Найпотужніший курорт Приазов’я розв’язує проблеми водовідведення прадідівським методом
Наша газета вже не раз повідомляла, що курортна зона селища Кирилівки Якимівського району Запорізької області до цього часу працює майже без централізованого водопостачання і вже точно — без централізованого водовідведення. І ось на початку квітня над курортним селищем прокотилися начальницькі громи і блискавки. Кирилівку з цілою групою своїх заступників і керівників управлінь відвідав голова Запорізької облдержадміністрації Борис Петров.
Тоді з виступів учасників наради в приміщенні Кирилівської селищної ради з’ясувалося багато чого цікавого. Що відомі широкому загалу цифри про понад 200 кирилівських баз відпочинку і про 0,5—1 мільйон відпочивальників не відповідають дійсності. Тепер у самій Кирилівці та на двох прилеглих до неї косах — Пересипу й Федотовій — уже фактично діє 300 баз відпочинку, де протягом дуже короткого (2,5—3,5 місяці) курортного сезону встигають оздоровитися 1,2—1,5 мільйона осіб. І це, повірте, не тільки відпочивальники з усієї України та Білорусі чи не «розбещені» мурманчани та єкатеринобуржці, а й петербуржці та москвичі. Що вони в Кирилівці, окрім чудової засмаги на тутешніх пляжах і загалом непогано організованого дозвілля і харчування, мають? Мають чорногорську чи хорватську ціну перебування. Бо куб води базам відпочинку коштує майже 30 гривень — 6,96 гривні на свердловині й ще 24 гривні — підвезення. Стільки само коштує вивезення нечистот на поля випаровування. Та й кіловат електроенергії теж понад гривню вартує. Схоже на те, що в усіх тут свій бізнес. Звісно, за рахунок відпочивальників...
Хоча — не в усіх! Коли сама Кирилівка, умовно кажучи, має із кожного відпочивальника приблизно 10 гривень (бездефіцитний бюджет селища становить 12,6 мільйона гривень), то Якимівський район в області — серед аутсайдерів майже за всіма показниками, в тому числі — й за податковими зборами. Недарма під час наради йшлося і про те, що в Бердянську, який приймає півмільйона відпочивальників, міська скарбниця поповнюється за рахунок курорту мало не в 10 разів ліпше, ніж у Кирилівці.
Зрозуміло, що тут же постали запитання до багатьох обласних і місцевих керівників, які сформулювали певні висновки — із циклу: коли зорі з’являються в небі, значить, це комусь потрібно? Бо коли є фірма, яка заробляє на кубометрі 30 гривень (щоправда, частина баз відпочинку доставляє воду й вивозить нечистоти власним спеціальним транспортом), то зрозуміло, що навіть за наявності проекту й відведеної під будівництво насосних станцій землі, все ніяк не знаходять гроші. З другого боку, проект багатокілометрового водогону й каналізації, здійснений під італійського інвестора, потребуватиме аж 302 мільйони гривень. Через те виникає потреба та існує можливість розглянути пропозиції й інших проектних організацій.
І про останнє. Саме через існуючу систему водопостачання і водовідведення Кирилівська курортна зона де-юре закрита санепідемстанцією ще в 2007 році. Про що і заявив головний санітарний лікар Запорізької області Анатолій Севальнєв. Але в його відомстві розуміють, що просто адміністративним рішенням мільйон людей не зупиниш. Через те санітарні інспектори весь курортний сезон працюють у посиленому режимі вахтовим методом. Це дозволило, і є сподівання, що й далі — до розв’язання головної кирилівської проблеми по суті — дозволятиме забезпечити нормальний відпочинок мільйонів гостей із багатьох куточків СНД. Без спалахів епідемій та інших не дуже приємних наслідків.
Що відтоді змінилося? 19 травня, згідно з указом Президента України, втратив посаду голова Якимівської райдержадміністрації Сергій Кутиков. Що ще? За всіма правилами апаратних ігор у Запорізької облдержадміністрації стосовно проблем Кирилівки були проведені одна настанова (у народі її звуть «накачкою») та дві наради. Перша була присвячена зустрічі з потенційними інвесторами. Такі заходи в області традиційно проводяться щороку напередодні курортного сезону, і результати їх теж традиційні... Друга нарада була вже більш приземленою, однак далі цілком радянських підходів «посилити і покращити» теж нікуди не рушила. Бо, наприклад, обласна санстанція і без нарад знає, що їй за наявних обставин робити, а проблема хоча б косметичного ремонту діючого водогону від села Шелюги до селища Кирилівка впирається в серйозне бюджетне фінансування. Про яке годі й говорити.
Іншими словами, за підсумками всіх нарад не стало зрозумілішим, коли ж у Кирилівці минеться епоха «золотарів» (так, нагадаємо, у XІX столітті «величали» асенізаторів, які бочками вивозили нечистоти з міст)? Бо всі якось дуже обережно згадували 2018 рік — саме так, як на початку тисячоліття називали 2010-й, у якому Кирилівка мала б вийти хоча б на рівень XX століття...
Кирилівка—Запоріжжя.
