Розв’язання проблем розвитку малих міст України є невід’ємною і досить вагомою складовою нової державної регіональної політики України, яка розроблена на виконання передвиборної програми Президента України Віктора Януковича.

Тому спрямування нової державної регіональної політики на забезпечення динамічного, збалансованого соціально-економічного розвитку регіонів, сприяння підвищенню рівня життя населення, забезпечення додержання гарантованих державою соціальних стандартів для кожного її громадянина незалежно від місця проживання, а відтак істотне підвищення ефективності використання потенціалу кожного регіону, повною мірою стосується і малих міст України.

Генеральною схемою планування території України чітко визначена державна політика щодо розвитку малих міст залежно від їх природного та історико-культурного потенціалу, виробничого профілю інших місцевих умов, там також передбачено і конкретні кроки щодо створення умов для сталого розвитку таких міст.

Зважаючи на особливу роль малих міст, Верховна Рада України в 2004 році прийняла окремий Закон України «Про затвердження Загальнодержавної програми розвитку малих міст», яким передбачено здійснити до 2010 року конкретні заходи щодо економічного відродження малих міст, залучення в їх розвиток нових інвестицій. Але через шість років дії закону через певну його декларативність та хронічну з року в рік відсутність фінансування сьогодні бачимо відсутність оновлених генеральних планів та інвестиційних програм розвитку, низькі темпи будівництва житла, кризу комунальної інфраструктури та зношеність житлового фонду, нерозвинуті економічні можливості та недостатню завантаженість потужностей містоутворюючих підприємств, високий рівень безробіття та демографічні проблеми, незадовільний рівень ресурсозбереження, транспортних зв’язків, благоустрою.

Економічна неспроможність малих міст призвела до того, що переважна кількість територіальних громад та органів місцевого самоврядування не можуть якісно здійснювати власні та делеговані повноваження, а через недостатню кількість ресурсів у бюджетах розвитку територіальних громад та інвестицій в інфраструктуру — вони також не спроможні сформувати власну податкову базу місцевих податків та зборів.

Минулого року Комітет Верховної Ради України з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства та регіональної політики неодноразово звертався до уряду щодо необхідності розроблення нової дієвої Програми розвитку малих міст України.

29 листопада 2010 року постановою Кабінету Міністрів України (№1090) затверджено нову Державну цільову програму підтримки соціально-економічного розвитку малих міст на 2011—2015 роки. Програма спрямована на забезпечення розбудови інфраструктури малих міст та підвищення якості послуг, які надаються їх органами місцевого самоврядування. Програма, на відміну від своєї попередниці 2004 року, передбачає комплексний підхід до створення умов та збалансування соціального, економічного, екологічного розвитку малих міст для надання мешканцям територіальних громад якісних і доступних публічних послуг на основі сталого розвитку дієздатної громади.

Державна фінансова підтримка малим містам буде надаватися у формі субвенції з державного бюджету бюджетам малих міст за рахунок коштів, які закладено на розвиток регіонів на умовах співфінансування обсягом не менш як 10 відсотків із бюджетів малих міст. До того ж формувати переліки об’єктів, що фінансуватимуться із коштів державного бюджету, будуть відповідні органи місцевого самоврядування.

Реалізація Програми дасть змогу створити ефективні механізми позитивних зрушень у соціально-економічному розвитку малих міст, підвищити життєвий рівень населення, поліпшити якість соціальних та житлово-комунальних послуг, підвищити інвестиційну привабливість, стимулюватиме розвиток регіонів на засадах збалансування загальнодержавних, регіональних і місцевих інтересів.

І хоча держава бере на себе зобов’язання щодо фінансування програми, треба добре усвідомлювати, що в умовах обмеженості бюджетних та інших фінансових ресурсів у країні саме внутрішній потенціал територій слід вважати основним ресурсом їхнього розвитку. Забезпечення ефективного використання і нарощування ресурсного потенціалу регіонів має стати одним із головних пріоритетів діяльності місцевих органів влади та органів місцевого самоврядування.

Першочергового коригування потребує містобудівна документація малих міст, адже саме оновлена містобудівна документація є необхідною передумовою притоку інвестицій. Істотним вважається і створення в структурі міськвиконкомів кожного малого міста відділу містобудування та архітектури, наділеного відповідними повноваженнями.

Особливим пріоритетом з першочерговим забезпеченням його фінансовими ресурсами має стати житлове будівництво на території малих міст, створення відповідної інфраструктури.

Одним з ефективних шляхів забезпечення економічного розвитку малих міст є запровадження у практику місцевого самоврядування ефективного використання земельних ресурсів, зокрема, введення до ринкового обігу інвестиційно привабливих для середнього та малого бізнесу земельних ділянок і прав на них (права оренди, права користування земельною ділянкою державної власності для забудови).

Запровадження нової державної регіональної політики передбачає істотне підвищення ролі, а відтак відповідальності органів місцевого самоврядування, територіальних громад за розвиток своїх населених пунктів. У щорічному посланні до Верховної Ради Президент України В. Янукович визнав розвиток сильного самоврядування пріоритетною метою політики реформування державної регіональної політики.

Формування і реалізація нової державної регіональної політики, спрямованої на формування потужних, економічно ефективних регіонів, неможливі без урахування Програми розвитку малих міст, успішне виконання якої забезпечить не тільки сталий розвиток малих міст, а й належний соціально-економічний розвиток всієї держави загалом.

Володимир РИБАК, голова Комітету Верховної Ради України з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства та регіональної політики.