Днями виповнюється річниця «угоди століття» — об’єднання активів Маріупольського металургійного комбінату імені Ілліча та холдингу «Метінвест». Які уроки та висновки приніс рік спільної роботи?

Запрацювали оздоровниці

У пансіонаті «Смена», розташованому в Першотравневому районі, — заїзд відпочивальників. Уперше після двох кризових років до закладу приїхали робітники комбінату за профспілковими путівками. Завгосп Євгенія Каширіна не без гордості демонструє доглянуті номери і трояндову алею на території. «Позаминулого року ми не працювали зовсім, минулого — попробували продавати путівки за комерційною ціною, — пояснює співрозмовниця. — Відпочивати приїздили, але небагато. Лише цього року почалася повноцінна робота».

Два роки тому порожні корпуси пансіонату, де любили проводити відпустку сім’ї з дітьми, були індикатором глибини кризи в українській металургії. Так само стояли і ще три відомчі пансіонати — «Металург», «Надежда» та «Волна». Сьогодні запрацювали всі літні оздоровниці металургійного комбінату імені Ілліча. Тепер тут відпочивають не лише «іллічівці», а й працівники решти металургійних підприємств «Метінвесту». Робітник доменного цеху комбінату Василь Михайличенко та його дружина, контролер-касир управління громадського харчування і торгівлі Ольга Михайличенко, розповіли, що профспілкова путівка на 12 днів їм обійшлася у 216 гривень на кожного. Це 10 відсотків собівартості відпочинку. Чи можна говорити про те, що гірші часи для металургійного підприємства позаду?

  • Точка зору

Генеральний директор комбінату Володимир Бойко зазначає:

«Порівняно з минулим роком зниження обсягу виробництва немає. За підсумками минулого року, ми збільшили виробництво агломерату, сталі, прокату. Але не можна порівнювати те, що було, із тим, що є сьогодні».

Адже торік підприємство відчувало значні труднощі в організації виробництва через брак сировини. Об’єднання із «Метінвестом», який входить до структури компанії СКМ Ріната Ахметова, позбавило комбінат імені Ілліча цих проблем. Тепер на підприємстві заговорили про масштабну реконструкцію.

«Ми посилено працюємо над планом технічного переозброєння. Гадаю, на початку липня визначимося, де і що робитимемо, — пообіцяв генеральний директор. — Уже вимальовується, що збільшуватимемо виробництво та реконструкцію аглофабрики — до 16 мільйонів тонн продукції на рік. Найболючіше питання — мартенівський цех. Замість нього буде сучасний конвертерний». Об’єднання із «Метінвестом» не лише розв’язало проблему із забезпеченням обіговими коштами та сировиною, а й дало поштовх для розвитку підприємства.

Позбулися непрофільних активів

Рік тому «угоду століття» економісти називали знаковою. Раніше Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча, окрім металургійної «спеціалізації», включав до свого складу і непрофільні підприємства — від аеропорту і агроцехів до швейної фабрики. Свого часу такий шлях був виправданий: сприятлива кон’юнктура на ринках давала змогу вкладати частину зароблених коштів до інших сфер діяльності, незаслужено обділених увагою держави. Економічна криза та посилення конкуренції на зовнішніх ринках (а українські виробники сталі 90 відсотків продукції відправляють на експорт) змусили переглянути структуру підприємства та штатний розклад.

Передача непрофільних активів комбінату досі триває. До спільної власності територіальної громади відійдуть аеропорт та гуртожиток. При цьому металургійне підприємство, як частина великого холдингу, не відмовляється від соціальної допомоги місту — цими днями працівники комбінату, приміром, ремонтують дороги та готують школи до нового сезону. Але стосунки із місцевою владою, на думку Володимира Бойка, потребують оформлення. «Ми повинні сісти з містом і домовитися з ним, укласти договір про соціальне партнерство, — каже генеральний директор. — Щось повинне зробити місто, щось — «Метінвест», а щось — мешканці. І тоді будуть нормальні дороги, нормальний газ, вода. Гадаю, наступного року організуємо підписання такого соціального пакета. Адже багато об’єктів передається місту, у міської влади є питання до нас. Попереду — колосальна робота в цьому напрямку».

А от доля агрокомплексу комбінату вже вирішилася: на його базі створено нове потужне об’єднання — «Група HarvEast», яке стане одним із найбільших аналогічних підприємств в Україні. Адже сільськогосподарські активи Маріупольського металургійного комбінату імені Ілліча розташовані на півдні Донецької області, а також у Запорізькій, Черкаській, Житомирській областях та Криму — загалом понад 200 тисяч гектарів. З кінця 90-х років минулого століття комбінат вкладав чималі кошти — до 300—400 мільйонів гривень на рік — у роботу та розвиток села. Деякі його підрозділи встигли вийти на рентабельну роботу, деякі — потребують оновлення. 

Якби ще ціни стояли на місці...

Рік, що минув, виявився непростим для колективу комбінату. По-перше, далися взнаки місяці вимушеного простою через відсутність замовлень або нестачу сировини. По-друге, керівництву довелося піти на непопулярний крок скорочення персоналу. І тут, безперечно, зіграв роль високий авторитет Володимира Бойка, який особисто звернувся до робітників-пенсіонерів із проханням поступитися місцем молодшим колегам. При цьому прощання із ветеранами відбувалося в урочистій атмосфері на загальних зборах, а кожен пенсіонер, який залишав виробництво, отримував солідну компенсацію в розмірі кількох місячних зарплат. Тобто людей не просто звільняли, а з честю проводжали на заслужений відпочинок.

У свою чергу, молодим робітникам сьогодні бракує досвіду та подекуди — кваліфікації. Тому на підприємстві роботу з кадрами вважають одним із пріоритетних завдань. Заробітна плата, порівняно з минулим роком, зросла на 25—30 відсотків. Багато це чи мало? Із притаманною йому прямотою Володимир Бойко заявляє: «Для того щоб людина відчула підвищення зарплати, повинні бути стабільні ціни на все, із послугами включно. Ось тоді людина буде задоволена. Це головне питання. Потрібно домогтися, щоб ціни залишалися на місці. В усьому світі ринок регулюється державою. Тому що коли немає регулювання, монополісти диктують умови, і потерпають усі».

Варто віддати належне: комбінат залишив кращі надбання «соціалістичних» часів, як-то організація комфортного відпочинку для трудящих та їхніх родин. Як і в попередні роки, генеральний директор особисто контролював підготовку дитячих оздоровниць, пансіонатів та баз відпочинку. 

Загалом на підготовку до літнього сезону 2011 року підприємство витратило 2,3 мільйона гривень. 

Кількість змін у дитячих оздоровницях вирішено збільшити із п’яти до шести — таким чином, у таборах, які традиційно вважаються одними із кращих в області, відпочинуть 7860 школярів. А перший та останній заїзди в цехових базах віддані ветеранам підприємства.