Освіта є визначальним чинником політичної, соціально-економічної, культурної та наукової життєдіяльності суспільства. Вона є стратегічним ресурсом поліпшення добробуту людей, забезпечення національних інтересів, зміцнення авторитету і конкурентоспроможності держави на міжнародній арені. У тих державах, де формування та втілення державної політики в галузі освіти відбувається саме на засадах пріоритетного її розвитку, там є впевненість у майбутньому.

Відповідно до чинного законодавства України державна політика в галузі освіти визначається Верховною Радою України відповідно до Конституції України і здійснюється органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, а основи освіти і виховання визначаються виключно законами України. Освіта визнана пріоритетною сферою соціально-економічного, духовного та культурного розвитку суспільства.

З прийняттям законів України «Про освіту», «Про дошкільну освіту», «Про загальну середню освіту», «Про позашкільну освіту», «Про професійно-технічну освіту», «Про вищу освіту», «Про наукову та науково-технічну діяльність», Основного Закону — Конституції України (зокрема — статей 53 та 92), а також затвердження стратегічного документа Національної доктрини розвитку освіти в Україні було завершено формування державної політики в галузі освіти, створено законодавчу базу функціонування усіх ланок освіти. Визначення на законодавчому рівні державної політики в галузі освіти сприяли тому, що вітчизняна освіта набула ознак національної самосвідомості, цілісності, відповідності новим суспільним відносинам. Уточнено методологію розвитку освіти щодо цілей, цінностей громадянського суспільства, особистісного розвитку, інтеграції до світового освітнього простору. Задекларовано засади рівного доступу громадян до якісної освіти, запроваджено механізм державних стандартів, оновлено зміст освіти, підготовлено нове покоління підручників, урізноманітнено мережу навчальних закладів тощо.

Але життя не стоїть на місці. За останні роки в системі освіти відбулися системні зміни, пов’язані з запровадженням 11-річної загальної середньої освіти та обов’язкової передшкільної підготовки дітей старшого дошкільного віку, здійсненням профільного професійного навчання учнів старших класів загальноосвітніх навчальних закладів, запровадженням всеохопного зовнішнього незалежного оцінювання, розширенням форм навчання, переглядом підходів до оптимізації мережі освітніх закладів тощо. Тобто, на цьому етапі державна політика в галузі освіти потребує свого корегування й вдосконалення.

Саме тому, враховуючи реалії сьогодення, розроблено та внесено на розгляд Верховної Ради України проект закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань освіти (щодо вдосконалення державної політики в галузі освіти) (реєстраційний номер 8622), зокрема до законів України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Про дошкільну освіту», який розроблено колективом фахівців під керівництвом народного депутата України К. Самойлик.

Законопроектом передбачається:

1) розширення переліку форм навчання в навчальних закладах, зокрема індивідуальною та дистанційною формами навчання;

2) розширення повноважень спеціально уповноваженого органу виконавчої влади в галузі освіти і науки, молоді та спорту (Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України) щодо забезпечення відбору на конкурсній основі, а також державного замовлення на придбання та поставлення навчальних програм, підручників, посібників, методичної літератури, засобів навчання для колекційної і реабілітаційної роботи з дітьми;

3) уточнення процедур створення, ліквідації та реорганізації діючих загальноосвітніх, дошкільних, позашкільних навчальних закладів, заснованих на державній та комунальній формі власності, а саме: їх реорганізація і ліквідація допускається лише за згодою відповідного органу місцевого самоврядування за погодженням зі спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки, молоді та спорту, а реорганізація або ліквідація загальноосвітніх навчальних закладів допускається ще й за згодою територіальної громади (загальних зборів) села, селища, міста або на підставі результатів місцевого референдуму;

4) створення належних умов для навчання дітей, які потребують соціально-педагогічної допомоги та реабілітації, законодавче закріплення логопедичної допомоги в системі освіти та її кадрове забезпечення;

5) віднесення до учасників навчально-виховного процесу: шкільних бібліотекарів, психологів, соціальних педагогів, педагогів-організаторів;

6) надання педагогічним працівникам щорічної грошової винагороди в розмірі не менше одного посадового окладу (ставки заробітної плати) за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов’язків. До того ж передбачено, що дії статті 57 Закону України «Про освіту» не можуть бути призупинені іншими законодавчими актами;

7) забезпечення педагогічних працівників, які працюють у сільській місцевості і селищах міського типу, а також пенсіонерів з їх числа безоплатним користуванням житлом з опаленням і освітленням:

8) зменшення наповнюваності класів загальноосвітніх навчальних закладах до 25 учнів;

9) зменшення наповнюваність класів у сільській місцевості з п’яти до трьох учнів;

10) запровадження поділу класів на групи під час вивчення таких предметів: технології, трудове навчання, українська та російська мови, іноземні мови, фізична культура, спецкурси та предмети профільних дисциплін;

11) законодавче закріплення визначення поняття «виховний процес» у системі загальної середньої освіти;

12) уточнення процедури зарахування учнів до 1 класу загальноосвітніх навчальних закладів, законодавче закріплення відповідальності органів державної виконавчої влади та місцевого самоврядування за охоплення навчанням дітей шкільного віку;

13) забезпечення безоплатним гарячим харчуванням учнів 1-4 класів загальноосвітніх навчальних закладів державної і комунальної форми власності;

14) встановлення доплат педагогічним працівникам за завідування кабінетами інформатики та інформаційно-комунікативних технологій, спортивними залами, плавальними басейнами та спортивними майданчиками — 15-20 відсотків у співвідношення до тарифної ставки;

15) врегулювання земельних питань, зокрема — законодавче закріплення права власності на земельні ділянки, на яких розташовані дошкільні, загальноосвітні навчальні заклади різних типів та форм власності тощо.

Безперечно, що запровадження вищезазначених змін потребує фінансового забезпечення. І це чималі кошти. З метою зменшення навантаження на бюджети всіх рівнів у перехідних положеннях проекту закону передбачено його поетапне введення протягом 2011—2013 років.

Сподіваємося, що законопроект буде прийнято Верховною Радою України за основу. Розглядаючи проект закону у другому читанні, його можна покращити, врахувавши пропозиції органів виконавчої влади, профспілок, громадськості, педагогічних працівників.

Катерина САМОЙЛИК, народний депутат України, секретар Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти;

Євген КРАСНЯКОВ, головний консультант секретаріату Комітету з питань науки і освіти, народний депутат України ІІ—ІІІ скликань.