Десять років тому не стало журналіста Ігоря Александрова
Зазвичай на нього перед початком робочого дня вже чекали відвідувачі. Про Ігоря знали як про незалежного журналіста і захисника скривджених. Люди приїздили зі своїми проблемами, сподіваючись на Александрова, як на останню інстанцію. Того фатального дня 3 липня на директора телекомпанії «Тор» у Слов’янську також чекали на першому поверсі будівлі. Але це були не глядачі...
Співробітники телекомпанії, яка розташовувалася на четвертому поверсі, почули крики і звуки метушні. Коли стривожені телевізійники збігли сходами донизу, то побачили свого директора з розбитою головою. Він сидів, спираючись на стіну, і був притомний. Поруч валялися бейсбольні битки — знаряддя вбивства. Вже в лікарні Александров, який отримав тяжку черепно-мозкову травму, впав у кому і, не приходячи до тями, помер 7 липня. Йому було 45 років.
За життя влада не жалувала Ігоря — надто дошкульною була його критика. Але резонансна смерть директора телекомпанії змусила «батьків міста» тримати лице. Місце для могили виділили найпрестижніше — на центральній алеї Північного цвинтаря. Саме там у четвер, 7 липня, і відбудеться панахида за участі рідних, колег та друзів Ігоря Александрова.
Розслідування вбивства журналіста тривало кілька років і стало хрестоматійним прикладом спроби замести сліди. На всю країну прославився краматорський волоцюга Юрій Вередюк, якого прокуратура звинувачувала в злочині. Підсудний плутався у свідченнях, не міг змалювати зовнішність Александрова, та й сам вигляд худорлявого бідолахи не відповідав уявленням про людину, яка завдала смертельних ударів високому на зріст журналісту. Врешті-решт суддя Апеляційного суду Донецької області Іван Корчистий виголосив виправдувальний вирок. Не лише для обвинувачення, а й для самого Вередюка це стало шоком. А невдовзі після звільнення колишній підсудний «раптово» помер від серцевого нападу.
Суд над убивцями журналіста відбувся лише через п’ять років після смерті Ігоря. Цього разу на лаві підсудних опинилися керівник слов’янської фірми «Укрліга» Олександр Рибак, його брат Дмитро, яких названо замовниками вбивства, а також виконавці — Олександр Онишко та Руслан Турсунов — водій Сергій Корицький. Замовники отримали по 15 та 11 років ув’язнення відповідно, виконавці — по 12 та 6 років. Під час судових засідань пролунала інформація: приводом для вбивства стало те, що журналіст пообіцяв назвати виконавців замовних злочинів у Краматорську та Слов’янську.
«Хлопці, які на судовому процесі проходили як нападники, — це цапи-відбувайли, як і Вередюк. Александрова вбивали професійно», — заявив «Голосу України» екс-голова тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України Анатолій Хмельовий.
«Були важкі часи, коли потрібна була допомога місцевої влади. Мене навіть не прийняли. Іноді складається враження, що за ці десять років зі свободою слова у Слов’янську нічого не змінилося», — сказала вдова загиблого Людмила Александрова.