Під керівництвом В. Устюжанина Сакський центральний військовий клінічний санаторій імені М. І. Пирогова став однією із найсучасніших успішних оздоровниць України.
Місткість лікувального закладу було збільшено з 400 до 800 ліжок. Санаторій завантажено цілий рік. Проведено повну реконструкцію й переоснащення всіх лікувальних і спальних корпусів, технічне переозброєння господарських служб санаторію, оновлено комунікації, побудовано критий і відкритий плавальні басейни, корпус хірургічного відділення, відроджено парк санаторію та інші об’єкти. Про санаторій, про досягнення його колективу наша бесіда з генеральним директором державного підприємства Міністерства оборони України «Сакський центральний військовий клінічний санаторій імені М. І. Пирогова» Віталієм Устюжанином (на знімку).
- Із досьЄ «Голосу України»
Устюжанин Віталій Петрович (1960 р. н.) — генеральний директор державного підприємства Міністерства оборони України «Сакський центральний військовий клінічний санаторій імені М. І. Пирогова», кандидат медичних наук, заслужений лікар України, полковник медичної служби запасу.
У 1983 р. закінчив військово-медичний факультет при Горьківському медичному інституті. З 1983-го служив на посадах військового лікаря у військових частинах і госпіталях Радянської армії. З 1992 по 2006 рік проходив службу в Сакському військовому санаторії на різних посадах. З 2006 року донині — генеральний директор державного підприємства Міністерства оборони України «Сакський центральний військовий клінічний санаторій імені М. І. Пирогова».
— Віталію Петровичу! Сакський центральний військовий клінічний санаторій імені М. І. Пирогова, мабуть, є найкращим санаторієм не тільки в Криму, а й у країні. Щорічно в ньому проходять лікування й оздоровлюються тисячі людей. Розкажіть про санаторій і його історію.
— Санаторій — найстарша військова оздоровниця Сакського бальнеогрязьового курорту, здавна відомого своїми лікувальними грязями, ропними й мінеральними джерелами.
Розташований у курортній зоні міста-курорту Саки на території стародавнього парку, поруч із лікувальним солоним озером.
У 1837 році за наказом командира 4-го піхотного корпусу генерал-лейтенанта Миколи Муравйова—Карського було відкрито Сакське відділення Сімферопольського військового госпіталю для лікування військовослужбовців лікувальними грязями Сакського озера. У роки Кримської війни (1854-55 рр.), Першої світової та громадянської воєн тут приймали на лікування військовослужбовців, які одержали поранення й травми на полях боїв.
У міжвоєнні роки санаторій продовжував лікувати бійців Червоної Армії. У роки гітлерівської окупації санаторій було розграбовано і зруйновано. Але вже в серпні 1944 року він прийняв на лікування перших санаторних хворих з наслідками вогнепальних поранень опорно-рухового апарату.
У січні-лютому 1945 року особовий склад санаторію виконував урядове завдання з обслуговування Ялтинської конференції керівників трьох великих держав — СРСР, США та Великої Британії. У травні 1949-го заклад перейменовано у Сакський центральний санаторій Міністерства оборони СРСР.
- Відпочивальники кажуть
«Передусім дуже радісно за Міністерство оборони України, за те, що в його складі є такий чудовий «військовий» об’єкт! Слів просто забракло, щоб висловити почуття й емоції, які не переставали (і не перестають) нас переповнювати протягом незабутніх 12 днів. Санаторій імені М. І. Пирогова — справжній оазис прекрасної бальнеологічної практики в комбінації із чудовим сервісом і культурою відпочинку. Ми можемо уявити, яких зусиль це потребувало і потребує колективу санаторію, тому що самі є діючими керівниками, але, тим чудовіше, що результат роботи колективу видно вочевидь. Усе це треба обов’язково побачити й відчути! Не шкода жодної витраченої копійки на путівки й дорогу й ні хвилинки на відпочинок і лікування. Величезна подяка начальнику санаторію В. Устюжанину за талант керівника та витончений смак. У Вас прекрасна команда, з якою, ми упевнені, Ви ще багато чого досягнете! Ми ще обов’язково повернемося! До зустрічі!»
Родина Медведєвих, Волгоград.
У 1992 році санаторій перепідпорядковано Міністерству оборони України.
Нині санаторій — державне підприємство Міністерства оборони України (установа перша серед військових оздоровниць перейшла з бюджетного фінансування на госпрозрахунок).
У листопаді 2003 року санаторій брав участь у міжнародному конкурсі на кращі практичні результати діяльності центрів реабілітації ветеранів воєн і учасників бойових конфліктів, членів їх родин, проведеному Комітетом у справах воїнів-інтернаціоналістів при Раді глав урядів держав—учасниць СНД. Із 160 претендентів оздоровниця посіла 2-ге місце й була нагороджена почесним дипломом. Було відзначено, що на території СНД немає аналогів Сакському військовому санаторію імені М. І. Пирогова в реабілітації хворих із сучасною бойовою травмою. Санаторій не раз перемагав на конкурсах і був неодноразово номінований як «Кращий санаторій Криму» за професійну санаторно-курортну діяльність. Цього року за вміло організований курортний сезон зима 2010—2011 ми потрапили в рейтинг ТОП-10, який складався з урахуванням сплати податків, заповнюваності й рекламної діяльності.
— На вашу думку, у чому головна особливість санаторію?
— Головною особливістю й цінністю санаторію є люди. Це — висококваліфіковані лікарі, медпрацівники й технічні працівники. Загалом у санаторії трудяться понад 800 фахівців. У колективі панує повне взаєморозуміння й психологічний комфорт.
— Сьогодні ситуація не найпростіша і у світі, і в Україні, і не в кожного є можливість поїхати кудись відпочивати, а тим паче лікуватися. Але до вас їдуть. Чим ви приваблюєте відпочивальників?
— Гордістю санаторію є сучасна діагностична й лікувальна база, зона відпочинку. Лікувальний заклад має терапевтичне й неврологічне відділення, відділення лікування репродуктивної функції, центр лікування хворих з наслідками травм і захворювань спинного мозку й хребта. Професіонали-медики створюють індивідуальні програми лікування для пацієнтів, застосовуючи дуже широкий вибір методів — інгаляції, грязьові аплікації, зрошення ясен, водолікування (ропейні, мінеральні, хвойні ванни), сухе й підводне витягування хребта, магнітотерапія, різні види масажу, механотерапія, лікувальна фізкультура, соляні печери, стоматологічний кабінет, реконструктивно-відбудовні хірургічні операції тощо. І звичайно — грязелікування. До речі, вчені, порівнявши зразки лікувальних грязей із Сакського озера й Мертвого моря, дійшли висновку, що в сакських кількість біологічних активних речовин утричі більша. На території санаторію відкрито свердловину мінеральної води. Це дало нам можливість розширити напрями лікування і приймати хворих із хворобами органів травлення. У санаторії створено чудові побутові умови. Власна котельня дає нам змогу вмикати опалення незалежно від початку опалювального сезону. Відпочивальників забезпечено харчуванням майже восьми дієт. У санаторії чудовий парк, який має вікову історію. Тут альпійські гірки, клумби, фонтани. Усього на території санаторію висаджено й зберігається близько 16700 різних декоративних кущів і дерев. Загалом у нас є все, що потрібно для гарного відпочинку, поліпшення настрою й лікування.
— Я знаю, що у вас близько 98 відсотків пацієнтів, які пройшли комплексний курс реабілітації, поліпшили своє здоров’я. Так це чи ні?
— У 1983 році, під час бойових дій в Афганістані, у санаторії був створений Клінічний центр реконстуктивно-відновлювальної травматології та нейрохірургії для лікування й реабілітації особливо важких хворих з ушкодженнями кінцівок, головного й спинного мозку, периферичних нервів. Відтоді накопичено великий практичний досвід у лікуванні та реабілітації, з повернення в стрій і до соціального життя поранених і хворих. У цьому плані показовим для нас стало одужання одного з наших підопічних. До речі, генерал-лейтенанта запасу. В Афганістані він отримав важку контузію, яка призвела його до повної нерухомості. Пройшовши повний курс реабілітації в санаторії, генерал не тільки став у стрій, а на банкеті станцював «Циганочку». Система реабілітаційних заходів, яка напрацьовувалася роками, діюча й ефективна і сьогодні. Унікальність її полягає в тому, що в комплексі застосовуються санаторно-курортні чинники й оперативні види лікування, якими, на думку фахівців, не володіє жоден реабілітаційний центр ні в Україні, ні в СНД.
Торік ми прооперували більше пацієнтів, ніж позаторік. Почали більше робити мікрохірургічних, пластичних операцій, які дають можливість значно скоротити реабілітаційний період важкохворих.
— Сьогодні в санаторії проходять курс лікування не тільки громадяни України, а й пацієнти з близького й далекого зарубіжжя. Заповнюваність стовідсоткова. Як вам це вдається?
— Нам є з чим порівняти. Коли я очолив санаторій 2000 року, у нас усього відпочивало 59 людей. Нині простоювати не доводиться. Санаторій у змозі прийняти близько 2,5 тисячі людей. Торік у нас пролікувалося понад 2800 інвалідів. З них більш як половина спинальні хворі. Їдуть із усіх куточків нашої планети. Ми підрахували, що 20 відсотків у нас оздоровлюються з України, 22 — з Росії, 58 відсотків — громадяни інших країн. А це ні мало ні багато 44 країни. Їдуть навіть із Японії. Унікальність санаторію ще й у тому, що сьогодні в нас бронюють путівки на 2012 і 2013 роки. Я зазначав, що у нас є все необхідне для ефективного оздоровлення хворих з наслідками травм і захворювань хребта. Щоб ми працювали на повну потужність на благо наших українських інвалідів, потрібна тільки оптимізація процедури проведення тендерів, щоб встановлені ціни на путівки відповідали їхній витратній частині.
— Економічні показники вашого лікувального закладу з року в рік поліпшуються. Ви на повному самофінансуванні?
— Якщо порівнювати сьогоднішнє економічне становище санаторію з 2000 роком, коли мене призначили начальником, то це образно кажучи — земля і небо. Міркуйте самі: в 2000 році наш лікувальний заклад був у боргах — 300 тис. грн. за воду, 247 тис. грн. за електроенергію, борги у заробітній платі і т. д. Сьогодні ми самодостатня, самофінансована лікувально-оздоровча установа. Крім того, у Саках і серед санаторіїв на півострові ми є одними з найбільших платників у місцеві й державний бюджети України. Торік у бюджети різних рівнів ми переказали 12,1 млн. грн., у розвиток санаторію вклали 38 млн. грн. Цьогоріч запланували інвестувати в лікувально-оздоровчу базу оздроровниці близько 110 млн. грн. На оздоровлення військовослужбовців і членів їхніх родин виділили більш як 1 млн. грн. власних коштів. Наші економічні показники зросли на 30 відсотків. Зарплата співробітників збільшилася на 11 відсотків, а загальна кількість працюючих — на 5 відсотків. І все це ми робимо заради здоров’я людей.
— Дякую вам, Віталію Петровичу, за бесіду. Успіхів вам у шляхетній праці на благо людей і нашої країни.
— Я хочу сказати величезне спасибі всім, хто допомагав і допомагає нашому санаторію сьогодні у всіх його починаннях, хто захищає його статус у всіх владних кабінетах. Особливе спасибі міністрові оборони України Михайлу Єжелю, віце-прем’єр-міністрові соціальної політики України Сергію Тігіпку, Голові Верховної Ради Криму Володимиру Константинову, Голові Ради Міністрів АРК Василю Джарти. Без їхньої особистої підтримки нам було б непросто розвиватися. Я упевнений, у колективу Сакського центрального військового клінічного санаторію імені М. І. Пирогова все вийде. Санаторій — унікальний лікувальний заклад, і зробити його ще більш кращим, привабливішим і комфортнішим ми обов’язково зможемо.
Інтерв’ю записав Георгій ВЕРВЕС.
Думки про санаторій
Анатолій Раханський, народний депутат України трьох скликань, Почесний кримчанин, Почесний житель міст Саки і Євпаторія, Почесний член парламентської асамблеї Європи, нагороджений вищою нагородою парламентської асамблеї Європи, медаллю «За заслуги перед Європою»:
«Я можу висловити не лише свою думку, а й думку хворих і курортологів України. Сакський військовий клінічний санаторій — це зразок не тільки лікувального закладу, а й державного підприємства, яке незважаючи на фінансово-економічну кризу, сьогодні ефективно розвивається. І найважливіше — успішно лікує людей. Директору санаторію Віталію Устюжанину і його команді вдалося те, що не вдавалося багатьом до нього. Образно кажучи, за його керівництва санаторій відродився як птах Фенікс із попелу. Я є автором закону України «Про курорти». Основу закону було взято з досвіду роботи Сакського військового санаторію у лікуванні й реабілітації хворих. Також при присвоєнні статусу місту Саки міста-курорту державного значення враховувалася й роль Сакського військового санаторію.
Я з упевненістю кажу, що сьогодні в Україні немає такого потужного лікувального закладу з лікування та реабілітації спинальних хворих. І не тільки спинальних. Адже в санаторії проходять лікування тисячі хворих різних профілів захворювання. На жаль, він у країні один. І на підтвердження своїх слів наведу приклади. Кілька років тому з лікувально-оздоровчою базою санаторію познайомилася дочка Вінстона Черчилля — леді Мері Сомс. Вона не тільки була вражена станом санаторію, а й здивувалася, як ефективно в санаторії лікують хворих. Вона мені сказала: «Пане Раханський, такого шпиталю навіть немає у Великій Британії. Я розповім про нього королеві Великобританії». І зовсім недавній приклад. Торік на базі санаторію відбулася конференція за участю медичних світил України. Ознайомившись із базою закладу, директор Національного інституту серцево-судинної хірургії АМН України імені М. М. Амосова, академік Національної академії наук і Національної академії медичних наук, Герой України Геннадій Книшов у своєму виступі запропонував звернутися до Президента України із проханням про присвоєння санаторію статусу Національного. Свого часу я, як Голова комітету Ради Європи й член парламентської асамблеї Європи, побував у багатьох країнах і лікувальних закладах Європи. Такого рівня закладу на європейському континенті немає. Навіть знаменитий курорт Баден-Баден не зрівняється із Сакським військовим санаторієм. Але, на жаль, комусь не подобається, що санаторій процвітає та ефективно працює. На мою думку, щоб не повторювати гіркий досвід інших кримських санаторіїв і підприємств, які свого часу приватизували, а потім перепрофілювали — Сакський центральний військовий клінічний санаторій імені М. І. Пирогова зобов’язаний зберегти свій статус і направленість у лікуванні хворих. Адже комусь треба в країні ставити на ноги спинальників. А їх в Україні 32 тисячі осіб. До того ж це не тільки лікувальний заклад для таких хворих, а й їхній спільний дім, де вони зустрічаються, спілкуються, а часом і знаходять своє особисте щастя».
Петро Запорожець, голова Постійної комісії Верховної Ради АРК з соціальних питань, охорони здоров’я і справ ветеранів, депутат Верховної Ради Криму:
«Сакський центральний військовий клінічний санаторій імені М. І. Пирогова має свою історію. Свого часу він лікував поранених, контужених, військовослужбовців, які одержали травми під час бойових дій. Був період у діяльності санаторію, коли Міністерство оборони України жодної гривні не давало за лікування пільгових категорій пацієнтів. Оздоровниця справлялася сама. Санаторій практично ніколи не створював проблем для військового відомства. Свого часу, працюючи на посаді начальника Кримського територіального управління військових санаторіїв, я запропонував на посаду начальника сакського санаторію Віталія Устюжанина. І не помилився. Цей лікувальний заклад сьогодні один із найкращих в Україні. І найважливіше те, що він не тільки успішно розвивається у фінансово-економічному плані, а по-справжньому лікує людей. На базі оздоровниці наша комісія проводить виїзні засідання, на яких вивчається досвід лікування й відновлення здоров’я пацієнтів санаторію. Цього року в санаторії було проведено з’їзд інвалідів Криму, на якому були присутні інваліди країн СНД. Вони заявили, що кращого лікувального закладу на території СНД немає. Сьогодні Сакський військовий санаторій — самодостатній, укомплектований фахівцями вищої кваліфікації лікувальний заклад, що вирішує важливі завдання з оздоровлення громадян України й не тільки. І що дуже важливо, нинішній статус санаторію і його підпорядкування військово-медичному департаменту Міністерства оборони України виправдало себе».
P. S. Власному кореспонденту газети в Криму днями з достовірних джерел стало відомо, що високорентабельний лікувальний заклад, який успішно розвивається, — державне підприємство Міністерства оборони України «Сакський центральний військовий клінічний санаторій імені М. І. Пирогова» згідно з наказом міністра оборони України в розпал курортного сезону буде реорганізовано шляхом приєднання до «маловідомої» структури, яка має до медицини надто віддалекий стосунок, — державного підприємства Міністерства оборони «Укрвоєнкурорт». Що б це означало? У колективі санаторію вважають, що наказ Міноборони суперечить ч.7 ст.11 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їхніх родин», яка забороняє змінювати підпорядкування санаторно-курортних і оздоровчих закладів МО України.
