Педагоги голодували, щоб діти мали що їсти

— Просимо забезпечити об’єктивне розслідування фактів використання неповнолітніх учнів училища №5 та майстрів на приватних будовах посадовців обласного управління освіти й відмінити наказ директора училища, яким нас попередили про звільнення з роботи з 01.09.2011 р. Це одна з вимог учасників акції голодовки — майстрів вінницького ПТУ №5, яку вони виклали в листі на ім’я голови облдержадміністрації Миколи Джиги. Голодовку розпочали біля будинку облдержадміністрації. 

На голові у Віталія Бондаря та Володимира Червонецького були пов’язки з написом «Голодую». Разом із ними протестував ще один майстер — Ігор Рудик та раніше звільнений з училища Владислав Шайдаюк. Підтримати Віталія Бондаря прийшла дружина Надія з дворічною донькою. «Чоловік голодує, щоб ми мали що їсти, бо якщо його звільнять з роботи, тоді залишимося голодні», — каже пані Надія.

— Відколи ми створили в училищі незалежну профспілку, відтоді почалися тертя з начальством, — каже майстер Віталій Бондар, голова незалежної профспілки ПТУ №5. — Розумію, що дирекції училища не потрібен незалежний контроль. Начальство шукало привід для того, щоб позбутися нас. Першим звільнили з роботи члена нашої профспілки Владислава Шайдаюка. Довго шукати причину не довелося — у Владислава немає вищої освіти. Раніше про цей факт, чомусь, не згадували. А коли вступив у незалежну профспілку, то сказали писати заяву. Потім звільнили мене. Сталося це восени минулого року. Але я оскаржив наказ про звільнення, і мене змушені були поновити на роботі. Хоча всі ми продовжували перебувати під ковпаком начальства. Нас, як нікого, контролювали найбільше. Тепер знову хочуть звільнити. В наказі написали, що попереджують про звільнення (з першого вересня нинішнього року) за скороченням чисельності. Коли я попросив пояснити, що воно означає, мені сказали, що в цьому році прогнозується зменшення набору учнів, тому будуть скорочувати працівників училища. Цей наказ навіть не узгодили з нашою профспілковою організацією.

— Насправді причина в іншому, — продовжує Віталій Бондар. — Наша профспілка зачепила проблему, про яку всі давним-давно знають, але вголос бояться говорити. Йдеться про використання учнів училища на роботі в освітянського начальства. Діти вкалують на будівництві й ремонті дач, гаражів, будинків, квартир. Щоб вислужитися перед начальством, директор надає освітянському начальству безплатну робочу силу. Прикриває це тим, що, мовляв, так відпрацьовують практику. Майстри теж працюють. І я неодноразово виконував різні роботи. Де саме й коли, про це ми написали в прокуратуру, міліцію, голові облдержадміністарції. Назвали прізвища майстрів, учнів, указали об’єкти, на яких працювали. А чим закінчилися наші старання?

Найбільше здивувало майстрів те, в який спосіб перевіряли їхні факти прокуратура й міліція.

— По-перше, наші листи перевіряли з порушенням усіх відведених для цього термінів, — каже Володимир Червонецький. — А як перевіряли!? Слідчий із міліції — це була жінка — прийшла в кабінет до директора і по черзі викликали туди тих, про кого ми згадували в листі, що вони працювали на роботах у начальства. Що вони могли говорити в присутності директора? З прокуратурою вийшло ще цікавіше. Туди учнів відвели, як то кажуть, строєм. Звичайно, разом із представником від дирекції. З нами, авторами листа, не виявили бажання зустрічатися ні міліцейський, ні прокурорський слідчий.

Наприкінці дня голодуючі припинили акцію, про це по телефону повідомив Віталій Бондар. «Ми погодилися на це тому, що створено комісію, яка ще раз детально перевірить наведені нами факти. До складу комісії включили також учасника акції Ігоря Рудика. Сподіваємося, що тепер перевіряльники глибше вникатимуть у суть справи, а присутність нашого члена профспілки не дасть їм можливості уникнути конкретики під час перевірки».