З 1 січня 2012 року завершується термін дії мораторію на купівлю-продаж земель сільгосппризначення. Отже, за умови, що наберуть чинності закони про Державний земельний кадастр і про ринок земель, в Україні можна буде торгувати гектарами, призначеними для агровиробництва. Про те, що з нового року буде дано старт ринку земель, заявив і Президент В. Янукович. Тим часом дискусія про доцільність такого кроку в суспільстві триває.
Що станеться з українською землею — чи продаватиметься вона з наступного року? До чого це може призвести? Поліпшить чи ще більше погіршить продаж гектарів ситуацію в сільському господарстві?
Президент Української зернової асоціації Володимир Клименко згадує:
— У 2000-му я два тижні перебував у Канаді з делегацією від України. Ми саме займалися там ринком землі, вивчали, як там узагалі все це організовано. Тоді в голові в мене була повна ясність, що потрібно робити, а що не потрібно. Дивує, чому за десять років у нас нічого не зроблено, але це питання інше.
Були ми в їхньому центрі, що здійснює облік всіх земель Канади. Земельне агентство — все там комп’ютеризовано, все в базі даних. Абсолютно вся земля, що є в Канаді, перебуває в базі даних комп’ютера. Геодезію проведено, із супутників дані знято. Про будь-який наділ власника — чи то фізична, чи юридична особа — достатньо поставити запитання в базі даних, і вам комп’ютер показує цю ділянку. Хто хоче подивитися межі — показує межі, хто там поруч, дає повний аналіз, що це за земля, якої якості тощо.
Тому коли там мова йде про те, що можна землю продавати й купувати, то це одне питання. Там усе це є. Але не можна ж повітря продавати. У нас нині земля це те саме, що й повітря. У натурі не виділена, геодезія не проведена. Що ми зібралися продавати — повітря? Машину, коли продаєш, вона стоїть, підійшов, колеса пощупав. А коли кажуть, що за людиною значиться п’ять гектарів, а вона сама не знає, де вони розташовані, — що ми зібралися продавати?
Усе це — лемент про продаж землі — модно звучить, але має вигляд досить дивний, тому що не зроблено елементарні речі. Тому перше: потрібно всю землю впорядкувати. Друге: не знаю, добре це чи погано, але в Канаді не продає фермер фермерові. Там, у Канаді, якщо хочеш купити землю, зробити це дуже складно, тому що всі, хто її має, не хочуть продавати. З другого боку, якщо знаходиться той, хто хоче позбутися своєї землі, він продає її тільки державі. А держава шукає ефективного власника. Інше питання, що владі в Канаді довіряють, а в нас, судячи з опитувань, державі вже ніхто не довіряє. Рівень довіри до державних органів — Кабміну й до всіх решти — коливається від трьох до п’яти відсотків. Коли ми кажемо, що нас держава врятує й ми будемо їй землю продавати, а вона вже зробить правильно, — в це теж ніхто не вірить.
Тепер, коли кажуть про продаж землі, хтось бачив якісь розрахунки? Я вам наведу конкретний приклад. От у нас 42 мільйони гектарів землі, на яких щось можна вирощувати, включаючи державну й ту, що в обробці. Я був у Великій Британії — там гектар родючої землі коштує сім тисяч доларів. Коли я множу сорок мільйонів на сім тисяч доларів, у мене виходять якісь фантастичні цифри — приблизно 280 мільярдів. Ось уявімо, що в нас дозволили ринок. Світ переповнений грошима, а для того, щоб оцінити ситуацію, потрібно якісь крайні випадки розглянути. Якщо після прийняття всіх дозвільних дій ніхто не захоче продавати землю, що зміниться в Україні? Нічого. А раптом сім мільйонів пайовиків вирішать усе одразу реалізувати? Якщо йдеться про продаж за ринковими світовими цінами, постає запитання: в Україну хлинуть долари, будуть надходити різними каналами в наші банки, банки зобов’язані забезпечити угоди гривнями. Так це що, 280 мільярдів доларів наш Нацбанк має утилізувати, взяти на себе, надрукувати під цю суму гривні? А що тоді станеться в країні? Який рівень буде інфляції? І взагалі, хтось прорахував оцю всю ситуацію? Ніхто не лічив! Тому, коли про це говорять, навіть дивно, що все без розрахунків.
Необхідні розрахунки, має бути проведена попередня робота й потрібна виваженість. Якщо десять років тому всі кричали, що потрібно продавати землю, то нині, я знаю, уже навіть самі ринкові товариші задумалися. Питання, до речі, ще й таке. Ось подейкують, що тільки українцям потрібно продавати землю. Я вам мушу сказати: якщо продавати тільки жителям України, ви думаєте, що ця земля не буде скуплена? Я якось казав на одній прес-конференції, що всі незаміжні жінки вийдуть заміж за іноземців, а всі неодружені чоловіки оженяться на жінках із Заходу, і гроші все одно сюди хлинуть, і земля все одно піде туди, де є великі капітали. Це ж ясно.
Єдиним порятунком може бути — як у Канаді — держава. І я з цим згоден. Але держава повинна бути чесна. А коли вона в нас така буде? Незрозуміло...
Записала Галина КВІТКА.
