Україна стоїть напередодні двадцятої річниці незалежності. Президент Віктор Янукович проголосив незворотність вибору на модернізацію держави, гуманізацію розвитку, забезпечення нової якості життя людей. Успіх реформ передусім залежить від розвитку виробничої сфери, насамперед від галузей, що визначають науково-технічний прогрес, в тому числі машинобудування. Кардинальні зміни в житті країни, народу, регіонів, підприємств потребують нестандартних рішень, особистостей, здатних вести вперед.

Таким прикладом у місті Умань є ПАТ «Уманьферммаш» — основний бюджетонаповнювач, частка якого у валовому виробництві становить понад 30 відсотків. Досвід роботи колективу машинобудівного підприємста, який з 1983 року очолює заслужений машинобудівник України Анатолій Ліпкан, унікальний: вдалося не лише в роки розвалу зберегти завод, а й розширити, кардинально змінити виробництво, вберегти соцсферу (гуртожитки, магазини, їдальні, медичний пункт та інше), зробити системою благодійну діяльність. Із цих критеріїв роль заводу в житті міської громади дуже вагома і не має аналогів у регіоні.

Керівництву підприємства вдалося згуртувати навколо себе однодумців, переорієнтувати виробництво, налагодити ділові зв’язки. На сьогоднішній день ПАТ «Уманьферм-маш» випускає добротну продукцію для АПК та металургії, яка експортується в країни близького і далекого зарубіжжя. А для міської громади завод — це насамперед робочі місця, відрахування до бюджету, розбудова міської інфраструктури. Усі уманчани знають, що праця на «Уманьферммаші» престижна, високооплачувана. Великий соціальний пакет передбачає для працівників та пенсіонерів колективний договір підприємства, який є найбільш соціально спрямованим в області.

Та найголовніше, чого не побачиш на інших підприємствах країни, — це будівництво житла.

З 1991 року для працівників збудовано житлові будинки на 1039 квартир. Завдяки «Уманьферммашу» в місті розбудовано цілі мікрорайони з усією інфраструктурою, відремонтованими дорогами, комплексами соціальних послуг, спортивними та дитячими майданчиками.

Виробничо-фінансові здобутки найбільшого трудового колективу, його патріотизм зумовлюють відповідальність перед рідним містом, урешті-решт, перед своєю країною. Як історик, можу сміливо констатувати, що діяльність генерального директора А. Ліпкана та очолюваного ним колективу гідно продовжує традиції черкаських підприємців-меценатів XІX століття Яхненків, Симиренків. Підприємство ремонтує міські дороги, розбудовує спортивні майданчики, впорядковує вулиці, дворики, будує автобусні зупинки. На честь 65-ї річниці Перемоги збудовано меморіал Героїв Уманщини — підтримано і втілено в життя ініціативу ветеранів-уманчан. Щорічно надаєтся істотна допомога медичним закладам, спортсменам, релігійним громадам, громадським організаціям — ветеранів війни та праці, воїнів-афганців, чорнобильців. Допомагають у виданні підручників науковцями вузів, збірок місцевих поетів.

ПАТ «Уманьферммаш» капітально реконструйовано й утримується стадіон, який є найкращим у області. Нещодавно створений з ініціативи А. Ліпкана ФК «Уманьферммаш» — володар кубка області 2011 року. Загалом у футбольному клубі, який утримує завод, займаються сотні дітей.

З цієї розповіді може скластися враження, що змальовується міфічне місто «Сонця» Кампанелли, однак в основі всього лежить самовіддана праця колективу, вимогливість, чіткість, злагодженість роботи всіх ланок, контроль і постійний пошук.

На заводі немає місця запізненням, прогулам, невиконанню дорученої справи. Керівник до деталей володіє всією повнотою інформації, знає мало не кожного працівника, проблеми всіх ланок, завжди ставить конкретні цілі і контролює їх виконання, адже має свою життєву формулу успіху: компетентність, конкретність, контроль.

Як педагог, знаю, що досить істотна, життєво необхідна допомога надається всім без винятку освітнім закладам міста. Уманська ЗОШ №3, директором якої я є, побудована заводом і постійно тісно співпрацює з ним, а генеральний директор — голова піклувальної ради школи. І в свята, і в робочі будні заводчани часті гості в школі. Наша співпраця різнопланова і не зводиться лише до надання матеріальної допомоги. Хоча було б несправедливо не згадати, що отримував її навчальний заклад завжди, хоч би які труднощі переживав завод і в радянські 80-ті, і в кризові 90-ті. Отримує її і нині.

Діти працівників підприємства навчаються у школі і вже не одне покоління випускників працює на підприємстві. Наші вихованці здобувають вищу освіту за направленнями «Уманьферммашу». Учні, учителі не лише відвідують підприємство з екскурсійною метою — із заводчанами ми разом святкуємо День машинобудівника, День школи, проводимо спільні концерти, КВК, театральні вистави, спортивні змагання.

Допомога заводчан — одна із важливих підвалин, на якій ґрунтуються досягнення нашої школи, котра входить в десятку кращих навчальних закладів області за результатами участі учнів в предметних олімпіадах на рівні області і України, в конкурсах захисту робіт МАН. Протягом останніх років виховано трьох стипендіатів Президента, 20 переможців України з предметних олімпіад. Школа виростила призерів України, Європи з веслування, метання молоту, акробатики. Й учителі, й учні — лідери спартакіади міста. Спортивні класи школи як переможці області вісім разів брали участь у фіналі змагань в МДЦ «Артек», п’ять — в першості України на змаганнях «Нащадки козацької слави», вони — призери області з шахів, шашок, баскетболу, футболу.

Щопонеділка А. Ліпкан як депутат обласної ради здійснює прийом громадян, і не лише уманчан. Звертаються тисячі людей, і жодне прохання не залишається без уваги. Для багатьох ця допомога — остання надія. Не випадково на виборах до обласної ради серед 9 прентендентів лідер «уманьферммашівців» здобув беззаперечну перемогу.

Досвід діяльності колективу ПАТ «Уманьферм-маш» на чолі з генеральним директором Анатолієм Ліпканом гідний наслідування. Що більше буде таких прикладів доброчинства з боку керівників підприємств, бізнесменів, то швидше наша країна наближатиметься до ідеалів громадянського суспільства та демократичної держави.

Андрій ПІКАЛЮК, депутат міської ради, заслужений учитель України.