Те, що реформи в освіті України перезріли, факт загальновідомий. Власників дипломів багато, а ось заповнити вакансії часто ніким. Матеріальна, методологічна база університетів, коледжів, професійних училищ застаріла, вона не встигає за бізнесом. Фактично випускникам доводиться заново вчитися на виробництві. Бракує менеджерів високого ґатунку, кваліфікованих робітників. Тож поки у країні тривають навколоосвітні дискусії, роботодавці самі змушені шукати вихід із ситуації. В агрохолдингу «Мрія», який очолює Герой України Іван Гута, наприклад, вирішили створити власну агрошколу — першу в Україні. Відкриття її відбулося днями у Тернополі.
Як не упустити свій зоряний час
В одному з інтерв’ю Іван Гута сказав: «Для мене ознакою того, що працівник хоче чогось досягти у житті, є вогник у його очах. Навіть якщо він чогось не знає — навчимо, головне, щоб була жага пізнання». Приблизно за таким принципом добирали слухачів агрошколи. Важливими критеріями при цьому були не лише добрі знання, а й порядність, відповідальність, бажання розвивати аграрний сектор економіки України.
Відбір відбувався у три етапи. Протягом двох тижнів проект анонсувався у вузах і на інтернет-сайтах з працевлаштування. Написали заяви понад 150 осіб, до півфіналу дійшли 60. У фінальному відборі, що відбувався у Тернополі, взяла участь половина з них. Довелося бути присутньою під час тестування (воно було анонімним). Спочатку кілька запитань з агрономії для розминки, аналіз відповідей. Далі абітурієнти (назвемо їх так) відповідали на 60 запитань. Вони були непростими, але цікавими. Тож якщо майбутні агрономи чи практики під час навчання вникали у глибину майбутньої професії, то мали більше шансів відповісти правильно. Потім було ще десять запитань з логічного мислення. Поруч зі мною сидів хлопчина, який, не особливо замислюючись, швидко натискав на кнопки пульту. Чомусь подумалось: «Або знає багато, або нічого». Наступного дня шукала його серед слухачів школи, але не знайшла. Мабуть, не було не лише міцних знань, а й того вогника, про який говорив Іван Гута.
Першими слухачами агрошколи стали 16 вихідців з різних областей України: Вінницької, Житомирської, Миколаївської, Одеської, Харківської, Запорізької, Кіровоградської... Троє — агрономи-практики, решта — студенти аграрних вузів. Андрій Курилос закінчив бакалаврат Львівського національного аграрного університету з відзнакою, тепер думає, як поєднати навчання в агрошколі з магістратурою у вузі. Хлопця захоплюють перспективи: можливість поглиблювати знання, рости професійно, а також пристойно заробляти. Як сказав, вітаючи слухачів школи, директор з виробництва «Мрії» Владислав Луговський, не тільки банкіри, юристи, газовики можуть їздити у дорогих машинах і мати гарне житло. Ті, хто працює біля землі, повинні бути не менш успішними. Треба лише раніше вставати, пізніше лягати. «Для вас — це зоряний час, — підсумував він, — не упустіть його».
Світлані Марченко, магістру першого курсу Київського національного університету біоресурсів і природокористування, також доведеться перейти на індивідуальний план навчання, щоб закінчити магістратуру, але дівчина, до речі, єдина представниця слабкої статі в агрошколі, готова до подвійного навантаження. Каже, що має амбітні плани нагодувати Україну. «Ресурси у нас є, — розмірковує, — тож має бути доволі недорогих продуктів». Її думку поділяють ще двоє представників цього вузу: Олег Білан і Сергій Українець.
— Моє фото буде у «Голосі України»? — перепитує Світлана. — Ото дідусь у Ніжині зрадіє, він багато років передплачує вашу газету.
Є заради чого вчитися
На думку віце-президента агрохолдингу Андрія Гути, більшість молодих людей нині не знає, наскільки швидкими темпами розвивається агробізнес. Часто рішення про те, куди піти вчитися, приймають за них батьки. Працевлаштовуються також хто де може.
«Ми відкриваємо агрошколу для того, — каже Андрій Гута, — щоб талановита молодь знала про можливості агросфери і могла себе тут реалізувати, роблячи свідомий вибір за принципом «хочу, мрію, бажаю працювати».
Ідею створити агрошколу в «Мрії» виношували не один рік. Раніше тут діяли за таким принципом: підсаджували до фахівців новачків і вчили їх. Але обсяги роботи агрохолдингу настільки зросли, що цього стало замало. Потрібен професійний підхід.
— Ми переглянули весь ринок агроспеціалістів і побачили, що він дуже обмежений, — ділиться керівник відділу добору виробничого персоналу Олена Левченко. — Не вистачає агрономів, технологів, інженерів. Тому вирішили самостійно навчати молодих людей тим технологіям і стандартам, які потрібні сьогодні аграрному сектору України.
На думку доктора сільськогосподарських наук, професора, завідувача кафедри технологій у рослинництві Львівського аграрного національного університету Володимира Лихочвора, створення агрошколи — знакова подія. Ця проблема витала у повітрі з десяток років. Як не прикро це визнавати, але випускники аграрних вузів не готові працювати у сучасних умовах. Їх треба доучувати.
— Це пілотний проект, — ділиться директор з агровиробництва Роман Проць, який опікуватиметься агрошколою. — У процесі роботи удосконалюватимемо програми, методологію, відбір слухачів. 16 фахівців для «Мрії» — крапля в морі. У лютому розпочнеться навчання наступного набору студентів. Згодом агрошкола готуватиме спеціалістів не лише для «Мрії», а й для інших сільгосппідприємств України, які також відчувають гострий дефіцит кадрів.
Крім агрономічних дисциплін (технології вирощування зернових і технічних культур, землеробства, насінництва, гербології, ентомології, фітопатології та інших), слухачі ознайомляться з сільськогосподарськими машинами, у них будуть тренінги з фінансів, комп’ютерних програм, правових проблем, світової економіки, управління часом. Вони зможуть побачити в дії найсучасніші підходи до захисту та живлення культур, підготовки ґрунту, використання пестицидів та спеціальних добрив тощо. Обов’язкова умова — добре володіти однією з іноземних мов. Спочатку йшлося про англійську, але оскільки деякі слухачі вчили німецьку, то удосконалюватимуть обидві мови.
Навчання в агрошколі безплатне. Мало того, слухачів забезпечують житлом, харчуванням, трансфером до місця навчання та стипендією. Вона становитиме тисячу гривень для випускників вузів і до трьох тисяч для спеціалістів з досвідом роботи. Усі витрати «Мрія» бере на себе.
Ті слухачі, які успішно складуть іспити і захистять дипломну роботу, отримають можливість працевлаштуватися в агрохолдингу на дуже пристойних умовах. Словом, є заради чого вчитися.
Коли від побаченого перехоплює дух
Наступного року агрохолдингу «Мрія» виповниться 20 років. Сьогодні це провідна агропромислова компанія України, один з найефективніших виробників сільськогосподарської продукції не лише у нашій країні, а й у світі. Починали з 50 гектарів, а виросли майже до 250 тисяч. «Мрія» орендує землі у Тернопільській, Івано-Франківській, Хмельницькій, Чернівецькій областях, нещодавно надійшли пропозиції зі Львівщини, там також є бажаючі здати їй в оренду землю. Адже агрохолдинг не лише вчасно розраховується з орендодавцями, а й допомагає селам у соціально-економічному розвитку. Пілотний проект нині відточується на родинному селі засновників «Мрії» Васильківцях, але відчутну допомогу отримує багато інших сіл, зокрема, школи, церковні громади, дитячі садочки.
Агрохолдинг постачає продукцію більш як у двадцять країн світу. Тут зосереджено найсучаснішу техніку, найпередовіші технології.
Переконатися у цьому мали змогу слухачі та викладачі агрошколи побувавши на деяких виробництвах «Мрії». У Васильківцях, де розташований її центральний офіс, екскурсію провів керівник центрального блоку — «Мрії»-Центру» — Ігор Гінайло. Ігор Васильович зізнався, що через нестачу вологи дуже хвилювалися за посіви, найбільше — за цукрові буряки, зернові. Але пішли дощі, і від серця відлягло. Оскільки цього року майже вдвічі збільшили площі, відведені під картоплю, то збудували нове картоплесховище, зводять ще два — потужністю 16 тисяч тонн кожне. Працюватимуть сім сортувальних машин. Наразі картопля є найрентабельнішою культурою (деякі сорти дають 500 центнерів з гектара), тому тут дбають не лише про те, щоб виростити великий врожай, а й зберегти його. Після того, як картоплю привозять з поля, її треба підсушити, полікувати і аж тоді її можна закладати на зберігання при відповідній температурі, вологості. Такі умови забезпечує сучасне обладнання. Для зберігання зернових споруджують два нових елеватори у Козові і Хоросткові на 100 тисяч тонн кожен. У майбутньому їх будуватимуть і на морських берегах. У сусідньому селі Крогульці постане сучасний млин потужністю 500 тонн борошна на добу, тож торгуватимуть не лише зерном, а й борошном. А далі напрошується будівництво пекарні: одне тягне за собою інше.
Важко повірити, що «Мрія» починалася з невеличкого будиночка, а нині, окрім центрального у Васильківцях, має офіси у Києві й Тернополі. Сьогодні агрохолдинг нагадує великий будівельний майданчик. І не тільки виробничий, а й соціальний. У Васильківцях, скажімо, добудовують ще один поверх місцевої школи, буде тут і сучасний спортивний комплекс. Школа спеціалізована. Її випускники, окрім атестатів, отримують права водія, механізатора, свідоцтво оператора комп’ютерного набору. Для цього школі подарували трактор, автомобіль, обладнали три комп’ютерні класи. 1 вересня учням вручають ноутбуки. Ведеться у Васильківцях будівництво сучасного медичного центру, який також буде обладнано найновішим устаткуванням. Чималу допомогу надають Хоростківському ліцею. Всіляко підтримує «Мрія» і науковців Хоростківської дослідної станції в надії, що тут займатимуться насінництвом. Ще один показовий факт. У селі діє кілька дрібніших фермерських господарств. «Мрія» з ними співпрацює. У її власників навіть думки не виникало, щоб поглинути слабших. Кожен має право на місце під сонцем.
...Справжнє захоплення викликав вигляд машинного двору у Хоросткові. Уявіть собі довгі ряди «Джон Дірів», «Холмерів», «Клаасів», надсучасних обприскувачів. Окремі екземпляри цієї диво-техніки — єдині в Україні. Тепер якраз сезонна перерва у роботі на полях, тож на майданчику сконцентровано майже 1300 одиниць техніки. Не дивно, що дух захоплює не лише у слухачів, а й у викладачів. Слухачі поспішають піднятися в кабіну найпотужнішого «Джон Діра», так званої дев’ятки. Діляться враженнями, що у ній не менш комфортно, ніж у салоні «Мерседеса».
Коли техніка у роботі, контроль за нею здійснюють з контакт-центру. Кожне поле — на моніторі комп’ютерів. Видно, де яка машина працює, чим конкретно займається, є постійний зв’язок з водіями, механізаторами, агрономами, керівниками блоків. Головний інженер насіннєвого заводу Ігор Савич ознайомив з роботою цього підприємства, оснащеного датським обладнанням. Ні шуму, ні пилюки, процесами керує комп’ютер. Поруч споруджується потужний елеватор, який планують запустити до жнив.
Про враження від побаченого у слухачів агрошколи можна було не запитувати. У них горіли очі. Це те, що хоче бачити у своїх працівниках Іван Гута. Як сказав один з хлопців, він не вірив, що таке є в Україні. Обіцяв «гризти» науку, щоб залишитися тут працювати. «Відчуваю, що у «Мрії» мої мрії здійсняться», — сказав на завершення. Як кажуть, попутного вітру!
Фото автора.
Світлана Марченко «не загубилася» у «Джон Дірі»-«дев’ятці».
Майбутні менеджери у Васильківцях з Ігорем Гінайлом (крайній праворуч).
