпатський туристичний шлях, створили 24 екотуристичні маршрути, спорудили п’ять високогірних екопунктів, облаштували місця для відпочинку... І, звісно, дбають-стежать за тим, щоб туристичні стежки не руйнували екосистеми високогір’я, щоб мандрівники, котрих у будь-яку пору року можна зустріти в Карпатах, не шкодили довкіллю.
...У кожного з нас має бути своя Говерла. У прямому й фігуральному значенні. В когось — менша, в когось — більша. Власне, заради цього ми і приходимо в цей прекрасний світ, який для нас, українців, і починається з Карпат — однієї з природних перлин європейського континенту.
 
 
 
 
 
 
Фото Андрія НЕСТЕРЕНКА.