Один проти десятьох

16 липня 2011 62

Дещо про уродженця села Острів Дубенського району Трохима Семенюка — прототипа головного героя роману «Моонзунд» Валентина Пікуля

Він міг здобути не меншу спортивну славу, ніж легендарний українець Іван Піддубний, якби на перешкоді не стала Перша світова війна. Коли був матросом Балтійського флоту, не переставав активно займатися боротьбою, сподіваючись, що ці тренування стануть у пригоді після війни. Але в історію увійшов не як борець, а як герой, що знищив німецького есмінця та підірвав російського корабля, щоб той не дістався ворогу. Він став прототипом головного героя роману Валентина Пікуля «Моонзунд», написаного через понад півстоліття після цих подій.

Він — це Трохим Семенюк (у романі — Семенчук) із села Острів Дубенського району, де його тепер мало хто пам’ятає. Навіть прізвище та ім’я на надмогильній плиті ледь-ледь проглядаються...

У романі «Моонзунд», що побачив світ у 1973 році, Валентин Пікуль розповідає про моряків Балтійського флоту та складну історичну обстановку, в якій діють головні персонажі. Серед них — Трохим Семенчук, затятий спортсмен і не менш затятий більшовик. Пізніше його погляди на життя зміняться, але у 1915-му Семенчук не визнавав іншої ідеології, крім більшовицької. Зрештою, не так більшовицької, як антицарської. Навіть своєю борецькою практикою хотів довести, що з глибин простого люду гряде нове покоління — сильне, сміливе.

Трохим Семенчук як борець зазнав лише однієї поразки, про яку розповідає Пікуль. Було це під час флотського чемпіонату, переможець якого отримував право їхати на першість Росії у Петербург. Семенчук дуже хотів перемогти, але втома від тижневого рейду, з якого щойно повернувся, не дозволила Трохиму одержати перемогу. Втім, навіть у ранзі переможця він навряд чи покинув би свій «Гром». Бо невдовзі есмінець вступив у бій з німецькою ескадрою. Коли від німецьких торпед загорівся «Гром», Семенчук підпалив корабель, щоб не дістався ворогові...

Після екранізації роману всі зацікавились: наскільки «Моонзунд» відповідає документальній правді й хто той Трохим Семенчук, про якого складали різні легенди?

— Загадок про Трохима Семенюка, мого рідного дядька, справді дуже багато, — розповідає 80-річна Текля Семенівна Кисільчук (на знімку) із села Острів Дубенського району. — Я його добре пам’ятаю. Повернувшись із флоту, Трохим Іванович поселився у батьківській хаті. Привіз із собою дружину — росіянку Євдокію, розкішну пані, яка ходила у дорогому вбранні. Їхня сім’я була не з бідних. Бо не ледарювала, мала землю, господарство. Коли прийшли «совєти», хотіли у них цю землю забрати. Дядько Трохим опирався. Тоді зайди вирішили взяти його силою: десятеро проти одного. Дядько, маючи два метри зросту і неабияку силу, дав їм таку відсіч, що вдруге його не посміли зачіпати.

І все ж у дядьки Трохима трагічна доля, — продовжує Текля Семенівна. — Як і у його дружини. Спочатку зловмисники підстерегли і вбили Євдокію, а потім і дядька Трохима. Це сталося у 1944 році. Його смерть була мученицькою: дядькове тіло розрубали на десять частин. Нині воно покоїться на цвинтарі у селі Острів. Щоправда, на плиті дядькове ім’я трохи затерлося. Треба, доки живу, його оновити. Нехай нинішня молодь, а заодно й наступні покоління, знають, якою достойною людиною був їхній земляк.

Євген ЦИМБАЛЮК, Олександра ЮРКОВА.

Фото Євгена ЦИМБАЛЮКА.