Гра від оборони без додаткового часу

Погодьтеся, зависокі ціни на природний газ від росіян мали б неабияк заохочувати споживачів країни до енергоефективності, але й дотепер нам похвалитися нічим. Серед багатьох причин — відсутність елементарного обліку витрат енергоресурсів. За словами першого віце-прем’єра Андрія Клюєва, донедавна близько 5 мільйонів споживачів сплачували за газ за нормативами, незалежно від обсягів споживання. Отже, приблизно 20 відсотків спожитого населенням газу, або до 4 мільярдів кубометрів, не обраховувалося — про яку оптимізацію витрат мова?! Виправити ситуацію може нещодавно прийнятий і вже підписаний Президентом країни закон «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», але лише в тому разі, якщо він стане керівництвом до дії. Прямо й фігурально кажучи, якщо геть усіх споживачів поставити на лічильник. Уже з липня промисловим споживачам заборонено використовувати газ без лічильника, їх встановлять до кінця серпня власним коштом. Зараз підприємства водопостачання озброєні системами обліку ресурсів на 30 відсотків, підприємства теплопостачання — на 23. Кінцевим споживачам обіцяють лічильники за кошти бюджету (вже виділено півмільярда гривень). Облгази стверджують, що не мають на це коштів — ані повірити, ані перевірити. Але це залежить від того, хто і як перевірятиме. Призначення на посаду міністра ЖКГ екс-глави Донецької облдержадміністрації Анатолія Близнюка дає надію і на появу необхідного ресурсу, і на використання його за призначенням.

Відсутність обліку — ще півбіди, більш як 80 відсотків житлового фонду потребує капітального ремонту. Тож Анатолію Близнюку не випадково доручено очолити розв’язання проблем регіонального розвитку, будівництва і ЖКГ. Досвід донеччан у цих сферах і повчальний, і недратівливий — восени очікується здача кількох десятків новобудов для молоді, торгівлю в області збираються впорядкувати за допомогою нового величезного гуртового ринку тощо. Водночас кадрове призначення — мізерна частина відповіді, як налагодити справедливий облік у країні, але уряду не звикати грати на мізері. Тільки чи не запізно? Найзручніший час для проведення реформ, який не потребував значних капіталовкладень, закінчився навесні. Розподіл сфер впливу виявився для влади важливішим за розмежування відповідальності в енергетичній сфері. Тому уряд і в переговорах з «Газпромом» перебирає на себе проблеми приватного бізнесу, замовчуючи причини падіння обсягів природного газу власного видобутку або своєї капітулянтської позиції в суперечці зі швейцарською компанією «Росукренерго», яка обернулася втратою 12,1 мільярда кубометрів газу. Про яку оптимізацію витрат мова?!

Цілком можливо, в НАК «Нафтогаз України» і в «Росукренерго» це також розцінювали як гру на мізері. Адже укладений контракт між ними в липні 2004 року (підкоригований у січні 2006-го) зобов’язував «Росукренерго» впродовж 25 років передавати «Нафтогазу» на зберігання від 10 до 15 мільярдів кубометрів газу щорічно, прямо кажучи, за спасибі. По суті «Росукренерго» зарезервувало для себе потужності на 385(!) мільярдів кубометрів блакитного палива — і що це, як не посадка української ГТС і НАК «Нафтогаз України» на лічильник, прямо й фігурально кажучи?!

Зрештою, розв’язанню теперішніх проблем Анатолію Близнюка неабияк має зарадити оновлене його соратниками законодавство. Юристи багатьох компаній жваво обговорювали прийняті законодавцями зміни в деякі законодавчі акти стосовно врегулювання правових відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг. Зокрема — зміни до чинного Житлового кодексу, законів «Про банки і банківську діяльність» та «Про іпотеку». Ще точніше — можливість кредитора виселяти позичальника з власного житла в адміністративному порядку — на підставі прокурорського рішення. Одразу скажу, в останній момент заборонили такі дії без рішення суду. Але кому легше добути судове рішення — банку чи боржнику? Менше говорили про кримінальну відповідальність боржника за псування майна, що перебуває у заставі, або за надання неправильних даних під час оформленні кредиту. Але, як на мене, це також стане неабияким джерелом доходу, бо позичальник по суті втрачає право на помилку. Відтепер, у разі звернення стягнення на предмет іпотеки (житлове приміщення), суд зобов’язаний буде одночасно прийняти рішення про виселення мешканців житлового приміщення, раніше таке зобов’язання було правом. При цьому, якщо раніше тих, хто не міг сплачувати за кредитом, примусово виселяли в тимчасове житло, то тепер з «глухого кута» переселятимуть на постійне місце проживання з фонду місцевої влади, яке не можна буде ані продати, ані подарувати. Враховуючи те, що банки повернули собі можливість переглядати плаваючу ставку за кредитом, призначеного віце-прем’єра Анатолія Близнюка невдовзі можуть приємно здивувати переміни в ЖКГ без видимих структурних змін.

За грубими підрахунками, на проведення більш-менш ефективної реформи в ЖКГ потрібно до 100 мільярдів гривень. Зрозуміло, що левову частку цих грошей має дати приватний інвестор. Але не дасть доти, доки система тарифоутворення на газ, тепло, воду, електроенергію не стане прозорою і зрозумілою для виробників, розподілювачів і споживачів енергетичних ресурсів. Підозрюю, що саме тому Президент країни Віктор Янукович рішуче вимагає уніфікації тарифів на житлово-комунальні послуги. Деякі експерти очікують, що спеціальну методику з тарифоутворення в комунальному секторі уряд підготує вже до осені. Але прозорість формування тарифів — це лише один бік багатогранної проблеми. Інший — куди йдуть гроші від підвищення комунальних тарифів, як саме працює виручка на користь споживачів комунальних послуг? Переконаний, що комунальна реформа захопила б і споживачів послуг, якби їх хоча б раз поінформували, по-перше, про виручку від підвищення комунальних тарифів на рівні житлово-комунального управління, по-друге, про витрати з цієї виручки на поліпшення якості послуг цього ЖКУ. Без того, спитайте у Анатолія Близнюка, агітувати людей похилого віку переселятися з великогабаритних квартир у маленькі означає ризикувати і рейтингом, і здоров’ям.

А ще не варто чекати, що нова методика з тарифоутворення принесе таке бажане для споживачів зменшення комунальних тарифів, якби вони сьогодні відповідали економічно обґрунтованому рівню, то на її створенні й не наполягали б. А потім, згадайте, чим насправді обернулися обіцянки уряду знизити податковий тиск або підвищити пенсії...

І два слова — про тимчасову заборону на імпорт м’ясо-молочної продукції до країн Митного союзу (Росія, Білорусь, Казахстан). Від нових чергових обмежень можуть постраждати виробники яловичини, які втрачають вагомий стимул підвищувати ціни на внутрішньому ринку, і молочної продукції, які завчасно не подбали про належну ступінь диверсифікації ринків збуту. І поза сумнівом — потерпатиме російський споживач.

На щастя, для виробників м’ясо-молочної продукції світ не закінчується на ринках Митного союзу, передусім — російському, а можливість гідно відповісти на російський випад завжди залишається. Нам же казали, що м’яч на нашому боці поля.