Дощі «підмочили» і якість, і кількість
Перші тонни хлібних культур нового врожаю «Луганськмлин» прийняв четвертого липня. Головним винуватцем урочистостей стало фермерське господарство «Незалежність» Біловодського району.
Після того, як генеральний директор підприємства Зінаїда Найден перерізала червону стрічку, оголосивши старт прийманню хліба, машина висипала кілька тонн пшениці. Але, на жаль, далі цей процес активно не пішов: на Луганщині почалися зливи, причому місцями з градом. Про те, щоб виїхати в поле, не могло бути й мови. Мало того, у результаті стихії загинуло 7,8 тисячі гектарів зернових. Попередні збитки становлять близько 40 мільйонів гривень. Несприятливі погодні умови позначаються не тільки на врожайності, а й на якості зерна. За словами Зінаїди Найден, пшениця надходить другого й третього класу з високим відсотком вологості. А це потребує додаткової її обробки.
Станичнолуганський район вважається в області найбільшим сільськогосподарським регіоном. У його структурі посівів озима пшениця посідає від 60 до 70%. Збираючи в середньому по 27 ц із гектара, станичнолуганські сільгоспвиробники переважно вирощують продовольчу пшеницю. Зливові дощі зробили вимушену паузу в їхньому робочому графіку.
— У нашому господарстві озимих близько 900 га, — розповідає директор ТОВ «Олекс» Евген Сергєєв. — Хоча терміни збирання пшениці підійшли, довелося стояти. Намагалися навіть розпочати жнива під дощем, однак нічого не вийшло. У землі накопичилося багато вологи, адже за 10—12 днів випало більш як 130 міліметрів опадів, це практично піврічна норма. Проте плануємо взяти пшениці від 30 до 35 центнерів із гектара. Косити будемо прямо, без валків.
Через дощі довго стояла на приколі й збиральна техніка ТОВ «Клен-Плюс».
— Наша область тому й називається зоною ризикованого землеробства, що багато чого залежить від погодних умов, — ділиться думками директор господарства Денис Зирін (на знімку). — Торік, наприклад, була страшна посуха, цього року — рясні дощі. Немає оптимальних умов: озимі страждають то від спеки, то від опадів. І ми багато втрачаємо. Виручають інші культури. Соняшник, наприклад, гірчиця, яку, до речі, вигідно вирощувати. На неї ніхто не накладає мораторій, не диктує ціни. Скільки коштує — стільки й коштує, причому затребуваною ця культура є завжди. Вивозиться без квот. І найголовніше — гірчиці підходить наш ґрунт і кліматичні умови.
...Чого не скажеш про гречку. Зазвичай цією культурою в районі засівали десь 150 га. Але в цьому сільськогосподарському році площі розширили до рекордних 627. Мовляв, і бджолярам радість, і споживачеві плюс. Але вже зараз зрозуміло — прогоріли. Спочатку — посуха, потім град і дощі, а в підсумку «змилося» 145 гектарів, засіяних гречкою. Щоб землі не гуляли, господарства посадили тут просо й сподіваються одержати непоганий урожай. Сільгоспвиробники кажуть: «Ця культура рентабельніша». А гречка не районована до наших ґрунтів і дає в середньому лише по 5 центнерів з гектара, тоді як просо — до 15.
Про очікувані результати збиральної кампанії сільгоспвиробники говорять дуже обережно, а то й зовсім відмовляються ділитися планами. Виправдуються: сьогодні, мовляв, небезпечно щось загадувати.
— В Європі фермер знає, за скільки й кому продасть зерно ще під час підготовки землі під посів. А ми, вже зібравши врожай, не можемо сказати, за якою ціною продаватимемо, — каже Денис Зирін.
Селяни, наприклад, розраховують, щоб вартість зерна не опускалася нижче 2,5 тисячі гривень за тонну, а деякі виробники орієнтуються навіть на європейські ціни — тонна пшениці за 300 євро. Але як то кажуть, курчат рахують восени — у житті виходять зовсім інші цифри.
Луганська область.
Фото автора.
