На розгляд останньої сесії Слов’янської міської ради було винесене питання про присвоєння звання «Почесний громадянин міста» двом землякам — журналісту Ігорю Александрову та офтальмологу Миколі Сергієнку. Показово, що сесія відбувалася наступного дня після скорботної дати — десятиріччя із дня смерті директора телекомпанії «ТОР», якого жорстоко забили битками у приміщенні компанії. За час, що минув після трагедії, міська влада так і не спромоглася присвоїти почесне звання убитому за правду журналісту.

Цього року до міської ради надійшли пропозиції одразу від кількох організацій, які вважали, що Ігор Александров (на знімку) гідний називатися почесним громадянином міста. Попередньо подання розглянула спеціально створена депутатська комісія, до складу якої входять сім народних обранців. «Голосування відбувалося таємно, всього у списку претендентів на почесне звання було 13 кандидатів, — розповів «Голосу України» член комісії депутат міської ради і журналіст Олег Зонтов. — Із них двоє — Александров та Сергієнко — набрали найбільшу кількість голосів. Саме ці дві кандидатури комісія і рекомендувала міському голові для винесення на розгляд сесії».

За регламентом, рішення вважається прийнятим, коли за нього проголосує більше половини депутатського корпусу, тобто 31 депутат із обраних 60. Проте ні Александров, ані Сергієнко не стали почесними громадянами Слов’янська, бо їхні кандидатури не набрали достатньої кількості голосів.

Розгляд питання про присвоєння почесного звання Ігорю Александрову перенесено на серпень.

Показово, що наприкінці 90-х Слов’янська міська рада відмовилася надавати звання «Почесний громадянин міста» легенді світової музики — віолончелісту Мстиславу Ростроповичу, який свого часу вперше вийшов на сцену 1940 року саме в цьому місті. Обговорення подання на сесії нагадувало партійні збори сорокарічної давності. Музиканту закидали «зраду Батьківщині, яка його вигодувала», та «неповагу до радянської влади». Ще трохи — і в залі пролунали б вимоги судити кандидата за «антирадянщину». Пам’ятаю, цей показовий процес тоді дошкульно висміяв Ігор Александров.

Щоправда, за рік «батьки міста» отямилися, на черговій сесії проголосували за подання, погукали Ростроповича в гості і в урочистій атмосфері вручили йому диплом та стрічку почесного громадянина Слов’янська. Великодушний музикант, який знайшов час у щільному гастрольному графіку, схоже, і не здогадався, які дебати розгорілися навколо його прізвища. Невже ім’я убитого журналіста і досі викликає неприйняття у більшості народних обранців?

Фото з домашнього архіву родини Александрових.