Про підсумки роботи Комітету Верховної Ради з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин за період восьмої сесії Верховної Ради України шостого скликання розповідає голова комітету Олег ЗАРУБІНСЬКИЙ:
— За період восьмої сесії комітет здійснював не лише законопроектну роботу, а й організаційну та контрольну функції. Він подавав звернення, заслуховував звіти на засіданнях керівників органів виконавчої влади. Окрім цього, комітет активно співпрацював з центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, правоохоронними структурами, постійно взаємодіяв з громадськими організаціями, в тому числі, правозахисними, національно-культурними товариствами, організаціями, що опікуються статусом жінок та питаннями гендерної рівності, міжнародними організаціями.
— Які питання були пріоритетними?
— Значною мірою — це опрацювання законопроектів, ухвалення яких було передбачено Планом першочергових заходів щодо інтеграції України до Європейського Союзу на 2010 рік та Національним планом з виконання Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України. Зокрема, комітет у досить стислий термін підготував до розгляду парламентом в першому і другому читаннях урядовий проект закону «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», що було прийнято як закон. Головною новелою цього документа є запровадження в Україні інститутів допоміжного та тимчасового захисту іноземців та осіб без громадянства, що є однією із складових інтеграції України до ЄС у сфері міграції. Цей закон регламентує порядок визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в разі втрати та позбавлення статусу біженця тощо.
Також комітет розпочав роботу над проектом закону «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», внесеним Кабінетом Міністрів (5 липня його було схвалено в першому читанні). Власне, цей проект є новою редакцією закону. У ньому приведена у відповідність з сучасними вимогами та європейським законодавством термінологія, що використовується при визначенні правового статусу іноземців. Чітко прописана низка процедур, пов’язаних з прибуттям, перебуванням та виїздом іноземців з України, котрі раніше регулювались підзаконними актами. Зокрема, чітко і зрозуміло описані типи віз, які надає Україна, умови їх отримання та умови відмови у їх наданні. Виписана процедура перетину державного кордону України, транзитного проїзду та виїзду іноземців з України. Також уперше в одному законодавчому акті об’єднано низку норм, що регламентують не тільки порядок перебування в Україні, а й порядок добровільного та примусового повернення та видворення, видачі іноземців та їх передачі іншим державам для відбування покарання.
Ще один закон, який істотно вдосконалив законодавство у сфері міграції, — «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань міграції», було схвалено парламентом на восьмій сесії 5 квітня. Даний закон посилює боротьбу з нелегальною міграцією, запроваджує юридичну відповідальність за правопорушення в цій сфері, поліпшує управління міграційними процесами, передбачає забезпечення умов для реалізації прав мігрантів.
— Парламент розглядав низку законопроектів стосовно громадянства. Невже на 20-му році незалежності країни досі не врегульовано ці питання?
— Упродовж сесії комітет працював над вдосконаленням законодавства з питань громадянства. Зокрема, триває копітка робота над опрацюванням законодавчих пропозицій щодо унеможливлення подвійного громадянства. Опрацьований і готовий до розгляду проект закону про внесення змін до Закону «Про громадянство України» (щодо приведення норм національного законодавства у відповідність до європейських стандартів). Важливим здобутком стало прийняття 5 липня Верховною Радою Закону про внесення змін до статті 9 Закону «Про громадянство України» (щодо національної безпеки), який був поданий Президентом України як невідкладний. З ухваленням запропонованих Президентом змін — прийняття до громадянства України осіб, які раніше були засуджені в нашій країні до позбавлення волі за вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів — відбуватиметься з урахуванням рівня загрози національній безпеці.
Комітет також зосередив свою увагу на підготовці масштабного і вкрай важливого документа — проекту закону «Про документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство». Його мета — законодавчо закріпити перелік та опис форми документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України. Адже до цього часу форми та опис такого типу документів визначались відповідною постановою Верховної Ради, указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів.
— Які законопроекти не вдалося ухвалити і чому?
— На жаль, Верховна Рада не підтримала пропозицію комітету ухвалити проект закону про запобігання дискримінації щодо осіб літнього і похилого віку за основу. Разом із тим комітет звернувся до Генерального прокурора України з приводу систематичного порушення роботодавцями конституційного права на працю шляхом безпідставного встановлення ними вікових обмежень при прийомі на роботу. Розміщення оголошень про вакансії із зазначенням бажаного віку працівника стало загальною практикою, що суперечить статті 24 Конституції, статтям 2-1, 22 Кодексу законів про працю.
— Які аспекти у сфері прав людини перебували у вашому полі зору?
— З ініціативи підкомітету з міжнародних питань та гендерної політики, який очолює Олена Бондаренко, було проведено чотири «круглі столи» — «Інноваційні стратегії подолання гендерного насильства». А також «круглі столи» на теми: «Жінки та матері з дітьми в ув’язненні», «Стан дотримання прав жінок в Україні на сучасному етапі», «Оптимізація законодавства щодо попередження насильства в сім’ї та перспективи регулювання ґендерного насильства». З ініціативи Олени Бондаренко, члена Постійної делегації України в ПАРЄ, Комітет з рівних можливостей жінок і чоловіків Парламентської Асамблеї Ради Європи провів комітетські слухання на тему: «Становище жінок в Україні». Під час слухань були висвітлені як надбання у сфері ґендерної рівності, так і актуальні проблеми з дотриманням прав жінок, які на жаль, наявні в країні.
Важливим напрямом роботи комітету був контроль за дотриманням міжнародних конвенцій з прав людини, ратифікованих Верховною Радою України. Під особливо пильною увагою перебувало питання виконання Конвенції ООН та Європейської конвенції проти катувань. Усі звернення, які надходили до комітету з приводу застосування тортур, були на особливому контролі. Випадки застосування катувань до затриманих та засуджених були предметом обговорення в комітеті. Також з метою контролю представник комітету відвідував Дніпропетровський слідчий ізолятор.