«Екологічний Давос» — у центрі Європи

Цими днями редакція газети «Голос України» і Карпатський біосферний заповідник провели в Музеї екології гір, що в Рахові, «круглий стіл» «Екологічний Давос» — у центрі Європи», на який зібрали науковців-екологів, представників виконавчих владних структур і місцевого самоврядування, малого і середнього бізнесу, рекреаційної і туристичної справи, журналістів (на знімку). Головна мета цієї розмови — ще раз привернути увагу до екологічних, рекреаційних і культурних можливостей цього самобутнього краю, обговорити ідею щодо проведення тут щорічного міжнародного форуму з нагальних екологічних проблем. Тобто своєрідного екологічного Давосу — в географічному центрі Європи.

Давайте прислухаємося до головних аргументів її ініціатора — почесного жителя Рахова, доктора біологічних наук, багаторічного директора Карпатського біосферного заповідника Федора ГАМОРА.

— Швейцарський Давос, де мені пощастило бувати, навіть чимсь нагадує Рахів. Хіба що розташований трохи вище над рівнем моря. Так ось я хочу нагадати, що ініціатором і засновником Світового економічного форуму, який щороку збирається у цьому альпійському містечку, став на початку 70-х років минулого століття швейцарський професор Клаус Шваб, — наголосив Федір Дмитрович.

Та й сама ідея формується не на порожньому місці. Для її сприйняття та підтримки в регіоні, зокрема в Карпатському біосферному заповіднику, є глибокі наукові напрацювання і закладено надійні підвалини.

— Почнемо з того, — продовжив Федір Гамор, — що в 1998 році в Рахові відбулась престижна міжнародна науково-практична конференція «Карпатський регіон: проблеми і перспективи сталого розвитку», яка набула широкого резонансу. Мені можуть заперечити: мовляв, знайшов чим хвалитися. Та цих обговорень і дискусій з різних проблем у нашому краю тільки протягом останнього десятиліття відбулося декілька десятків. Воно то так... Але саме на згаданій мною конференції була сформульована і рекомендована для реалізації одна доволі важлива ідея цього міжнародного форуму, яка зафіксована у 10-му пункті його резолюції. Там, зокрема, записано: «З метою створення міжнародного правового поля в галузі збереження природи та соціально-економічного розвитку країн Карпатського регіону урядам цих країн розробити і прийняти Карпатську конвенцію сталого розвитку». Саме ця рекомендація і стала одним із генераторів для розробки і прийняття Карпатської конвенції.

Як, зрештою, і напрацювання іншого престижного наукового форуму — «Карпатський регіон: гори і люди в контексті сталого розвитку», який зібрав відомих вітчизняних і зарубіжних екологів у Рахові в 2002 році. 

— Я нещодавно зробив для себе відкриття, яким хочу з вами поділитися, — заінтригував учасників «круглого столу» Федір Гамор. — Ідеться про дві надзвичайно цікаві книжки — «Самые красивые места мира» і «Всемирное наследие. 100 самых известных мест на земле», авторами яких виступили російські вчені-географи (дивись: «Карпати — найкрасивіший край у світі», «Голос України» від 30 червня ц. р.). Тож цікавим є той факт, що в Європі до найкрасивіших місць у світі зараховано лише п’ять природних об’єктів, серед яких і Українські Карпати. Окрім того, саме завдяки прекрасним ландшафтам цілої вервечки гір, серед яких, безумовно, виділяється Говерла, долині нарцисів під Хустом, буковим пралісам, джерелам і потокам та іншим природним принадам наші Карпати посіли належне місце серед ста найвідоміших місць на планеті. Тобто опинилися в «компанії» з такими всесвітньо відомими феноменами, від самої назви яких аж дух захоплює. Це й Афінський акрополь, і єгипетські піраміди, і Віфлеєм, і Ватикан, і Ніагарський водоспад...

— Мені було дуже приємно, — продовжив Федір Гамор, — коли на одній із наукових конференцій, яка проходила в Німеччині, до мене підійшли знайомі німецькі науковці і кажуть: «Ми думали, що центр Європи в нас, у Німеччині. А він, виявляється, в Україні». Вловлюєте: не в Рахові, не в Закарпатті, а передусім — в Україні! І це маємо всі усвідомлювати. Адже географічний центр континенту — один із символів нашого народу, нашої країни. І маємо все зробити для того, щоб запросити сюди наших високопосадовців і переконати їх у тому, що це — наша особливість, наша гордість. І вже спільними зусиллями, спільною працею домогтися того, щоб центр Європи став візитною карткою нашої країни. А можливо, і козирною картою.

Голова Рахівської райдержадміністрації Дмитро АНДРІЮК звернув увагу присутніх на ті переваги, які має район для подальшого розвитку туристично-рекреаційної галузі. Уже сьогодні тут працює у цьому сегменті бізнесу майже 60 суб’єктів підприємницької діяльності: лікувально-оздоровчі та ресторанно-готельні комплекси, турбази, притулки в горах. А санаторій «Гірська Тиса», що у Квасах, належить до найкращих вітчизняних санаторіїв, які спеціалізуються на лікуванні захворювань опорно-рухового апарату та периферійної нервової системи. Головним лікувальним чинником санаторію та його конкурентною перевагою є унікальна вуглекисла миш’яковиста мінеральна вода Гірськотисянського родовища. 

У районі — понад півсотні приватних сільських садиб, господарі яких за програмами зеленого туризму можуть прийняти до 600 людей одночасно. На території району діє 22 гірськолижні витяги, або кожен третій із наявних в області.

— Сьогодні ми активно працюємо над тим, щоб підвищити конкурентоспроможність туристичних і курортно-рекреаційних послуг, а також розвиваємо туристично-сервісну інфра-

структуру, — підсумував Дмитро Андріюк.

— Рахів, заснований у XV столітті, ще сто років тому величали «гуцульським Парижем», — наголосив міський голова Рахова Ярослав ДУМИН. — Тут сходяться дороги, які ведуть із Галичини й Буковини і далі — на Румунію, Угорщину, Словаччину... 

За часів Австро-Угорської імперії і Чехословаччини через Рахів курсували потяги з цілої Європи. Це ми і хотіли б відновити, оскільки залізничний транспорт дав би новий поштовх як розвиткові економіки, так і туризму, що бачимо на прикладі сусідки Румунії... Але без допомоги Києва, профільних міністерств і відомств не обійтися. До речі, згідно з указом австрійської імператриці Марії-Терезії, Рахів разом із Попрадом, Карловими Варами, Трускавцем мав стати містом-курортом. Однак Перша світова війна і процеси, пов’язані з нею, завадили цьому.

— На мій погляд, — наголосив Ярослав Думин, — у привабливість міста 50 відсотків вклали природа і унікальне географічне розташування, а на другу половину маємо старатися самі: розвивати туристичну галузь, зокрема, зелений туризм, рекреацію, народні ремесла. 

Директор Українського науково-дослідного інституту гірського лісівництва, професор Василь ПАРПАН нагадав учасникам «круглого столу», що стале управління лісами передбачає три основні пріоритети: екологічний, економічний і соціальний. Отож якщо дбатимемо лише про соціальну та економічну складові цієї тріади, не приділяючи достатньої уваги екологічній, то й надалі матимемо те, що й сьогодні додає нам значних клопотів. А точніше — повені, вітровали, буреломи і таке інше. Отже, в основних засадах сталого розвитку має бути присутня екологічна складова. Це насамперед збереження різноманіття лісів, поліпшення захисної їх ефективності, забезпечення сталого лісового покриття. Без цього просто не обійтися, як автомобілю без коліс.

Професор з Івано-Франківська зачепив і таку важливу роль лісу, як гідрологічну. Адже лісові масиви — це і великий резервуар для води. Так, зімкнутий середньовіковий ліс за нормальних гідрологічних умов у змозі затримати від 70 до 100 міліметрів опадів.

— Очевидно, варто відновити на гірських річках гамованки, так звані «клявзури», збудовані ще за австрійських часів, — наголосив Василь Парпан. — Вони допомагали сплавляти ліс, збитий у дараби, а також під час дощів гальмували дощові потоки, щоб вони не наробили біди. У нас в інституті зроблено обґрунтування потреби таких невеликих водосховищ, є навіть їх проекти, але вони, на жаль, не реалізовані. Усі високопосадовці, з якими ми зустрічалися й зустрічаємося, неодмінно стверджують: «Треба попереджати паводки, не допускати розгулу стихії». Звісно, треба попереджати. Але конкретними справами, а не займатися порожніми балачками.

— Ми розробили правила рубок головного користування на сьогоднішній час у Карпатах суто європейського типу, — продовжив Василь Іванович. — І знаєте, яка найбільша допустима площа суцільних рубок? Один гектар. А в нас раніше було 10—15 гектарів.

І ще один важливий момент. Дехто міркує, що в Карпатах треба садити ліс. Ще й інших прагне переконати в тому. Я вже сорок років відстоюю свою думку: ліс у Карпатах садити не треба. Тут ліс самовідновний. Потрібно лише розумно, по-господарськи використовувати відновний природний потенціал нашого лісу.

Олександр КАГАЛО, завідувач відділу охоронних природних екосистем Інституту екології Карпат НАН України, одразу заявив, що він належить до прихильників зваженої, поміркованої позиції щодо охоронних процесів на заповідних територіях. На його думку, суть природоохоронної діяльності треба зводити до золотої середини між закономірностями функціонування природних екосистем і потребами людини. Саме пошук такого оптимального варіанта і є головним вузлом тих проблем, які виникають на регіональному рівні і які є надзвичайно гострими насамперед у гірських районах. І не лише в Україні.

— Побутує думка, — продовжив О. Кагало, — що екосистеми високогір’я, зокрема альпійські і субальпійські пояси Карпат, — найкраще збережені в первісному вигляді і найменше трансформовані на території. Однак глибший аналіз ситуації дає підстави стверджувати, що це далеко не так. Історичні процеси минулого століття залишили на високогір’ї доволі відчутні сліди, починаючи з будівництва тут оборонних споруд. І водночас високогір’я наділено колосальним потенціалом для самовідновлення. Буквально за кілька десятиліть воно здатне відродити стан своїх природних екосистем. Але цей процес треба регулювати. 

— У суспільстві і в державі уже формується усвідомлення того, що досягнення високих цілей стійкого розвитку гірських територій Закарпаття можливе лише за умови скоординованої багатогранної співпраці державних і регіональних відомств, органів місцевого самоврядування, громад гірських поселень та всіх суб’єктів господарювання. Важливо при цьому максимально використати наявний світовий досвід та отримати підтримку розвинутих країн. І проект «Екологічний Давос» — у центрі Європи», як то кажуть, цілком на часі. Така співпраця матиме результативність за наявності на всіх рівнях обґрунтованих та взаємоузгоджених програм дій на ближню і більш віддалену перспективу та за умови підтримки з боку інституцій Ради Європи, — такої думки декан географічного факультету Ужгородського національного університету, професор Cтепан ПОП.

Карпати, як і інші гірські системи, надзвичайно екологічно вразливі. Через активне господарське освоєння людиною їх природно-ресурсного потенціалу спостерігаються негативні зміни довкілля. Ці зміни можуть набути незворотного характеру, якщо зволікати з розв’язанням наявних екологічних проблем.

В аграрному секторі треба мінімізувати розорювання сільгоспугідь, а в гірських районах приділити належну увагу розвиткові м’ясо-молочного виробництва, конярства, вівчарства, збиранню і переробці ягід, грибів, лікарських і технічних рослин. До того ж із орієнтацією на те, що частина продукції реалізовуватиметься рекреантам і туристам, потік яких останніми роками постійно зростає.

Загальновизнаним пріоритетом гірського краю, як і всього Закарпаття, є рекреаційна та туристична галузі. Адже регіон наділений найліпшим в Україні комплексом природних ресурсів, значним потенціалом історичних, архітектурних та етнокультурних цінностей. 

Голова постійної комісії з питань транскордонного співробітництва Закарпатської обласної ради Михайло КІЧКОВСЬКИЙ розцінив проведення «круглого столу» «Екологічний Давос» — у центрі Європи» як подальший практичний крок щодо реалізації прийнятих у жовтні 2010 року Конгресом місцевих і регіональних влад Ради Європи Резолюції та Рекомендації «Сталий розвиток гірських регіонів і досвід Карпатських гір».

— Особливе значення має звернення Конгресу до Європейського Союзу стосовно розробки окремої програми «Карпатський простір» в Європейській програмі транскордонного співробітництва за прикладом Програми «Альпійський простір», — наголосив Михайло Михайлович. — Як ми знаємо, програма «Альпійський простір» сприяла успішному створенню багатьох проектів, мережі та інструментів співробітництва, що позитивно вплинуло на соціально-економічний розвиток та облаштування території альпійських регіонів, підвищення добробуту людей, які там  проживають.

Робота над підготовкою подібної програми з боку європейських структур уже розпочалася. 25 січня 2011 року у столиці Бельгії — Брюсселі за участі представників гірських регіонів усіх країн, що підписали Карпатську конвенцію, відбувся консультаційний семінар «На шляху до Карпатської стратегії», організований Програмою Організації Об’єднаних Націй та Тимчасовим секретаріатом Карпатської конвенції у співпраці з Європейською Академією Больцано, Асоціацією європейських прикордонних регіонів та Асоціацією представників гірських регіонів.

Учасники семінару були одностайні в необхідності якнайшвидшої розробки програми «Карпатський простір». Це засвідчило, що Європейський Союз усвідомлює стратегічну роль Карпатського регіону на континенті і серйозність наявних тут екологічних та соціально-економічних проблем, які потребують скоординованого розв’язання. Ці проблеми викладено в підготовленому за підсумками проведеного організаторами консультаційного семінару Стратегічному плані дій щодо Карпатського регіону, який був представлений для розгляду третій Конференції Сторін Карпатської конвенції (КС-3), що відбулася 25—27 травня 2011 року в Братиславі. Ці рекомендації повинні стати основою для просування Європейським Союзом макрорегіональної стратегії для Карпат та розробки програми «Карпатський простір».

У зв’язку з цим сьогодні дуже важливо, щоб уряд України та регіональні органи влади, зі свого боку, продемонстрували активність у практичній реалізації положень ініційованих документів.

Тим паче розробка такої програми передбачалася ще постановою Верховної Ради України від 12 вересня 2002 року.