Як гартувався дефіцит

Одразу нагадаю, що йдеться про складові платіжного балансу країни, який відбиває співвідношення валютних надходжень і платежів, чи то пак притоку й відтоку капіталу за певний проміжок часу. Це найголовніший індикатор курсу гривні на валютному ринку, тож профіцит платіжного балансу потрібен для життєдіяльності країни, як вода для будь-якого організму. 

Фігурально кажучи, зміцнення курсу гривні чи його послаблення залежить від того, накрапле валюти чи ні. 

 За п’ять місяців дефіцит поточного рахунку зріс до 2,3 мільярда доларів США, тоді як торік о цій порі мали профіцит у 410 мільйонів доларів. 

І справа не лише в сплачених дивідендах, які виявилися у 3,5 разу вищі за середньорічні, а й у низьких темпах кредитування (без кредиту від МВФ), залучення інвестицій, у тенденціях у зовнішній торгівлі. Експорт товарів у травні становив 5,8 мільярда доларів, зате імпорт — 6,7 мільярда гривень. Імпорт нафти зумовило завантаження Лисичанського НПЗ, який відвантажував пальне в Росію, спровокувавши тим само активізацію імпорту нафтопродуктів для покриття незадоволеного попиту на внутрішньому ринку. Єдино, чим потішив травневий баланс, то це скороченням боргів у банківському та фінансовому секторі та залученням 112 мільйонів доларів кредитів у матеріальну сферу виробництва. Тіньовий сектор у травні традиційно купував менше валюти, але не на стільки, щоб вплинути на загальний рівень відтоку валюти. 

Усе це можна списати на труднощі робочого моменту. Бо з огляду на розміщення п’ятирічних євробондів у травні на 1,25 мільярда доларів США профіцит платіжного балансу зросте вже незабаром. За рахунок боргового капіталу, інвестицій і, звісно, надходжень від приватизації «Укртелекому» за 5 місяців маємо позитивне сальдо від фінансових операцій у $ 4,456 млрд. проти $ 1,4 за цей період торік. Але в липні—вересні платіжний баланс пересихатиме знову, як гаряча вода в кранах. У травні гарячу воду не подавали через несправність мережі «Київенерго», у червні — через планову профілактику мереж. Нарешті кран ожив лише цього тижня, але вода побігла холодна.

Ще б навчитися до всього ставитися філософськи! Немає гарячої води, зате дощ за вікнами! Не пройшла законодавча норма про відшкодування збитків надавачами комунальних послуг, зате їх зобов’язали перераховувати розмір оплати, якщо місяць сидів без гарячої води. Однак цього замало — столична влада ще має визначити виконавця такої послуги, як водопостачання та водовідвід. Бо спробували призначити на цю роль «Київенерго», а вона опротестувала таку спробу в суді — й одержуй холодний душ.  Затверджені серед тижня законодавчі зміни щодо діяльності об’єднань співвласників багатоквартирних будинків можуть не виправдати надій через поки що невизначеність з алгоритмом розрахунку тарифів, якого вимагає Президент країни в рамках реформи комунального сектору. Або через опір монополістів, які не бажають перебирати на себе відповідальність за постачання води й тепла безпосередньо до кінцевого споживача, або якраз через відхилене рішення зобов’язати виконавця послуг відшкодовувати збитки споживачів.

А ще скасували технічний огляд для автомобілів, які використовуються не в комерційних цілях, про що я позитивно відгукувався у попередніх «Балансах...». Поза сумнівом, це дуже виразний антикорупційний крок виконавчої влади. Але якщо не забувати при цьому, що функції органів Державтоінспекції мають перебрати на себе близько 5 тисяч приватних компаній, діяльність яких треба сертифікувати й узгодити з функціями страхових компаній. «Зачистити» повністю ґрунт від корупції неможливо. До того ж, як на мене, уряд ставиться до цих кардинальних змін філософськи: недоотримаємо зборів від техогляду, тоді компенсуємо недобір на вартості бензину. Акцизний накрап не вщухне.

Що корупція і вкрай непрофесійне, ручне управління економічними процесами гальмують розвиток країни, нагадав відомий журнал «Forbes». Наша економіка, на думку аналітиків журналу, увійшла до п’ятірки найгірших у світі. Інакше кажучи, нас знову поставили під холодний душ. Хоч як дивно, а найперше подумалося не про резерви чорної металургії чи хімічної промисловості, а про... переповнені помилками збірники для підсумкових контрольних робіт, котрі були не потрібні, але за які школярі переплатили вдвічі—втричі. Мимоволі напрошується узагальнення: непопулярними реформи роблять помилки реформаторів.

Парламент схвалив у цілому законопроект про пенсійну реформу. Це добре вже тому, що уряд не запропонує інших шляхів розв’язання наболілих проблем. Вище голови не стрибнеш. Влада бачить альтернативу (слухайте коментарі віце-прем’єра — міністра соціальної політики Сергія Тігіпка), але не вбачає її за доцільне. Хто, власне, не знає, що людей похилого віку не вітають у бізнесі, у черзі за кредитом або в бюрократичних коридорах?! Тим часом законодавці «зарубали» законопроект, який визначав  основні принципи та компетенцію органів влади щодо запобігання дискримінації людей похилого віку. Попри силу-силенну поправок до змін у пенсійне законодавство, привітали лише ті, які погоджені з урядом і знижують видатки Пенсійного фонду. Уряд розуміє, що доведення  пенсійної «теореми» лежить у площині створення робочих місць і реформування системи оплати праці, але говорити про це зараз не вбачає за доцільне, обіцяє — восени. Про автономію Пенсійного фонду від державного бюджету не йдеться взагалі, хоча всі розуміють, що без цього реформа — не реформа, а набір запобіжних бухгалтерських заходів із тимчасовим і неясним ефектом.