Студенти факультету початкового навчання Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії відвідували служби в Свято-Покровському соборі. Завдяки їм тут запрацювала недільна школа. Якось отець Олександр поділився з молоддю мрією: відродити українську традицію — організувати справжнє свято Масляної. Підрахували: слід напекти щонайменше чотири тисячі млинців. Борошном поділилися місцеві підприємці. А до млинців що? Найлегше дістати варення, бо є в кожному домі. У деканаті незабаром ніде було ступити через баночки...

 

Громадянська позиція, активність у майбутніх педагогів не напоказ. Повернімось за підтвердженням на згаданий факультет. Чому саме цей? Тут більше тисячі читачів «Голосу України». «Ми повинні знати, чим живе держава», — кажуть юнаки та дівчата.

Ось розгорівся скандал навколо «Артеку». Дуже неприємно було дітям за цим спостерігати. Бо «Артек» для них — то «суцільний позитив, справжня бомба радості й приємних емоцій». Інна Ящук, декан, шкодує, що відкрила цю «бомбу» для себе дуже пізно. Вирішила: зробить усе, щоб якомога більше вихованців пройшли школу «Артеку».

Спочатку в 2006-му на практику поїхали двоє, згодом 11, потім дедалі більше студентів стажувалися там, працюючи вожатими. Тепер навіть під час навчального року табір запрошує саме хмельничан. На факультеті створили громадську молодіжну організацію «Артек», яка готує бажаючих практикуватися в Криму.

Чи може називатися моральним суспільство, в якому людина страждає?! Надто дитина, надто сирота. Зразком милосердя, доброти, чуйності, відповідальності за слабшого можна без перебільшення назвати патронат хмельничан над вихованцями інтернатів та товариств, які об’єднують дітей і молодь із особливими фізичними потребами.

Інна Ящук прагне, щоб якомога більше студентів потрапили в притулок у Головчинцях, Солобківцях, Маліївцях. До доброї справи додаються все нові й нові. Підготували виставу за власним сценарієм — повезли її малим глядачам.

Зібрали три тисячі книжок — подарували дітям, при цьому ще й провели 24 уроки, на яких навчали давати книжці друге життя.

Дізналися, що є малюки, яким бракує теплого одягу, шкільного приладдя — назбирали два причепи речей.

Почули від підшефних, що вони ніколи не мали новорічних костюмів — усіх одягли та ще й сфотографували кожного, усміхненого. Виготовили 300 гарних рамок для фото.

— У хмельницькому реабілітаційному центрі «Родинний затишок», — розповідає Наталя Григоровська, — ми навчаємо дітей вишивати, малювати, робити сувеніри. Отримали вже 50 перемог — 50 чудових робіт. Влаштували показ. Кожна дитина гордо виносила свій твір і презентувала присутнім. Підопічні ж «Родинного затишку» нам подарували незабутній концерт.

Інна Ящук: «Отримавши премію Фонду «Україна-3000», студенти розпорядилися мудро: віддали на потреби дитячих закладів. Вистачило на сканер, принтер, комплект іграшок для лялькового театру, санки, велосипед. Цю жертовність відзначив владика Антоній. Приніс гроші і каже: це добрим дітям. Придбайте щось і для них. «То що, купуємо цукерки та влаштовуємо чаювання?» — запитую. «Ні-ні, завтра їдемо у Вовковинецький інтернат, а там немає олівців, пластиліну...»

Сьогодні дедалі частіше творча еліта говорить про те, що нам не вдається процес державотворення, бо зло переважає над добром. Майбутні педагоги це зрозуміли давно. Ще коли керував закладом його перший ректор Микола Дарманський. Він був ініціатором створення студентської ради, активно заохочував само-врядування. Його ідеї живуть у справах його учнів.

  • САМ СКАЗАВ

 

«Чи не час нам виховувати духовність?! Колись це робилося з успіхом. Ми ж можемо плекати любов, доброту, порядність, повагу, милосердя... А нам часом буває все одно: хай дитина пише погані речі, головне, щоб грамотно».

Шалва АМОНАШВІЛІ.

 

...Вирішили вони створити хор. На першу репетицію прийшов увесь факультет, відібрали 150. Знаний в Україні хормейстер Микола Балема хапався за голову: що з цього «різнотрав’я» вийде? Вийшло! Придумували образи дівчат-квітів, шили костюми, низали намисто і виготовляли заколки. А коли настав день презентації — ахнули: як же гарно! Невдовзі студентському хору довірили представляти Хмельниччину разом із славнозвісними «Козаками Поділля» на сцені столичного палацу «Україна».

Не вибереться народ з убогості, не подолає відчуття меншовартості, якщо не розвивати його національну гордість! На щастя, з ГПА виходять гідні народні вчителі.

«Саме такої молоді ми потребуємо», — кажуть люди, на чиєму шляху зустрічаються ці активні, творчі, високоморальні юнаки та дівчата.

Хмельницький.