У мікрорайоні Бобровиця, недалеко від виїзду з Чернігова розташована... «сільська» школа № 23. Її важко назвати міською, оскільки вона дуже нагадує старенькі навчальні заклади віддалених малолюдних сіл.
Дивно, але ця невеличка затишна школа декому в Чернігові не дає спокою, а більше всього — директор цього навчального закладу — Олена Величко. Хоча листи підписані батьками, але насправді, як переконалися ми в ході перевірки, ними прикривається той, хто набагато більше знає від них і явно не бажає добра освітянській керівниці. Чимось вона цій особистості перейшла дорогу. Чим? Важко сказати.
Олена Валеріївна при зустрічі так і не наважилася поділитися своїм здогадом, оскільки побоялася: раптом її підозри не підтвердяться.
Бажання насолити О. Величко відчувається. Ось приїдуть чергові перевіряльники «за сигналом», та й щось таки найдуть! Скарги на неї йдуть у різноманітні інстанції.
У чому ж завинила керівник школи?
Автори листа до редакції звинувачують її у тому, що вона не «бореться за школу», яку міське управління освіти «хоче ліквідувати», робить усе для того, щоб навчальний заклад перетворився на малокомплектний і «вмер». Також у провину О. Величко ставиться і те, що за часи її керівництва звільнилося 11 кваліфікованих викладачів, а кількість учнів зменшилася з 380 до 220. Йдеться у скарзі й про вуличний туалет, на який і досі не знаходять гроші, аби зробити його теплим. Відповіді про його наміри переобладнати у 2009, 2010 роках автори додали.
У кінці скарги є прохання: «Просимо вас допомогти відстояти інтереси школи, посприяти її реконструкції і зберегти її для наших дітей. Просимо вас посприяти в призначенні на посаду директора школи №23 іншої людини, яка б турбувалася про розвиток школи, любила свою роботу, поважала викладацький склад та учнів, а не вела школу до ліквідації».
Голова батьківського комітету 3-го класу Людмила Антоненко, яка привезла нам скаргу, не може простити директору школи те, що та не прийшла на захід третього класу, присвячений 8 Березня. Водночас вона, відповідаючи на пряме наше запитання, визнала:
— Я не можу назвати людину, яка стоїть за всім цим...
Одне слово, редакції «Голосу України» відводиться у цій незрозумілій для нас «грі» роль чи то пугала, чи то «сокири». Однак автор такого задуму не враховував, що для зміщення керівника мало лише одного бажання. Необхідні вагомі підстави.
Учителька історії Ірина Вікторівна Чепурна працює у школі третій рік. Вона з подивом дізнається від мене «про тяжкий морально-психологічний клімат» у колективі.
— Та ви що? — говорить. — Мені приємно, комфортно тут працювати. Я постійно відчуваю порядне, добре ставлення до мене колег.
А хто ж виживає педагогів?
Учителі молодших класів Ольга Василівна Бойко, Ольга Іванівна Власенко розповіли про свою колегу, яку ніхто у березні не виганяв, котра просто перейшла у ліцей №15 на більшу зарплату. Тепер їй ближче додому повертатися.
— У нас справді є проблема з навантаженням, — зазначила директор. — Для виплати повної ставки треба, щоб учитель мав 18 уроків на тиждень. А останнім часом кількість учнів зменшується. Така демографія! Ця проблема зачіпає всі школи міста! Коли я стала директором, то школа мала паралельні класи старшокласників. Тепер ми їх випустили. Кількість класів зменшилася на три. Відповідно, зменшилося навантаження на учителів. У нас більшість із них не мають достатньої кількості годин для ставки. Два наші педагоги через це перейшли у 9-ту школу. Там тепер мають повні ставки. Інших теж ніхто не виживав — якщо людині запропонували стати директором школи чи завучем, кращу зарплату, то хіба це погано?
Керівник розповіла про зроблене останнім часом спільно з батьківським комітетом:
— Відремонтовано дах спортзалу. Замінено у ньому підлогу на дерев’яну. Поміняли й пофарбували паркан. У бібліотеці була аварійна стеля — то чоловік нашої учительки усе полагодив, підбив її гіпсокартоном: тепер там красиво й акуратно. Переобладнали й надвірний туалет. Ясна річ, хочеться, щоб узимку він був теплий. Будемо працювати у цьому напрямі...
Начальник управління освіти Чернігівської міськради Володимир Купріяненко спростував інформацію про начебто секретні наміри влади закрити школу №23:
Зрозуміло, невеличка школа виглядає не по-сучасному і потребує чималих фінансових інвестицій на модернізацію (владі міста та спонсорам потрібно на це все-таки звернути увагу!). Але, як показали результати атестації навчального закладу в березні цього року, він, попри це, успішно виконує свої функції у навчально-виховному процесі. Школярі та учителі мають чимало престижних нагород, підтверджуючи ту просту істину, що для знань, для добрих справ потрібні не тільки «тепличні умови», а насамперед бажання працювати над собою, і для людей.
Чернігівська область.
Фото автора.
