Гостомельський склозавод було засновано у 1912 році. Тоді тут випускали сортовий посуд. Виробляли його вручну. Минуло століття, і нині завод — один із найбільших та найпотужніших не лише в Україні, а й в Європі. Тепер тут сучасні машинолінії з автоматичним контролем та пакуванням. Щоденно рахунок виробленої продукції йде на мільйони. А працює завод 24 години на добу 365 днів на рік. У 2006-му контрольний пакет акцій заводу викупила європейська компанія «Ветропак». 
— Ми отримали, так би мовити, офіційний доступ до ноу-хау, до надбань та технологій, які мають решта заводів групи «Ветропак», — розповідає голова правління АТ «Ветропак Гостомельський Склозавод» Андрій Гірник (на знімку). — Сьогодні нашими клієнтами є всі найкращі виробники напоїв України. Ми виробляємо 155 різних видів пляшок чотирьох кольорів (прозорий, зелений, оливковий та коричневий). Із них 95 відсотків — ексклюзивного дизайну. За день в середньому ми виготовляємо продукції на 700 тонн скла, це понад 2 мільйони пляшок.
Щороку  конструкторський відділ розробляє понад 20 нових виробів.
— В Україні багато охочих «підробляти» продукцію відомих марок. Через це її власникам доводиться часто (раз на 3—5 років) робити рестайлінг. Адже нова ексклюзивна пляшка є елементом захисту.
Під час підготовки рецептури завод використовує понад 50 відсотків склобою. Могли б і більше, але якісної вторсировини просто не вистачає.
— Та і той склобій, який ми отримуємо, — це суміш скла і сміття у співвідношенні 90 до 10. У нас є спеціальне обладнання, яким ми очищуємо його. Решта сировини, яку використовуємо, на 90 відсотків українська.
Нещодавно завод збільшив свої виробничі потужності. На одній із склопечей встановлена перша і єдина в Україні дванадцятисекційна три-крапельна склоформуюча машина, яка може модифікуватися у двокрапельну і виробляти за потреби також пляшки для вина і шампанського. Та купити нове обладнання — це найлегше, що можна зробити, зізнається А. Гірник. Набагато складніше потім удихнути в обладнання життя і знайти збут для продукції. Тому головне багатство заводу — висококваліфіковані кадри та історія (традиції), яку їм удалося зберегти.
— У нас працюють 680 осіб. Проблем із нестачею кадрів немає. Люди їздять з усіх прилеглих населених пунктів і навіть з Києва. Зарплати у нас удвічі більші за середню по Ірпінському району. 
На виробництві робота кипить цілодобово. У спеціальних печах 500 тонн скла підігрівають до 1500 градусів і замішують, наче тісто. Усі ці процеси на спеціальному моніторі відстежують працівники заводу. Кілька секунд і машина видуває пляшку, а ще правильніше — 300 пляшок за хвилину! Далі їх підігрівають, знову охолоджують, перевіряють на відсутність браку. Кожні дві години кілька пляшок з партії беруть на тестування в лабораторію. Тут, як у медичному кабінеті: їх просвічують, прослуховують, перевіряють на герметичність тощо. 
Продукція, що пройшла «відбір», далі йде на спеціальну «процедуру». Задля зміцнення склотари її обробляють певним розчином. Ось чому пляшки такі стійкі до подряпин й іноді навіть б’ються не з першого разу.