Від «пирога» лишились тільки крихти

— Одна з миколаївських фірм підрядилася очищати скидний канал і підходи до нього в лісосмузі. Але разом із розчищенням проходів робітники чомусь узялися валити зовсім здорові й міцні дерева в самій середині посадки. Ми склали про цю незрозумілу запопадливість акт, і нехай тепер прокуратура з міліцією з’ясовують, чи не переплутали бізнесмени «виробничу необхідність» з бажанням задурно розжитися цінною деревиною, — розповідає сільський голова Радянського Андрій Федак.

Херсонщина бідна на корисні копалини. Тож головне народне надбання тут — рукотворні ліси й посадки, що захищають степ від смертоносних раніше суховіїв. А ще — створена за півстоліття система каналів, яка пожвавила майже півмільйона гектарів колишніх солончаків. 

— Уся біда в тому, що в лісосмуг Таврії немає єдиного хазяїна. Якісь із них перебувають у приватних руках, якісь «приписані» до земель запасу, й формально ними розпоряджаються органи місцевого самоврядування, ще частина передана у відання держпідприємства «Херсонагроліс». Але ні в кого немає коштів і можливостей для охорони й відновлення життєво важливих для краю насаджень, а управління лісового господарства може лише контролювати їхній стан та фіксувати завдані втрати. А вони просто колосальні: у тих районах, де немає великих соснових гаїв — в Генічеському, Новотроїцькому і Нижньосірогозькому, — посадки стали джерелом «безплатного» палива, замінивши собою дороге «привізне» вугілля. Їх уже вирубано на 90 відсотків! — сумно констатує співробітник Херсонського держлісгоспу Ігор Єрмоленко.

За рівнем доходів населення Херсонщина, яку колись гордо називали національною житницею, останній десяток років плететься у хвості всієї України. Середня зарплата в області після кризи не дотягує й до 1900 гривень на місяць, тож віддати за тонну вугілля половину місячного заробітку більшість селянських родин елементарно не може собі дозволити. От одні їх «годувальники» і здійснюють набіги із сокирою на лісосмуги, а інші покірливо наймаються до бізнесменів знищувати ті-таки канали і зрошувальні системи, які за інших обставин служили б надійним джерелом доходу для декількох поколінь людей, що працюють на землі.

Біля села Чернянка Каховського району міліцейська опергрупа засікла гурт людей і техніки. Придивившись до того, що вони роблять, стражі порядку не повірили власним очам: невідомі прибульці за допомогою лебідки й підйомного крана видирали з «тіла» зрошувального каналу бетонні плити і складали їх на вантажівку. Ні одного папірця, що підтверджує законність такого господарського вандалізму, водій і парочка вантажників надати не змогли. Хоча з першого погляду було ясно, що ідея розорити канал спала на думку комусь іншому, а вони — «руйнівники за наймом». Зрозуміла річ: плити можна перепродати під огорожу для чийогось котеджу або міні-пансіонату на Чорноморському березі по сусідству, заплативши виконавцям акту вандалізму кілька сотень гривень. Ще одну групу, що розламала залізобетонне облицювання зрошувального каналу, трохи пізніше взяли на місці злочину співробітники міліції Чаплинського району Херсонщини: двом жителям селища Чаплинки теж кортіло нажитися на збуті вкрадених плит.

Але ще раніше, ніж до каналу, розкрадачі добралися до трубопроводів, що подавали воду від каналів на колишні колгоспні поля. Їхнє розгарбування також велося систематично, а про його масштаби можна судити за таким фактом: коли після зміни «помаранчевої» влади нове керівництво міліції і Херсонської облдержадміністрації розпорядилося притримати в місцевих портах партії підготовленого до експорту «брухту», там його виявилося аж 15 тисяч тонн — більш як на десять мільйонів гривень. І значна частина «непотрібного» країні металу саме й була безжалісно «викорчуваними» з полів трубами.

Тепер нова влада, звичайно, похопилася. Новий голова Херсонської облдержадміністрації, професійний аграрій Микола Костяк привселюдно заявляє: «Не дозволю викопати ні однієї металевої труби, якщо поруч із нею перед викопуванням не покладуть на заміну пластикові». 

— Із 480 тисяч гектарів зрошуваних земель у нашій області системи штучного поливу збереглися від сили на 230 тисячах гектарів. Це означає, що врожаї на позбавлених такого «підживлення» угіддях місцями знизяться наполовину — і це в кращому разі. А в гіршому вони й зовсім приречені стати марними, — журиться автор вузівського підручника із зрошуваного землеробства, професор Херсонського державного аграрного університету Віктор Ушкаренко. — У разі відмови від зрошення в землі починають накопичуватися мінеральні солі. Ця «лінза» перекриває доступ коріння рослин до ґрунтових вод, і за кілька років рілля перетворюється на солончак, на якому нічого корисного вирости не може. А щоб повернути землі родючість, потім доведеться попрацювати не менш як п’ять років — вносити гіпс і гній як органічне добриво, сіяти люцерну. У кожен гектар для його реанімації потрібно буде вкласти від 1200 до 1500 доларів, і це ще не межа. А звідки в наших зубожілих селян такі гроші?

Херсонські аграрії вважають, що поштовх до знищення національного надбання регіону і країни дала сама влада, не потурбувавшись про те, щоб виписати йому «охоронний квиток». Насамперед відповідальність за замахи на нього абсолютно не конкретизована: для суду все одно, вкрав злочинець трубу зі складу чи розорив систему зрошення, залишивши без шматка хліба ціле сіло, — у Кримінальному кодексі різницю не виписано. Те само і з вирубкою лісосмуг: для визначення збитку оцінюється насамперед діаметр стовбура і порода дерева, а не те, де саме браконьєр його зрубав. Хоча, погодьтеся, є різниця, що ти перетворюєш у дармові дрівця — стовбур із глибини лісової хащі чи насадження, що захищають ціле поле. Ось і результат: ще жоден браконьєр на Херсонщині за незаконну порубку лісосмуг або руйнування зрошувальних систем яких-завгодно масштабів не потрапив до колонії. А виписані їм за вироком суду штрафи частенько так і залишаються неоплаченими: державним виконавцям просто нема чого взяти із тих, хто «проштрафився». До того ж попадаються здебільшого «виконавці» — прямі замовники злочинів просто «прикриваються» корумпованими «господарями». Так «символічна» відповідальність трансформується в безкарність і стає стимулом для продовження безсоромного грабунку народного надбання.

У принципі, зміни в той-таки Кримінальний кодекс внести не так вже й складно: була б добра воля і бажання парламенту. Але заковика в тому, що представників Херсонщини у Верховній Раді — раз, два та й край, а для прийняття таких рішень потрібне потужне лобі, яким бідний регіон ніколи похвалитися не міг.

 

Херсонська область.