За ставленням до цін, які складаються на зерновому ринку, сільгоспідприємства Житомирщини можна поділити на три групи. Ті з них, за якими стоять вертикально інтегровані структури, що роблять бізнес на експорті, не особливо переймаються, що почім нині на внутрішньому ринку. На протилежному полюсі господарства, які все ще намагаються вижити, хоча на банківських рахунках порожньо. Їм доведеться якнайшвидше продати зібране, бо інакше нема за що сіяти восени, кредиту їм ніхто не дасть. Між ними ті, хто вистояв власним коштом, зберіг молочне тваринництво, тож має свіжу копійку щодня. Вони не стануть продавати в жнива тонну пшениці третього класу за 1450 гривень. Уже хоча б тому, що форвардні закупівлі йшли від 1680 гривень і вище, залежно від якості. Найстійкіші захочуть зачекати, коли ціна перевалить за дві тисячі.
З житом ситуація особлива. Ті ціни, повідомлення про які надходять з біржі, не влаштовують нікого з виробників. 1050—1140 гривень за тонну не залишають надій на виживання. У Коростенському районі це основна зернова культура (пшениця і кукурудза займають символічні площі). Жито на Поліссі дає в два рази менші врожаї, ніж пшениця в лісостепу. Щоб сільгосппідприємства господарювали в рівних умовах, вважають тут, за тонну жита треба платити 3800 гривень.
У ВАТ «Бердичівхліб» повідомили, що питома вага борошна в собівартості хліба становить 50—60 відсотків. А останнє подорожчання хліба викликане не тільки тим, що з 1 липня підняли плату за газ. На додачу до цього різко, на 400—500 гривень, зросла вартість житнього борошна з минулорічного урожаю — воно стало дефіцитом. Тож окремі сорти чорного хліба продаються тепер на 30 копійок дорожче.
Водночас на собівартості свинини зростання цін на зерно відобразиться опосередковано: господарства області вирощують свиней на власних кормах, а це дешевше.
 
Житомирська область.