Кажуть, нема доріг — нема держави. Нещодавно Президент України зробив заяву, що відтепер щороку в державі будуватимуть не менш як дві тисячі кілометрів сучасних доріг, і ця цифра постійно зростатиме. Нині дорожньої техніки на українських магістралях справді побільшало. Розкручується ремонт і будівництво автодороги від Житомира до Львова та Ужгорода. В Житомирі у розпалі будівництво грандіозної розв’язки. У планах закладено і донецький напрямок. Отож футбольні фани та супроводжуючі їх особи, вірогідно, зможуть комфортно дістатися майже до російського кордону.

Незрозуміло, з яких причин з планів до Євро-2012 виключено південний напрямок. Можливо, наші можновладці вважають, що враженим економічною кризою грекам нема чого вештатися футбольними чемпіонатами. Але ж турки, болгари, албанці, серби, боснійці, македонці, для яких футбол — теж національний вид спорту, хотіли б трішечки свята. Та й земляки нашого славного Луческу, румуни, теж заслужили приїхати на чемпіонат по-людськи. Важко звинуватити українську владу, яка проголосила євроінтеграцію, у неповазі до майбутніх сусідів по комунальній квартирі, то, може, там нагорі не все добре із знанням географії нашого континенту? Адже гості з цієї частини Євросоюзу та буферної зони діставатимуться до спортивних арен Львова, Києва, Харкова та Донецька через Вадул-Сіретську митницю, Чернівці, Тернопіль чи Хмельницький, Вінницю і Житомир, від південно-західного кордону до якого — близько 450 кілометрів дороги, на якій донині і кіт не валявся. До честі ж румунів, шикарні дороги у них збудовані впритул до українських кордонів на території Чернівецької області з грандіозними митними терміналами. 

Сусіди вірять, що рано чи пізно ми продовжимо їхній почин, і не бачать Європи без нас, а ми не бачимо власних територій.

Погодьтеся, ця двійка з географії авторитету Миколі Азарову з його підлеглими, а вкупі з ними і всій Україні, не додасть. Місцеві влади з убогими облавтодорами,  як можуть, самотужки латають ситуацію. Більш-менш кращою вона є у Вінницькій області. Дороги Хмельниччини навесні нагадували вулиці Герніки. А влітку вони нагадують латану-перелатану вишиванку, яку попри це ще можна раз одягнути. Додають проблем і перевантажені у півтора-два рази фури, які буквально прочавлюють нагріте сонцем збудоване з порушеннями всіх технологічних вимог дорожнє полотно. Такою колією після вантажівок неможливо рухатися водіям малолітражок, у яких низький кліренс. Та цим ніхто не переймається. Вагові для зважування перевантажених учасників дорожнього руху від Чернівців до Києва є лише у двох місцях. На кордоні транзитні фури, котрі заїжджають в Україну, теж ніхто не зважує, а такий транспорт є головним руйнівником убогого українського дорожнього господарства.

Що стосується Чернівецької області, титульної прикордонної, то тут за стан доріг соромно навіть собакам, що їх зрідка перебігають. Хоча й зусиллями трьох останніх обласних влад нарешті вдалося збудувати чернівецьку об’їзну дорогу і вивести за місто, за котрим «полює» ЮНЕСКО, колони транзитних фур, інші відтинки доріг державного значення залишаються лише напрямками руху для екстремалів. 

Навіть ямковий ремонт на цих дорогах проведено сяк-так, окремі вибоїни ремонтники ніби навмисне пропустили. Вже давно головні дороги держави необхідно не ремонтувати, а будувати заново. 

Проте, схоже, що усіх влаштовує саме ямковий ремонт магістралей, коли перевірити обсяги відремонтованого практично неможливо, і державні гроші через чорні діри у дорогах провалюються акурат у приватні кишені.

Не споруджувати дороги нині у центрі Європи — значить розписатися у своїй безпорадності. Можливо, слід залучити перевірених європейських підрядників з реальними гарантіями, нехай навіть із введенням в експлуатацію платних автобанів, що більшістю вітчизняних водіїв буде сприйнято з розумінням. Може бути, що знайдуться іноземні компанії, готові своїм коштом збудувати платні автобани, які дадуть змогу їм заробити, а Україні — мати дороги. Це неодмінно принесе зиск і нам, а найголовніше — підвищить репутацію України, яка поки що лише бавиться в європейську державу. Не кажучи вже про те, як може масштабне будівництво доріг розв’язати проблеми безробіття. Давно пора, але нічого не вдієш, коли щонайменше чотири області залишаються для урядовців білою плямою на автомобільній мапі України.

Фото Петра ГОНЧАРА.

Чернівецька об’їзна дорога — ніби короткий відрізок європейської магістралі.