Бачить «Око», та «мент» не йме!

Якщо навіть високопосадовці не читають парламентську газету, її студіюють колеги із прес-служби. І, напевно, знайомлять із матеріалами про кричущі правопорушення начальство. А ті інформують перших осіб.

Так, вважаю, має бути. Як є насправді — я в здогадах. Щонайменше, на публікації «Голосу України» обидва відомства не реагують. Можуть відповісти на редакційний запит. Максимум — зобов’яжуть підлеглих розібратися на місці й відповісти редакції. Все!

Ніхто з Печерських пагорбів не спуститься, щоб особисто вникнути в проблему, створити комісію, допомогти, нарешті, згаданим страждальцям знайти справедливість.

У низах знають, що за окремими публікаціями знімати погони не будуть, а тому смачно плюють байдикуванням на жертв свавілля та їхніх захисників. Спробую на конкретному випадку довести це.

На життя Чорного вчиняли замах двічі. У листопаді 2008-го в нього стріляли з мисливської рушниці. У лікарні провів три тижні, переніс дві операції. Міліція на місце події виїжджала, але кримінальну справу не порушували.

У березні 2009 року в Сергія стріляли упритул дробом уже більшого калібру. Явно на ураження. У стаціонарі пролежав місяць, зроблено чотири операції.

Жовтневий райвідділ Дніпропетровська порушив кримінальну справу ... за фактом хуліганських дій. Явний намір убити або покалічити «менти» розцінили як безневинне бешкетництво.

Незабаром затримали охоронця агентства Олександра Сікратого (прізвище змінено. — Авт.), раніше судимого за незаконне носіння вогнепальної зброї та інші «подвиги». У нього вдома під час обшуку знайшли патрони того самого калібру, що й на місці злочину.

Чорний повідомляє органам про ймовірну замовницю Є. Б., у якої стрілок і працював. Реакції жодної. Сікратого на той час суд звільнив з-під варти, не взявши до уваги докази слідства про те, що підозрюваний може зникнути, перешкодити встановленню істини, продовжити злочинну діяльність. Не повірите — прокурор з вердиктом погодився...

Сьогодні жертва нападу стверджує, що вдруге на його життя вчиняв замах той самий Сікратий. Як тут не згадати міністра Анатолія Могильова: «Є тенденція до того, що кримінальних справ порушують багато, а заарештовують — одиниці. Згодом ці зловмисники вчиняють злочин повторно...».

Слідство йшло як мокре горить. Після численних скарг постраждалого дії зловмисника 11.01.2010, нарешті, перекваліфікували з хуліганської статті на ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК (замах на вбивство). Про те, як слідчі тупцювали на місці, як невідомі погрожували Чорному і єдиному свідкові Михайлу Трубіцину («не відмовишся від показань — твій труп знайдуть у Дніпрі»), про джентльменів з міського УБОЗу, які вісім місяців «розслідували» справу і повернули її в підсумку у райвідділ, автор докладно розповів у статті «Джентльмени» з ментівки» («Голос України» за 7.10.2010).

До Чорного приставили охорону, а побоюваннями й проханнями Трубіцина знехтували. 17 серпня 2009-го Михайло утопився за вельми загадкових обставин...

Його дружині теж погрожували й погрожують, оскільки вона б’є на сполох, вимагаючи професійного розслідування смерті чоловіка.

Справу про замах на Чорного веде вже десятий (!) слідчий. На чергову очну ставку Сікратий не з’явився. «Чи не час оголошувати того, хто «не потопає» у розшук, пане Могильове?» — запитував автор у згаданих «Джентльменах» з ментівки». Відповіді не дочекались. Але незабаром на дошках «Їх розшукує міліція» у Дніпропетровській області з’явилася інформація й фото підозрюваного.

«Пошук Сікратого постійно перебуває на особистому контролі керівництва ГУ МВС... Із цією метою в повному обсязі використовуються методи і засоби оперативно-розшукової діяльності».

Так душевно інформував Сергія начальник міськуправління Кривобок. Чорний плаче від розчулення й не знаходить слів, щоб висловити подяку «ментам» і прокурорам, які їх контролюють, за старання й професіоналізм. За «методи і засоби» у повному обсязі.

А Сікратий у цей час роз’їжджає з Є. Б. у машині й усім своїм виглядом показує, хто в місті хазяїн. Чорний навіть Президентові про це написав (генерали ж ігнорують потерпілого), зазначивши марку й номер авто. Може, Банкова підкаже правоохоронцям, як шукати того, хто не ховається?..

Підранок у своїх листах стверджує: зникли зі справи речові докази; Жовтневий РВВС намагається заволокитити розслідування; Є. Б. особисто телефонує і погрожує йому розправою, яку вчинить, мовляв, братва банди Г. Усі скарги повертаються до Дніпропетровська. Правда, після зустрічі Сергія із трьома міліцейськими начальниками в апараті МВС, в обласний центр приїжджали перевіряльники. Що, кого і як вони інспектували — загадка. Але заявник, як і раніше, одержує відписки з місцевих органів правопорядку, слідство завмерло, а підозрюваний, чхаючи на погононосіїв, живе на широку ногу...

Чотири спроби Чорного потрапити на прийом до міністра поки що не увінчалися успіхом. В зазначені дні й години генерала на прийомі не було, стверджує наполегливий житель Дніпропетровська.

...На редакційний запит свого часу відповів департамент зв’язків із громадськістю міністерства. «Під час вивчення матеріалів кримінальної справи в Головному слідчому управлінні МВС були виявлені деякі прорахунки в організації досудового слідства, за що відповідальних працівників міськуправління притягнуто до дисциплінарної відповідальності й дано відповідні рекомендації з повного й всебічного розслідування».

Уявляєте, як серце потерпілого, що ходить під Богом, забилося від радості: слідчий одержав догану! Колишньому міліціонерові Чорному добре відомі ці бюрократичні виверти.

Де результат «активного», «професійного» слідства? У чому ефективна реакція на енну заяву про погрози Є. Б.?

А ось вона: «Виїздом за адресою..., де проживає Є. Б., опитати останню не вдалося, тому що вона за зазначеною адресою не проживає, на дзвінки не відповідає».

А раз так, старший лейтенант С. Яловий, оперуповноважений слідчого відділу Жовтневого РВВС, ухвалив «у порушенні кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ст. 129 КК (загроза вбивства) на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 УПК (відсутність складу злочину) відмовити». 

І сміх і гріх. В якій це юридичній академії навчають, що відсутність людини вдома й неможливість її опитати спричиняє відсутність складу злочину?

Прокуратура району абсурдну постанову скасувала. Чим закінчилася додаткова перевірка заяви Чорного — йому невідомо. Він живе під страхом помсти і дедалі частіше згадує долю свідка Трубіцина. Не повторити б її.

...Чекаю не дочекаюся задекларованого скорочення особового складу МВС із 300 до 200 тисяч і перейменування міліції в поліцію.

Може, тоді зменшиться в ній дурнів, убивць, «кришевателів», «перевертнів», хабарників.

Може, тоді правоохоронці стануть справжнім щитом для громадян та їх конституційних прав.

А що стосується «ока государевого», прокурор повинен з ранку до ночі працювати не на себе коханого, а на державу. Так вважає Віктор Пшонка.

Ловимо вас, Анатолію Володимировичу, на слові. Просимо цей матеріал прокоментувати й висловити свою точку зору про дії (бездіяльність) підлеглих. У Дніпропетровську, Вінницькій, Черкаській областях і місті-герої Севастополі.

Сподіваємося, Віктор Павлович Пшонка теж відреагує на цю публікацію, поділившись своєю думкою, вживши адекватних заходів.