14 квітня у «Голосі України» надруковано кореспонденцію «Створюємо імідж — «бренд-буками». У ній ішлося про незручності для пасажирів, спричинені «Укрзалізницею» — враження автора від поїздки міжнародним потягом «Київ—Берлін—Київ». Тримісні купе у вагонах вкрай незручні: на полицях можна лише лежати. Через вузькі тамбури і проходи состав не встигає вчасно завантажитися на кінцевій станції, через що спізнюється. А 13 березня три вагони через технічні несправності не впустили до Берліна (ті, хто часто подорожує, кажуть, що таке траплялося не один раз. — Авт.). Тож пасажири попобігали, поки їх «порозтикували» в інші вагони, оскільки інформації про «пропажу» не було.

Коли рушили, то якийсь чоловік у спортивному костюмі пояснив, що у свої вагони можна пересісти у... Франкфурті-на-Одері — першій прикордонній станції. Крім того, проблема виникла з місцями, оскільки чимало пасажирів хоч і їхали... без квитків, але претендували на нижні полиці.

Не краща ситуація уже і в Києві. На нещодавно реконструйованій станції «Київ-Пасажирський» відсутні ліфти та пандусні спуски до посадкових платформ, як і в новому Західному переході. Крім того, тут не працює ескалатор, заблоковано ліфти. Пасажирам доводиться тягти ношу на собі крутими східцями. Хоч нині люди здебільшого користуються валізами на коліщатах, які можна без зусиль звозити пандусними спусками. Покаюся: один пандус у Західному переході, як з’ясувалося, є, але він такий «засекречений», що я, киянка, буваючи тут досить часто, навіть не підозрювала про його існування! А як, коли в самому переході про нього ще можна здогадатися, але з вулиці — ні, бо жодної інформації про це немає?

Редакція одержала відповідь на критику за підписом заступника начальника головного управління державної адміністрації залізничного транспорту України «Укрзалізниця» Андрія Мельничука, котрий повідомив, що, «за зверненням «Голосу України» було здійснено службове розслідування «даного випадку».

За браком газетної площі цей зразок чиновницького словоблуддя ми не можемо надрукувати повністю. Але, з’ясовується, проблем, викладених у кореспонденції, ...не було: ані начальника у спортивному костюмі, ані безладу під час посадки «куди вийде, а потім «розберемося», ані пасажирів без квитків. Особливо зворушливо те, що «провідники пропускали пасажирів згідно з проїзними документами та надавали роз’яснення щодо відсутності вагонів... і в тактовній формі вибачалися за тимчасові незручності». Ух! А на маршруті, з’ясовується, навіть працювали німецькі кондуктори-контролери та ПКП, причому «зайців» вони не виявили! Ну канцелярська «поема», а не відповідь на критичний матеріал...

Виходить, що викладене в кореспонденції — витвір... нездорової фантазії журналіста? Утім, логіка чиновників зрозуміла: як доведеш, що було саме так? Тільки ми писали усе-таки не про «даний випадок», а про поневіряння і українських, і зарубіжних пасажирів. Ну українським не звикати до нашого «толерантного» сервісу. А от яке враження він справляє на зарубіжних гостей, які побували в Україні, — неважко здогадатися. А ми ж іще мріємо привабити вболівальників на Євро-2012... Шкода, що адміністрація «Укрзалізниці» поставилася до критичних зауважень лише як до «випадку». Але хіба такі начебто випадки не шкодять авторитету цього державного перевізника, не створюють негативний імідж нашій країні?

Утім, судячи з відповіді, «Укрзалізниця» не має наміру будь-що змінювати. Приміром, від незручних вагонів ми страждатимемо ще довго, оскільки вони практично нові. Щоправда, постає запитання: «З якої нездорової голови Україна замовила таке «диво», вбухавши купу грошей? Та й багаж до вагонів пасажири теж назавжди приречені тягнути на собі, бо пандусні спуски... не передбачені проектним рішенням! Отакої: увесь світ передбачив, враховуючи валізи на коліщатах, а ми, недолугі, — ні. Та, на жаль, критика не допоможе, бо «Укрзалізниця» вважає, що обладнати пандуси нині неможливо. Тож радить користуватися послугами... носіїв великогабаритних речей.

Щодо ліфтів, якими було б дуже зручно спуститися з платформ до Західного переходу чи піднятися до них. З’ясовується, їх встановлено для громадян з обмеженими фізичними можливостями, які можуть викликати диспетчера через переговірний пристрій. Дуже гуманно. Але запитання: «Чи будь-хто бодай один раз зустрічав самогубця-інваліда, який ризикнув би пересуватися нашими вокзалами на візку?». Ну хіба що якийсь наївний іноземець, котрий звик до таких зручностей удома...

Єдине, з чим погоджується у цьому разі «Укрзалізниця»: ескалатор у Західному переході не працює, оскільки потребує заміни поручнів і запчастин. До речі, шукають їх залізничники тривалий час, принайм-ні працюючим я його бачила щонайменше рік тому.

Лист-відповідь від «Укрзалізниці» до редакції закінчується так: «Ваші зауваження прийняті до уваги та будуть враховані в подальшій роботі». Як саме — перевірили, побувавши на станції «Київ-Пасажирський», про що розповімо читачам у репортажі звідти найближчими днями.