Закон збереження влади

Говорити про стабільність у країні наразі не можна, оскільки закон про вибори — основа демократії — за 20 років докорінно змінювався шість разів. Україна традиційно живе від виборів до виборів. Громадяни та інвестори періодично, часом раз на рік з острахом очікують на чергову зміну влади, яка буде «мести по-новому». Врешті-решт, виборця ставлять перед дилемою вибору із двох лих. Це негативно позначається як на економіці, так і на житті пересічного громадянина. Традиційна модель демократії західних країн, коли зміна правлячої партії радикально не змінює життя громадян і їх взагалі не цікавить політика, не спрацювала ні в Україні, ні в Росії та й у всіх інших країнах СНД.

З прийняттям цього виборчого законодавства половина депутатів до Верховної Ради обиратиметься за закритими партійними списками, решта — на мажоритарних округах. Вибори депутатів відбуватимуться у загальнодержавному окрузі, який включає в себе всю територію України, та у 225 одномандатних округах плюс закордонний виборчий округ, що утворюються Центральною виборчою комісією та існують на постійній основі.

Основним недоліком мажоритарної системи відносної більшості є те, що вона не дає можливості враховувати інтереси всіх виборців округу, бо кандидат може бути обраним абсолютною меншістю, хоча і відносною їх більшістю на момент голосування. За таких умов голоси виборців, що не підтримали обраного кандидата, пропадають. Тобто за кандидата може проголосувати 20 відсотків і він переможе, а 80% голосів пропадуть. За партійної системи втрата може становити 30 відсотків і більше, але решта перерозподіляється серед інших партій.

Але чинній владі потрібен саме такий сценарій для того, щоб одноосібно формувати більшість у парламенті наступного скликання. Для повного верховенства влади їм необхідно набрати 226 мандатів.

Частина 3 статті 18 проекту закону розділяє одномандатні округи за номерами, межами та центрами округів і публікується Центральною виборчою комісією не пізніш як за дев’яносто днів до дня виборів у загальнодержавних та регіональних друкованих засобах масової інформації (чинний закон вказує на 120 днів). Такий короткий термін поділу округів зроблено для того, щоб кандидати в народні депутати по мажоритарних округах не змогли врахувати у своїх програмах проблеми конкретних регіонів. Формування мажоритарних округів за 90 днів до виборів унеможливить проведення комплексної агітації у своєму регіоні.

Крім того, закон про вибори зробить виборчі комісії залежними від політичних сил, які уже представлені в парламенті. Їхні представники будуть забезпечені в комісіях по одній людині. Решта членів комісії — від інших політсил — обиратимуться методом жеребкування. Громадським організаціям право на членство у виборчкомах взагалі не надається.

За новим документом виборчком прийматиме рішення більшістю від присутніх на засіданні членів комісії, а не від складу комісії. Політичним силам буде заборонено відкликати свого представника з виборчкому, щоб конкуренти перетягували на свій бік членів виборчкомів від опозиційних партій та останні залишатимуться без своїх представників у комісіях. До фальсифікацій може призвести й прописаний у проекті дозвіл уточнювати списки виборців у день голосування за рішенням суду, що категорично заборонено законодавством ЄС. 

У попередньому законі про вибори народних депутатів виборча комісія повертала кандидату документи для виправлення помилок. У новому ж проекті передбачено, що у разі неналежного оформлення документів — ЦВК відмовляє кандидату в реєстрації. Вгадайте, для кого передбачили цю норму?! Для таких собі неугодних опонентів, яких просто усунуть від перегонів.

Відкритою фальсифікацією виборів залишається на сьогодні голосування вдома, яке тепер допущено без пред’явлення медичної довідки. На виборах 2012 року кількість «хворих» виборців визначатиме кількість голосів у бюлетені за Партію регіонів. За нинішньої влади кількість виборців, які хочуть проголосувати вдома, на одній виборчій дільниці не повинна перевищувати п’ять відсотків, інакше фальсифікацій не уникнути.

Списки виборців — ще один спосіб фальсифікацій. Виборчий законопроект від влади, статтею 39, не врегулював таку норму, як достовірність внесеної інформації. За списки виборців, в яких присутні «мертві душі», повинна нести кримінальну відповідальність місцева рада. Але, як бачимо на цьому етапі, їх правда не цікавить. Крім того, в законі прописана так звана «карусель». Стаття 44-1-2 «зміна місця голосування (виборчої дільниці) виборця без зміни його виборчої адреси» дозволяє проголосувати «там, де їм треба».

Щоб уже точно отримати 100-відсоткову підтримку виборця, регіонали забрали з виборчого бюлетеня графу «проти всіх». Для простого громадянина вона означала б — голосую проти Партії регіонів. Тож виборцю нічого не залишиться, як проігнорувати голосування.

Виходячи з послання Президента, регіонали збільшують прохідний бар’єр для партій до п’яти відсотків. Це означає, що нові політичні сили не зможуть перемогти на виборах. Тривідсотковий бар’єр — це підтримка одного мільйона виборців. Політична сила, яка хоче представляти інтереси мільйона, не може бути виключена з виборчих перегонів!

За умови підвищення прохідного бар’єра перспективи багатьох політиків стати депутатами — примарні. За різними соціологічними дослідженнями, до парламенту з п’ятивідсотковим бар’єром потраплять лише чотири політичні сили. Але це ще не все! Юристи Президента повністю відміняють політичні блоки! Тепер участь у виборах зможуть узяти лише партії, зареєстровані не пізніше, ніж за рік до виборів. Може бути введена в дію ще одна норма: якщо партія 10 років не брала участі у виборах до Верховної Ради або Президента, її реєстрацію взагалі відміняють. Також для партій і кандидатів-одинаків не буде збору підписів, який діяв до політреформи. Натомість введено грошову заставу. Її сума поки що не узгоджена і не відомо, скільки треба буде заплатити в кишеню владі. За попередньою оцінкою, дві тисячі мінімальних зарплат внесуть у Центрвиборчком політичні партії, а кандидатам-мажоритарникам доведеться викласти 12 мінімальних зарплат! Тим, хто програє, застава не повертатиметься!

Висування кандидатів, ст. 53 законопроекту, здійснюється вищим керівним органом партії відповідно до її статуту, а не з’їздом партії, де має бути присутніх не менш як 200 делегатів, як у чинному законодавстві. Ця норма передбачена для того, щоб одноосібно, з чиєїсь там важкої руки, прийняти рішення про майбутній список депутатів. Як бачимо, відкритістю і прозорістю списків тут і не пахне.

Влада новими нормами в законі зможе впливати на медіа-ресурс. Тепер засобам масової інформації буде заборонено безкоштовно поширювати будь-яку інформацію, спроможну спонукати виборця голосувати «за» або «проти» того чи іншого кандидата. За ці порушення їх можуть позбавити ліцензії або зупинити вихід видання. У Європі такі обмеження сприймають як порушення свободи слова, а для нашої влади це вже стало нормою.

Фактично всі міжнародні організації стурбовані подіями в нашій країні. Міжнародна правозахисна організація Freedom House зауважила, що влада в Україні зосереджена в одних руках — руках Партії регіонів, а Президент використовує суди та СБУ для «вибіркового правосуддя». Венеціанська комісія також вважає, що в Україні існує небезпека авторитарної президентської системи. Представлений виборчий закон, який, насамперед, зліплений з адміністративного ресурсу і прописаний вигідними статтями для однієї провладної більшості, тільки перекриє кисень новим політичним силам і зробить усе можливе, щоб чинна влада залишилася надовго.

Національний демократичний інститут в Україні, який уже вийшов зі складу робочої групи з питань удосконалення виборчого законодавства, зробив зауваження, що стосувалися насамперед прозорості та врахування різних думок щодо роботи над новим законопроектом. Закон уже отримала Венеціанська комісія та Міжнародна фундація виборчих систем. Гадаю, оцінка Заходу співвідноситиметься з внеском членів робочої групи, в тому числі й Національного демократичного інституту, який уже не має впливу на новий закон про парламентські вибори.