Володар І премії «Слов’янського базару» Володимир Квасниця мріє про Євробачення
Володимира Квасницю, що завоював першу премію на ХХ фестивалі «Слов’янський базар» у Вітебську, днями зустріли в рідному Донецькому національному академічному українському музично-драматичному театрі. «Ми не спали дві ночі, — каже художній керівник Марко Бровун. — Коли Володя співав, наші серця билися в унісон».
Головний хормейстер театру Тетяна Пащук не приховує гордості за підопічного. За її словами, до конкурсу артист готувався сам, але використав усе вміння, набуте за п’ять літ роботи в театрі: «На конкурсі були голоси непогані, а Володя виявився сильнішим за професіоналізмом, за чистотою інтонації. Він пісню не просто співає, — він її обігрує».
Тридцятирічний лауреат для виконання обрав «Чорнії брови, карії очі» та «Романс». Автор останньої композиції — старший брат Володимира Юрій Квасниця. Свого часу саме завдяки братові майбутній артист приїхав із рідного Херсона навчатися до консерваторії в Донецьку. До Вітебська брати також вирушили удвох.
«Конкуренція була дуже жорсткою, всі учасники дуже титуловані, дехто з них визнаний найкращим співаком своєї країни. Я прочитав список конкурсантів і кажу братові: «Юро, куди ми потрапили, гайда додому!». Такого високого рівня не чекав, зізнається Володимир Квасниця. На першу організаційну зустріч у Мінську він з’явився з поїзда — у шортах та футболці. Позаду були 36 годин дороги. «Усі вдягнені «із голочки», репетиція по повній програмі, — пригадує артист. — Мені нічого не залишалося, як «нагнати страху» на інших конкурсантів. Вийшов, «вдув» на 200 відсотків «Романс» і відчув, що потрібного ефекту досягнув». Став у нагоді не лише сильний голос, а й безцінний досвід роботи в театрі. «Коли дізнавалися, де я працюю, питали здивовано: «Що, оперу співаєш?» Вразив інших учасників, коли першого дня показав академічний спів, а другого — естрадний. Проблема всіх наших оперних співаків — статичність. Вони хочуть дивувати лише голосом. Але музично-драматичний театр дає синтез вокалу та руху. Це — моя стихія».
Володимир каже, що задля збереження душевної рівноваги вирішив не дивитися виступи конкурентів. Ходив у навушниках, чекаючи своєї черги (за жеребкуванням, виступав 19-м із 20 артистів). На фінальному виході всіх учасників, коли оголошували переможців, наш земляк не знав розстановки сил та намагався підрахувати бали в умі. Коли оголосили прізвище володаря першої премії, всі конкурсанти стоячи аплодували українцю. «Це дорогого варте — отримати визнання від конкурсантів, — розповідає Квасниця. — Я питав у колег, чому вони саме мене так вітали. «Це було наше визнання і наш протест», —відповіли». Це натяк на те, що присудження Гран-прі конкурсу білоруській виконавиці Альоні Ланській багато хто із глядачів та критиків назвав політично упередженим. Володимир каже, що за час конкурсу у нього з’явилося чимало вболівальників.
Наступну мету артист для себе вже поставив — участь у пісенному конкурсі Євробачення. А в рідному театрі Володимир працює над роллю Леонардо у мюзиклі «Леонардо. Кохання, якого не було» на музику російського композитора Кіма Брейтбурга. Прем’єра — восени. «Такої вистави ви ще не бачили!» — каже Марко Бровун. Крім того, колектив театру запросили показати мюзикл «Службовий роман» у Львові. Музику до цього твору, поставленого торік, написав Юрій Квасниця, а головну партію виконав Володимир. Серед інших його ролей — Юлюс у мюзиклі «Обпалені коханням», Керубіно у «Весіллі Фігаро», виступи у виставах за мотивами пісень минулого століття та інші.
Чи пов’яже лауреат «Слов’янського базару» свої творчі плани із естрадою? Може, веде переговори із відомими продюсерами? Таких питань нині артисту ставлять чимало. «Краще бути першим хлопцем на селі, ніж останнім — у місті, — каже Квасниця. — У столиці швидко можна загубитися, якщо поїдеш туди навмання. Як маєш сім’ю, мусиш приймати зважене рішення». Володимир розповів, що дуже скучив за доньками і що першим, кому повідомив про успіх, була дружина. Виграні на конкурсі 9000 доларів збирається витратити на автомобіль — щоб подорожувати Україною та відвідувати родичів.
Марко Бровун, художній керівник Донецького національного академічного українського музично-драматичного театру:
«За п’ять років роботи в нашому театрі Володимир отримав найвищу категорію — «майстер сцени». Це — нечуваний випадок, щоб молодий артист так швидко піднявся до майстра. Щодо подальшої творчої долі, то він сам повинен приймати рішення, чи співпрацювати із продюсером, чи залишатися в театрі. На мій погляд, театр та естрада не є ввзаємовиключні. В жодному разі не треба відмовлятися. Ми знаємо можливості артиста, на що він заслуговує і як цього досягти. Імовірно, в театрі буде і сольна програма Володимира. Знайдемо варіанти, щоб наш лауреат займався концертною діяльністю».
Володимир Квасниця (праворуч) та Марко Бровун зустрілися в рідному театрі.
Фото автора.
