Літо — пора урожаю. А українське літо 2011 року — це пора урожаю на гучні судові процеси.
«Голос України» вирішив поцікавитись перебігом подій в одному з них, а саме в цивільній справі за позовом В. М. Литвина до колишнього майора державної охорони М. І. Мельниченка про захист честі, гідності та ділової репутації.
По коментарі про події з «суддівських полів» ми звернулись до представника позивача у Васильківському міськрайонному суді, адвоката Сергія Мостовенка (на знімку).
— Сергію Вікторовичу! Вам доводиться брати участь в одному з важливих для суспільних і державних інтересів судових процесів цього року та захищати честь та гідність Голови Верховної Ради України В. Литвина від звинувачень на його адресу екс-майора державної охорони М. Мельниченка. Які особливості має цей цивільний процес?
— Насамперед я хотів би зауважити, що не представляю в цьому процесі Голову Верховної Ради України, народного депутата Литвина. Я захищаю порушене конституційне право на недоторканність честі, гідності та ділової репутації громадянина України Володимира Михайловича Литвина. Такого самого громадянина України, якими є ми з вами.
А працювати доводиться напружено. Хоча з першого погляду здається, що це звичайна цивільна справа, де не повинно бути жодних сюрпризів, а дії учасників процесу чітко регламентовані: процесуальний статус судді, права та обов’язки сторін, порядок подання клопотань, проголошення вимог та пояснень, дослідження обставин і в кінці — прийняття суддею законного справедливого рішення. Переконаний, що це буде проявом верховенства права не тільки для В. М. Литвина, а й для кожного громадянина України, коли паплюжаться їх честь та гідність.
У нашому випадку кожне судове засідання не схоже на попереднє. Не знаєш чого очікувати чи то від відповідача Мельниченка, його представника Неділька, чи від присутніх в залі суду так званих його прихильників, які щомиті провокують тебе та не дають нормально працювати. 
Усе це створює дуже нездорову атмосферу як в судовому засіданні, так і тоді, коли учасники процесу залишаються поза пильним оком судді та не здійснюється фіксація технічними засобами. Починають лунати якісь нісенітниці, звинувачення... Іноді вже навіть і суддя не витримує обстановки, яку дехто створює навколо розгляду цієї справи. Наприклад, нещодавно суд видалив із зали журналістку Н. Розинську за порушення порядку.
Зайва і штучна емоційність, яку проявляють відповідач і його прихильники, тільки заважає встановленню істини в цій справі і прямо шкодить самому Мельниченку. Хіба він сам цього не розуміє? Натомість я не почув для себе нічого цікавого та переконливого у заявах М. Мельниченка, які він постійно проголошує перед телекамерами. І мені як юристу з багаторічним досвідом дуже прикро спостерігати за тим, як поважна державна установа — суд терпить, коли відповідач і його адвокат Неділько допускають образи і навіть погрози на нашу адресу і це перетворюється на другосортне політичне телешоу.
— Чи є в справі хоча б якісь досягнення та чи були встановлені якісь суттєві обставини, про що цікаво було б дізнатись читачам?
— Найбільш цікавим та інформативним я назвав би останнє судове засідання, яке відбулося 11 липня.
Під час цього засідання в ході обговорення свого клопотання 
представник відповідача адвокат Неділько повідомив дуже важливий з точки зору процесу факт — він зізнався, що відповідач Мельниченко не має в своєму розпорядженні доказів на підтвердження правдивості своїх звинувачень в адресу позивача Литвина В. М., 
а так звані «плівки Мельниченка», які нібито мають підтвердити правдивість його слів, знаходяться в матеріалах кримінальної справи проти Л. Д. Кучми.
Таким чином, ми почули фактичне зізнання відповідача у тому, що він не може довести суду правдивість своїх звинувачень на адресу позивача.
Крім того, стороною відповідача в ході надання пояснень до клопотання була повідомлена інформація про те, що на підставі наданих Мельниченком плівок Генеральною прокуратурою України на даний час проводиться перевірка інших осіб на причетність до вбивства журналіста Георгія Гонгадзе. Хоча в цьому ж судовому засіданні той самий адвокат Неділько стверджував, що Генеральною прокуратурою України здійснюються конкретні слідчі дії. Мене взагалі дивує обставина, коли у газеті «День» Сичов — ще один адвокат Мельниченка стверджує про підстави для порушення кримінальної справи.
Такі суперечливі пояснення породжують дуже серйозні сумніви у правдивості заяв відповідача М. Мельниченка та його представника.
Дивним є те, що суддя ухилилась від приєднання до справи документів від Генеральної прокуратури про непричетність В. М. Литвина до обставин загибелі Георгія Гонгадзе. А куди Мельниченко сховає рішення Деснянського райсуду м. Києва 2006 року, що підтверджує цю обставину?
— Як ви можете прокоментувати те, що в якості свідків до суду викликаються такі поважні особи, як колишній Голова Верховної Ради Олександр Мороз та перший заступник Генерального прокурора України Ренат Кузьмін?
— Це ще не повний список свідків, клопотання про виклик яких було заявлено стороною відповідача Мельниченка. У тому самому списку є і народний депутат України Григорій Омельченко, і пов’язаний із «касетним скандалом» народний депутат України ІІ і ІІІ скликань Олександр Жир, і представник Президента у Верховній Раді Юрій Мірошниченко, і відомий журналіст Юлія Мостова. Можливо, з’явиться ще хтось, бо зі слів адвоката Неділька було зрозуміло, що на цьому переліку вони не зупиняться.
Але скільки б там не було тих свідків, я охарактеризував би цю подію одним словом — «абсурд». Бо чим іншим, ніж абсурдом, є припущення, що якийсь свідок може підтвердити у нашій цивільній справі існування обвинувального вироку суду, відповідно до якого В. М. Литвина було визнано винним у скоєнні злочину — вбивства журналіста Георгія Гонгадзе. Адже тільки обвинувальний вирок, і лише той, який би набрав чинності, дозволяв би М. Мельниченку безкарно стверджувати, що певна особа є «злочинцем», «підбурювачем», «організатором», «вбивцею». А такого вироку, як відомо, немає.
Цивільний процес передбачає, що в якості свідка може бути допитана особа, якій особисто відомо про обставини, що стосуються справи. Як на мене, жоден свідок у цій справі нічого такого, що підтвердить слова М. Мельниченка, які зачіпають честь, гідність В. Литвина, показати не може. Покази свідків для нашої справи не матимуть жодного юридичного значення. Єдине, що залишається констатувати — в цьому разі розгляд справи істотно затягнеться.
Проте це лише мої спостереження як представника позивача по справі. Сподіваюся, що оцінка певних фактів, яка була висловлена мною у цьому інтерв’ю, не впливатиме на об’єктивний, неупереджений розгляд справи в суді.
Розмовляв Едуард СЕРГЄЄВ.