Єврочемпіонати: історія Чемпіонам ми не поступилися

14 липня 2011 66

Футбол. Фінальний турнір цього чемпіонату вперше приймали дві країни-сусідки — Бельгія та Нідерланди. Переможцем стала збірна Франції, котра у вирішальному поєдинку в додатковий час здолала команду Італії (2:1). Останній в історії чемпіонатів Європи «золотий гол» забив Давид Трезеге. Однією з найбільших сенсацій вважалося те, що збірна Англії не змогла пробитися до плей-оф, одержавши у вирішальному матчі з румунами у свої ворота пенальті за хвилину до кінця матчу.

Збірна Іспанії врятувалася в груповому матчі з югославами. Програючи протягом зустрічі тричі (0:1, 1:2, 2:3), іспанці змогли після голів на 92-й хвилині й 95-й вирвати перемогу! А тим часом збірна Югославії зазнала найбільшої поразки на турнірі, поступившись у чвертьфіналі нідерландцям — 1:6.

Іспанці у чвертьфіналі мали реальний шанс зупинити збірну Франції на шляху до чемпіонства. Піренейці на останній хвилині матчу заробили пенальті, та Рауль пробив вище воріт.

Але про все в хронологічному порядку. Як і водиться, спершу були поєдинки в групах. Збірна України виступала в четвертій разом із футболістами Франції, Росії, Ісландії, Вірменії та Андорри.

Тут склалася ситуація, коли чемпіони світу — французи могли взагалі не потрапити навіть до стикових матчів. Одразу чотири команди боролися за вихід до фінальної частини Євро-2000: Україна, Франція, Ісландія та Росія.

Росіяни, програвши три стартових поєдинки, незабаром видали потужну серію з шести перемог, здолавши навіть Францію. Однак у вирішальній зустрічі з Україною через фатальну помилку воротаря Олександра Філімонова (не втримав м’яча після удару Андрія Шевченка майже з центру поля від лівої бокової лінії і закинув його у власні ворота) Росія залишилася без Євро, а Франція тільки останньої миті спромоглася відірватися від ісландського переслідування.

У підсумку французи поїхали на чемпіонат Європи напряму, а Україна ще мала зіграти стикові матчі. Але в них поступилася Словенії, яку, за великим рахунком, переважала в класі. Нас може тішити лише той факт, що українська збірна в обох відбірних матчах зіграла внічию з майбутнім чемпіоном Європи. До того ж французи не забили нам жодного м’яча.

Утім, давайте детальніше розповімо про виступ українців. Відбірний турнір вони провели досить успішно. Були єдиною командою, котра не програла жодного матчу. Лише збіг обставин і везіння дозволили французам випередити нас на очко.

5 вересня 1998 року. Україна — Росія. 3:2 (Попов, 14, Скаченко, 25, Ребров, 74 (п) — Варламов, 66, Онопко, 87). Вилучено Харіна, 73.

Україна: Шовковський, Гусін, Микитин, Головко, Ващук, Дмитрулін, Скаченко (Калитвинцев, 46), Попов, Ковальов (Кривенцов, 87), Шевченко, Ребров. Тренер — Йожеф Сабо.

Росія: Харін, Минько, Чугайнов, Ковтун, Яновський, Семак (Черчесов, 73), Онопко, Канчельскіс (Карпін, 70), Алєнічєв (Мостовий, 65), Коливанов, Варламов. Тренер — Анатолій Бишовець.

10 жовтня. Андорра — Україна. 0:2 (Косовський, 31, Ребров, 44). 14 жовтня. Україна — Вірменія. 2:0 (Скаченко, 32, Гусін, 80).

27 березня 1999 року. Франція — Україна. 0:0. 31 березня. Україна — Ісландія. 1:1 (Ващук, 59 — Сігурдссон, 66). 5 червня. Україна — Андорра. 4:0 (Попов, 38, Ребров, 41, Дмитрулін, 56, Гусін, 89). 9 червня. Вірменія — Україна. 0:0. 4 вересня. Україна — Франція. 0:0.

8 вересня. Ісландія — Україна. 0:1 (Ребров, 43 (п).

9 жовтня. Росія — Україна. 1:1 (Карпін, 76 — Шевченко, 88).

Росія: Філімонов, Хлєстов, Хохлов, Смертін, Алєнічєв, Дроздов, Онопко, Карпін, Тітов, Панов (Семак, 80), Тіхонов (Бесчастних, 60). Тренер — Олег Романцев.

Україна: Шовковський, Лужний, Головко, Ващук, Мізін, Дмитрулін (Ковальов, 76), Максимов (Геннадій Мороз, 76), Гусін, Скаченко (Микитин, 42), Шевченко, Ребров. Тренер — Йожеф Сабо.

Плей-оф. 13 листопада. Словенія — Україна. 2:1 (Захович, 53, Ачимович, 84 — Шевченко, 33).

17 листопада. Україна — Словенія. 1:1 (Ребров, 68 (п) — Павлін, 77).

Отже, фінальний загін склали переможці груп — Італія, Норвегія, Франція, Швеція, Іспанія, Румунія, Югославія, Чехія. До них приєдналися: Німеччина (переможець попереднього чемпіонату), господарі турніру — Бельгія і Нідерланди, нарешті — переможці стикових поєдинків із числа збірних, котрі посіли другі місця у відбірних групах, — Португалія, Данія, Словенія, Туреччина.

Ці 16 колективів розподілили на чотири групи. Ось очкові здобутки на цьому етапі:

Група А. Португалія — 9 очок, Румунія — 4, Англія — 3, Німеччина — 1.

Група В. Італія — 9, Туреччина — 4, Бельгія — 3, Швеція — 1.

Група С. Іспанія — 6, Югославія — 4, Норвегія — 4, Словенія — 2.

Група D. Нідерланди — 9, Франція — 6, Чехія — 3, Данія — 0.

Плей-оф. 1/4 фіналу. Португалія — Туреччина. 2:0. Іспанія — Франція. 1:2. Нідерланди — Югославія. 6:1. Італія — Румунія. 2:0.

1/2 фіналу. Португалія — Франція. 1:2. Нідерланди — Італія. 0:0 (пенальті — 1:3).

Як уже згадувалося, українська команда хоч і не потрапила на фінальний турнір, але інтерес до змагання на наших теренах був величезний. Слід сказати, що «Голос України» мав на ньому власного кореспондента. Цю роль охоче виконував перший президент Федерації футболу незалежної України Віктор Банников, якому УЄФА доручила роль інспектора ряду поєдинків. Віктор Максимович майже щодня телефонував нашому спортивному оглядачеві, цікаво і яскраво коментував події, давав оцінки зустрічам і гравцям. За що ми й наші читачі були йому дуже вдячні. На жаль, наш друг невдовзі дізнався, що серйозно захворів. А менше ніж за рік його не стало...

Фінал. Франція — Італія. 2:1 (основний час — 0:0). Голи: Дельвеккіо, 55, Вільтор, 90. Трезеге, 103.

Франція: Бартез, Лізаразю (Пірес, 85), Війєра, Блан, Джиркаєфф (Тризеге, 76), Дешам, Десайї, Зідан, Анрі, Тюрам, Дюгаррі (Вільтор, 58). Тренер — Роже Лемерр.

Італія: Тольдо, Мальдіні, Альбертіні, Каннаваро, Пессотто, Неста, Ді Б’яджо (Амброзіні, 65), Юліано, Фіоре (Дель Пьєро, 53), Тотті, Дельвеккіо (Монтелла, 85). Тренер — Діно Дзофф.

Рефері — Андерс Фріск (Швеція).

2 липня. Роттердам. «Де Куйп». 50 000 глядачів.

Італійці вже подумки бачили себе на найвищій сходинці п’єдесталу пошани і приміряли золоті медалі. Матч добігав кінця, а вони вели перед — 1:0. Але на останній хвилині французів урятував точний удар Вільтора. Ось коли Роже Лемерр зрозумів правоту свого рішення, коли випустив цього футболіста на заміну. Гра перейшла в додатковий час і Трезеге провів отой «золотий гол», про який ми згадували на початку розповіді.

Символічна збірна чемпіонату. Франческо Тольдо (Італія), Ліліан Тюрам (Франція), Алессандро Неста, Фабіо Каннаваро (обоє — Італія), Лоран Блан (Франція), Луїш Фігу (Португалія), Гаіска Мендьєта (Іспанія), Едгар Давідс (Нідерланди), Зінедін Зідан, Тьєррі Анрі (обоє — Франція), Патрік Клюйверт (Нідерланди).

Фото з архіву «Голосу України».