Вітальне слово Голови Верховної Ради України В. М. Литвина до учасників засідання Міжпарламентської Ради Україна-НАТО (Київ, 5 липня 2011 р.)
Шановні панове співголови,
Шановні учасники засідання,
Пані і панове!
Я маю велику приємність вітати у Верховній Раді України всіх учасників сьогоднішнього засідання, і особливо, наших гостей — парламентарів з держав-членів НАТО. Вітаю також представників українського громадянського суспільства, зокрема, неурядових дослідницьких центрів, а також зарубіжних дипломатів, які братимуть участь в дискусіях в рамках Міжпарламентської Ради.
Верховна Рада — ідеальний дискусійний майданчик для відвертої розмови та співставлення різних думок, що віддзеркалять своєрідну позицію 5 різних фракцій, 13 політичних партій українського парламенту та погляди незалежних експертів щодо актуальних питань Альянсу.
Думаю, що не помилюся, якщо висловлю таке припущення — за рік, що минув, це розмаїття думок в українській політиці звільнилося від зайвої категоричності та безкомпромісності, часто від відвертого політиканства навколо теми характеру відносин України та НАТО. В Україні вгамувалася атмосфера невиправданих очікувань на швидке членство та завищених вимог до Альянсу. Зі свого боку, НАТО, тримаючи двері відкритими, перейшло до практики глибокого практичного партнерства з Україною. Основу такого нового типу відносин заклали два доктринальних документи, прийняті Україною та НАТО минулого року.
Рік тому — 1 липня 2010 року — ми прийняли Закон «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики», в якому було зафіксовано намір нашої країни як європейської позаблокової держави продовжувати розвиток конструктивного партнерства з Організацією Північноатлантичного договору. Зі свого боку, НАТО у новій Стратегічній концепції, прийнятій на Лісабонському саміті у листопаді 2010 року, підтвердило намір й надалі розвивати партнерські відносини з Україною. Ці рішення створили надійне підґрунтя для плідної взаємодії з Альянсом з урахуванням усіх аспектів інтересів сторін та зміцнення європейської системи безпеки.
Дозволю собі нагадати власну думку, яку висловив на попередній зустрічі Міжпарламентської Ради Україна-НАТО минулого року: для України важливо уникнути циклічності у зміні курсу, з чим Україна зіткнулася, коли зовнішньополітичним пріоритетом був проголошений курс на євроатлантичну інтеграцію, що був швидко списаний до архіву. У доктринальних сферах такої ваги та чутливості неприпустимо жонглювати геополітичними формулюваннями під плинні настрої політиків і, навіть, населення. Закон «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики» повернув Україну на рейки геополітичної логіки XXІ століття та її генеральної політичної лінії на європейську інтеграцію.
Важливо й те, що дискусія з такої складної і чутливої теми в Україні перейшла в спокійне річище без політичного надриву, без розхитування «державного човна» і апеляції до «вулиці». Сьогодні характерною рисою внутрішньополітичного життя України стала планомірна консолідація зусиль всіх гілок влади з метою прискорити широкомасштабні демократичні і ґрунтовні економічні реформи, які позитивно позначаться на добробуті наших людей. На мій погляд, невід’ємною складовою такого реформування України став й згаданий мною закон про засадничі принципи внутрішньої і зовнішньої політики та його важливий елемент — характер та глибина взаємовигідного партнерства з Північноатлантичним Альянсом.
На мій погляд, сьогодні нам вкрай важливо розвивати співробітництво з НАТО з чітким дотриманням наріжних принципів основоположних політичних цінностей, які є фундаментом Альянсу та Європейського Союзу, а саме — верховенство права, свобода слова, демократичні засади організації нашого життя, і водночас нам потрібно привнести демократію у широкому розумінні цього слова у наше економічне життя, щоб кожна людина мала можливість реалізувати свій потенціал.
Саме ці політичні принципи покладені в основу нашого партнерства з НАТО, зокрема, у військово-оборонному і безпековому секторах, яке, на мою думку, має три важливі складові.
По-перше, Україна, як велика європейська держава, не може залишатися осторонь широкомасштабної співпраці на євроатлантичному просторі, зокрема, процесу розробки і створення нової архітектури європейської безпеки.
Сьогодні, коли стосунки між Україною і НАТО звільнилися від зайвої політизації, ми можемо і повинні зосередитися на послідовній реалізації досягнутих домовленостей і використати весь інструментарій відносин між Україною і Організацією Північноатлантичного договору, визначений Хартією про особливе партнерство і Декларацією про її доповнення.
Україна і надалі залишатиметься надійним партнером НАТО і неухильно дотримуватиметься принципів послідовності та прогнозованості своєї зовнішньої політики.
По-друге, співпраця з НАТО є важливим інструментом творення України як сильної, демократичної та економічно розвиненої держави. З огляду на це, ми вже третій рік поспіль успішно реалізовуємо Річні національні програми співробітництва Україна-НАТО, розглядаючи їх як ефективний механізм сприяння нашій державі у здійсненні внутрішніх реформ з боку Альянсу. Найкращим прикладом загальнодержавної доцільності співпраці України з НАТО є взаємодія з Альянсом у таких невоєнних сферах, як планомірне розв’язання політичних, економічних і ресурсних питань, що сприятиме вирішенню невідкладних потреб державного розвитку, реформуванню оборонного і безпекового секторів, боротьбі з корупцією, виведенню на новий рівень співпраці у галузі освіти і науки. Не слід також забувати і про високий рівень довіри і взаємодопомоги, який склався між Україною і НАТО, зокрема, у подоланні наслідків надзвичайних ситуацій та техногенних катастроф в Україні та інших державах євроатлантичного простору.
По-третє, Україна, як важливий контрибутор міжнародних зусиль у подоланні глобальних безпекових викликів, вже давно зарекомендувала себе як надійний партнер НАТО. Україна та Альянс плідно взаємодіють у подоланні наслідків надзвичайних ситуацій та техногенних катастроф, а також у реагуванні на глобальні безпекові виклики.
Нагадаю, що Україна залишається єдиною державою-партнером НАТО, що бере участь майже у всіх основних поточних миротворчих місіях під проводом Альянсу.
Шановні учасники засідання!
Вважаю за необхідне звернути вашу увагу на кардинальну роль Верховної Ради України в розвитку співробітництва нашої держави з НАТО. Навіть побіжне ознайомлення з Планом заходів виконання цьогорічної національної програми «Україна-НАТО» вражає масштабами і обсягами завдань, що постають перед українським парламентом для законодавчого забезпечення успіху нашої співпраці. Ще раз підкреслю: ці завдання мають навіть не стільки двосторонній характер співпраці з Альянсом, скільки загальнодержавний, ціннісний зміст, що гарантуватиме цивілізаційну трансформацію України.
НАТО переосмислює своє місце і роль в глобальному світовому порядку 21-го століття. Одночасно ми в Україні також дали старт важливим процесам оптимізації принципів внутрішньої і зовнішньої політики. Тому я певен, що дискусії, які відбудуться в ході нинішнього засідання, слугуватимуть пошуку відповідей на виклики, що стоять сьогодні перед міжнародною спільнотою у галузі безпеки, сприятимуть зміцненню атмосфери взаємної довіри і прагматичного співробітництва як між Україною та НАТО, так і в стосунках України з державами, які ви представляєте.
Шановні колеги!
Бажаю вам не лише плідних дискусій, але й використати цю можливість, щоб отримати добрі, позитивні враження від України.
На останньому вважаю за необхідне наголосити особливо, оскільки ми, українські політики, маємо властивість у першу чергу і насамперед бачити проблемний бік життя, забуваючи, що вище призначення влади —як мінімум, не заважати людям організувати своє буття, як максимум —створити сприятливі умови для того, щоб ми відчували себе європейцями не лише географічно, а, головне, за стандартами і принципами організації українського суспільства.
Дякую за увагу.
Прес-служба Верховної Ради України.
Фото Анастасії СИРОТКІНОЇ.