Над чим працював упродовж восьмої сесії Верховної Ради шостого скликання парламентський Комітет з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією — розмова з його головою Валерієм БЕВЗОМ.

— У 2009 році було прийнято три законопроекти щодо корупційних правопорушень, але, на жаль, у 2010 році всі ці законопроекти було скасовано, і країна взагалі залишилася без антикорупційного закону. Але вже на восьмій сесії було прийнято Закон «Про основні засади запобігання та протидії корупції», який набрав чинності з 1 липня цього року. З урахуванням рекомендацій європейських структур, європейських конвенцій та ООН, а також вимог життя нам треба прийняти ще низку законів, які сформували б певну базу для забезпечення боротьби з корупцією. Вносилися зміни і до адміністративного, кримінального законодавства з урахуванням вимог антикорупційного закону. 

Наш комітет також опрацьовує законопроект про конфлікт інтересів на державній службі. По правді треба сказати, що цей закон мав би іти попереду інших, бо він є базовим, визначає поняття «службовець», «посадова та юридична особа», «державний службовець» тощо. На жаль, у нас, як завжди, піраміда перевернулася, і ми спочатку прийняли антикорупційний закон, а тепер навздогін змушені приймати базовий закон. Також розглядатимемо у другому читанні закон про державну службу, який буде винесено в сесійну залу, вочевидь, у вересні-жовтні. Окрім того, розглядатимемо питання фінансового контролю за діяльністю державних службовців. Хоча це визначено у законі про засади боротьби з корупцією, але є дуже багато нарікань щодо декларації, яка йде у додатку до антикорупційного закону. Зокрема, в частині верхньої межі декларування видатків — ми проголосували за 150 тисяч гривень, тобто службовець може придбати разово якусь річ у межах цієї суми, а якщо вона більша, то має декларувати. Але, на думку комітету, це не зовсім правильно. Межею має бути середньомісячний дохід людини.

— Чи багато надходить звернень та сигналів про корупційні дії до комітету?

— На жаль, дуже багато. Громадяни не зовсім розуміють функцію комітету — ми не правоохоронний орган, наше головне завдання — законодавче забезпечення спеціальних підрозділів боротьби з організованою злочинністю і корупцією, ухвалення вузькопрофільних законів. Але люди часто звертаються до нас, і ми направляємо документи на розгляд до Генеральної прокуратури, МВС, СБУ. І згідно з законом вимагаємо відповіді. Інша річ, що не завжди задоволені відповідями. Але є випадки, коли Генпрокуратура чи СБУ порушують кримінальну справу щодо зловживання посадових осіб.

— Які питання найчастіше турбують людей?

— Насамперед — питання власності, майно і земля. Найбільше звернень щодо землі — її використання, виділення земельних ділянок, зловживання посадовців усіх рівнів — від секретарів сільрад до голів райадміністрацій і структур на рівні Києва, зокрема, агенцій земельних ресурсів. Багато звернень стосуються того, що місцеві керівники не враховують позицію територіальних громад, виділяючи ділянки у межах населених пунктів. Такі питання становлять 75—80% від усіх звернень.

— Наскільки дієвим є Закон «Про основні засади запобігання та протидії корупції», який набрав чинності з 1 липня, чи він лише красива декларація?

— Не все вдалося реалізувати, в тому числі й ініціаторам законопроекту, і нашому комітету. По-перше, із тіла закону виведено цілий соціальний прошарок, на який дія закону не поширюється, — ми дозволили у сферах медицини, освіти, науки, культури, спорту працювати близьким родичам. Закон має бути рівним для всіх. Також потребує змін верхня межа разових придбань для чиновників, те, що закладається у декларацію. 150 тисяч гривень — надзвичайно велика цифра. Антикорупційний закон, безумовно, не зовсім досконалий, і життя та практика примусять вносити до нього певні зміни. 

— Комітет аналізуватиме виконання антикорупційного закону?

— Однозначно. Будемо моніторити, вивчати, збирати довідки з кожного міністерства, відомства. До прикладу: за результатами роботи в 2010 році було складено 5400 протоколів про адміністративні правопорушення чиновниками, але кожен п’ятий, тобто 1000 протоколів, закрито судами як такий, що не відповідає вимогам закону і в якому не було зафіксовано складу злочину чи правопорушення. Це свідчить про якість правозастосовчої діяльності, тому маємо це аналізувати.